Спецкомісія ООН не побажала розгледіти ознаки геноциду окупантами нашого народу. Тож варто розібратись, якими є ці ознаки, чи були випадки, коли їх визнавали, та чи присутні вони зараз.
Сліпа ООН та зрячий МКС
Як відомо, у звіті Комісії ООН, оприлюдненому 16 березня 2023 року, зазначено: російська влада здійснила широкий спектр порушень міжнародного права в галузі прав людини та міжнародного гуманітарного права у різних регіонах України. І багато хто з цих порушень є військовими злочинами. Зокрема, атаки на громадянських мешканців та об'єкти енергетичної інфраструктури, навмисні вбивства, незаконне позбавлення волі, тортури, зґвалтування та інші види сексуального насильства, а також незаконне переміщення та депортація дітей.
Проте коли у голови Комісії Еріка Мьосе запитали, чи можна вважати наведені факти геноцидом, він відповів: поки таких доказів не знайшов, але питання потребує подальшого розслідування.
"Я розумію, що злочин геноциду дуже складний в доведенні. От прям дуже складно було досі помітити якісь ознаки геноциду в Україні. ООН настільки їх не помітила, що їхній представник навіть вийшов на преску і сказав про це", - обурилась у Facebook виконавчий директор Iнституту масової інформації (ІМІ) Оксана Романюк.
При цьому вона нагадала про трансляцію державними російськими ресурсами десяткам мільйонів громадян Росії наративу, що українці - то "щурі, свині, сатаністи, нелюди, паразити, хробаки, нацисти яких треба винищувати".
"Ведучі новин російського ТВ закликають топити українських дітей, палити українців в хатах, гвалтувати українок будь-якого віку. Російсьске державне телебачення віщає устами офіційних чиновників, що українців не повинно бути, що їх потрібно асимілювати, а тих кого не вдасться асимілювати і перетворити на росіян - тих треба просто знищити, хай це будуть і мільйони. Що потрібно убивати мільйони цивільних, кидати бомби на цивільні міста", - продовжила Романюк.
Вона також згадала про фільтраційні списки на блокпостах з прізвищами активних громадян, журналістів, директорів шкіл, активістів, яких кидають у підвал, викрадення і "зросійщення" дітей, удари по цивільних, знищення українських книжок, мови, ідентичності. А також про замальвовування українських вивісок в окупованих містах і селах, завезення туди російських вчителів, котрі вчать, що України не існує – то що ж це тоді таке?
Президент України Володимир Зеленський закликав визнати дії Росії в Україні геноцидом проти нашого народу ще на початку вторгнення, 26 лютого 2022 року.
"Позбавити країну-агресора права голосу у Раді Безпеки ООН, кваліфікувати дії та заяви РФ як геноцид українського народу... Говорив про це з Генсеком (Антоніу Гуттерешем - ред.)", - написав він тоді у Twitter.
Чому цього досі не сталося, доступно пояснив радник голови Офісу президента Михайло Подоляк - заявивши, що не здивований поведінкою ООН. Адже якої об'єктивності можна очікувати від організації, у котрій заступником генсека є Володимир Воронков, генерал-лейтенант спецслужб країни-агресора?
"Ми з вами розуміємо, що таке міжнародні інституції. На жаль, вони пройняті російськими грошима, російським впливом і часто виступають неформальними лобістами Росії або намагаються замаскувати злочини, які вчиняє Росія", - констатував Подоляк.
При цьому він наголосив, що геноцид та військові злочини російських військових вже зафіксовано у рамках багатьох кримінальних справ, тому для відновлення справедливості потрібно дочекатися Міжнародного кримінального суду чи спецтрибуналу.
На диво, міжнародна Феміда виявилась більш зрячою, ніж ООН: нагадаємо, президент РФ Володимир Путін тепер має статус світового злочинця й ордер МКС на його затримання за незаконну депортацію сотень тисяч українських дітей до Росії.
Спільна справа для світу
Геноцид у міжнародному праві визначається, як цілеспрямовані дії з метою повного чи часткового знищення груп населення або народів за національними, етнічними, расовими чи релігійними мотивами. До таких дій належать: вбивство членів групи; нанесення тяжких тілесних або психічних ушкоджень її членам; створення членам групи умов, що розраховані на повне чи часткове її знищення; унеможливлення народження дітей у середовищі групи; насильницька передача дітей цієї групи іншій групі.
Широко відома низка таких випадків, а саме: геноцид американських індіанців (від кінця XV ст. - за відкриття європейцями Америки); геноцид черкеського народу (1763–1864) у ході Кавказьких воєн; геноцид гереро і нама (1904–1907); геноцид ассирійців у Туреччині (1914–1925); геноцид вірмен у Туреччині (1915–1923) під час та після Першої світової війни; там-таки - геноцид понтійських греків у (1914–1923).
Більш близька до нас подія – Голодомор, або геноцид українців (1932–1933) тоталітарним комуністичним режимом СРСР. Й знищення цілих народів під час Другої світової війни: Голокост (1939–1945) - геноцид євреїв нацистами; геноцид ромів (1935-1945); геноцид сербів (1941—1945).
Після того були масові вбивства мирного населення Камбоджі комуністичним режимом червоних кхмерів (1975–1979); радянсько-афганська війна (1979-1989), коли загинуло 1,5 млн афганців, 10 % від тодішнього населення Афганістану. Кінець ХХ ст. позначився геноцидом тутсі та хуту у Руанді (1994), а також різнею у Сребрениці (1995) - злочином сербських сил проти боснійського мирного населення.
А вже ХХІ ст. захмарене Дарфурським міжетнічним конфліктом у Судані в 2004 та 2007 роках. Й ранами, котрі ще кровоточать: це геноцид уйгурів у Китаї та знищення українців росіянами після повномасштабного вторгнення.
У 1946 р. перша сесія Генасамблеї ООН ухвалила резолюцію, котра підтвердила, що геноцид є злочином за міжнародним правом, а у 1948 році - Конвенцію про запобігання та покарання за злочини геноциду. Початковою її метою була протидія будь-яким способам, котрі "можуть бути розвинені у майбутньому, з метою знищення фізичного існування групи людей". Проте у 2007 р. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) дійшов думки: поняття знищення групи у буквальному значенні є ширшим, ніж біологічно-фізичне знищення, і включає також знищення групи як соціальної спільноти.
Наразі офіс Генпрокурора України офіційно зафіксував понад 85 тисяч злочинів, пов'язаних зі збройною агресією РФ.
"Майже всі конфлікти та війни супроводжуються воєнними злочинами. Але в Україні всі були вражені таким масовим характером воєнних злочинів росіян", - зазначив в інтерв’ю LB керівник Департаменту протидії злочинам в умовах збройного конфлікту Офісу Генпрокурора Юрій Бєлоусов.
За його словами, зараз українські прокурори разом з міжнародними радниками працюють над доказовою базою для доведення в різних юрисдикціях факту геноциду українського народу за п’ятьма основними ознаками.
"Геноцид дуже лякає міжнародних юристів. Оскільки геноцид - це злочин злочинів. Та більш складний для доведення різновид злочинів. Деякі колеги стверджували, що тут не геноцид, а тероризування населення, терор. Добре. Тоді з якою метою здійснюється цей терор? Мені відповідали: аби підкорити Україну. Йдемо далі. Якщо вони підкорять Україну, які будуть наступні дії? Знищення української національної групи, усіх, хто патріотично налаштований. Все! Їхня мета - це знищення української ідентичності. Це ознака геноциду. Терор та агресія - це лише інструмент. Вони вторглися сюди з однією метою - знищення України", - наголосив Бєлоусов.
Він також нагадав, що справи щодо геноциду розглядаються у двох судах: Міжнародному суді ООН та МКС.
"Злочини агресії та геноцид, що відбуваються в Україні, мають один корінь - це міжнародні злочини, що охоплюють усе. Ми наполягаємо, що міжнародний злочин - це справа усього світу, а не тільки України", - резюмував Бєлоусов.
Ірина Носальська