Стеля цін на нафту, встановлена для того, аби ослабити економіку РФ, вже дає певний результат. Для того, щоб посилити цей ефект, партнерам України треба рухатись у вибраному напрямку.
Нерішучість Великої сімки
Ще нещодавно G7 погоджувалась переглянути рівень цін на російську нафту у середині березня. Проте 19 березня стало відомо: країни Великої сімки, незважаючи на попередню домовленість, поки що не дійшли консенсусу у цьому питанні.
На зниженні верхньої межі ціни нафти Urals, ключової експортної суміші Росії, наполягають Польща та країни Балтії. Найближчі сусіди й найбільш віддані наші союзники переконані: вороже "чорне золото" має коштувати не більше 49 доларів за барель, аби створити додатковий тиск на фінанси країни-агресора та забрати у неї будь-яку можливість продовжувати кровопролитну війну в Україні.
Водночас, за повідоменням Bloomberg (із посиланням на звіт Міжнародного енергетичного агентства), нафта Urals продається зараз значно нижче за поточний поріг у 60 доларів. А саме - середньозважена експортна ціна російської нафти склала 52,48 дол за барель (без урахування витрат на доставку та страхування). Подекуди її віддавали ще дешевше: за даними МЕА, на ринку Чорного моря Urals продавалася за 45,27 доларів. Тоді як такі суміші, як ESPO, Sakhalin і Sokol, призначені для відправки в Азію, торгувалися значно вище за верхню межу.
Незажаючи на це, послам ЄС 19 березня повідомили: дискусії G7 не показали жодних змін. Дипломатів поінформували, що обговорення буде продовжено, зокрема після саміту лідерів ЄС, котрий має відбутись у Брюсселі 23-24 березня.
Балансування процесу
Гранична ціна на російську нафту у 60 доларів за барель була встановлена навмисно високою, пише УНІАН. США хотіли, аби нафта продовжувала надходити на ринки, побоюючись дефіциту й стрибка цін унаслідок цього.
Тож в Індії та Об'єднаних Арабських Еміратах з'явилися компанії, котрі володіють танкерними активами на суму 2 мільярди доларів. Менш ніж за рік був зібраний флот, транспортуючий мільйони барелів російської нафти по всьому світу. Відомі навіть назв фірм, що "грішать" цим. За повідомленням Bloomberg, зокрема, офіс у Мумбаї належитькомпанії Gatik Ship Management, а фірма Fractal Shipping знаходиться у Дубаї.
"Саме ця нова порода гравців танкерного ринку допомогла російській нафті продовжити рух по всьому світу. Санкції щодо російської нафти, мабуть, дуже мало вплинули на загальний обсяг експорту", - вважає старший контент-аналітик VesselsValue Ребекка Джонс.
Згідно з даними Bloomberg, близько трьох чвертей флоту Gatik обслуговується взаємними фондами міжнародної групи клубів із захисту та відшкодування збитків у Великобританії. Обидві компанії мають у своєму флоті безліч суден, зареєстрованих в одній із 13 організацій-членів International Group - Американському клубі, із головним офісом у Нью-Йорку.
Головний операційний директор Американського клубу Деніел Тадрос підтверджує, що його організація обслуговує судна фірм Gatik і Fractal. Додаючи при цьому: обидві компанії надали так звані атестації - документовані заяви, котрі підтверджують, що закупівлі нафти здійснюються відповідно до цінової межі G7. Котру, до речі, нещодавно визнала Індія.
Санкції - діють
То чи є дієвим поріг обмеження вартості нафти з РФ? Останнім часом точиться багато розмов про те, що це - доволі сумнівні заходи, до того ж їх легко обійти. Але, вочевидь, далеко не у всіх випадках.
До речі, експерт нафтогазового ринку Михайло Крутіхін вважає: цьому крихкому балансу навряд чи може зашкодити така визначна подія, як, наприклад, візит голови КНР Сі Цзіньпіна до Москви.
"Це політичний візит, направлений на американську аудиторію. Китайці хочуть показати, що вони здатні сколотити щось на кшталт антиамериканського блоку. А перед цим вони продемонстрували зовнішньополітичний успіх, помиривши Саудівську Аравію з Іраном, - зазначив він у коментарі 24 каналу. - А стосовно енергетичних питань, то тут вони не на першому плані".
За словами фахівця, на цій зустрічі можуть обговорювати хіба що будівництво газопроводу Сила Сибіру-2 (з Ямалу через Монголію до Китаю - ред.), на що КНР довго не погоджувався.
"Щодо нафти, Китай отримує від Росії все, що він бажає. По максимуму працює нафтопровід Східний Сибір - Тихий океан, порт Козьміно, куди ця нафта також надходить і відправляється переважно до Китаю. КНР отримує 10 млн тонн нафти на рік через Казахстан. А також організувала завантаження низки своїх супертанкерів у Середземному морі, куди невеликі танкери з Новоросійська та Туапсе постачають російську нафту, а китайці купують її за вкрай низькою ціною, приблизно 40 доларів за барель. Це все змішують з іранською нафтою по дорозі до Азії, й китайці продають це з великим для себе зиском, або ж постачають на власний ринок. Тут все схоплено, збільшити співробітництво Китаю з РФ цій сфері - неможливо", - розповів він.
Й такі схеми, як і існування тіньового танкерного флоту, мало допомагають Росії, каже фахівець - бо РФ розраховує податки з експорту нафти за ціною близько 42-43 доларів за барель.
"А далі вже починають наживатись трейдери, перевізники, споживачі російської нафти. Додаткові кошти, що утворюються у цій ланці торгівлі, до російського бюджету не надходять. Саме тому ми бачимо, що у грудні-січні доходи російського федерального бюджету від нафти й газу скоротилися на 46%, завдяки чому він втратив десь третину доходів. Це показує, що санкції насправді працюють. І можливості фінансування війни у Москви дуже скоротилися", - визнав Крутіхін.
Але зараз, за його словами, ще доволі важко прогнозувати, якою буде шкода для російського бюджету внаслідок занепаду енергетичного ринку до кінця поточного року.
"За перші два місяці шкода склала 1 трильйон 600 мільярдів рублів. А уряд (РФ - ред.) планував, що за весь рік вона буде 1 трильйон 900 мільярдів. Коли за два місяці країна вийшла на такий дефіцит - гадаю, далі буде лише гірше. Тому доведеться шукати якийсь вихід, вилучати окрім податків щось у компаній. Скоріше за все, відбудеться повзуча девальвація рубля. Продовжиться й розпродаж золотих запасів, а також валютних запасів, у першу чергу юаня. І я не виключаю, що у цій мобілізаційній економіці врешті-решт доведеться вдатися до такого заходу, як розміщення облігацій державної позики серед населення: всі ще пам’ятають сталінську практику, коли частина зарплати видавалася подібними папірцями".
Ірина Носальська