Війна зруйнувала не лише будинки, школи та лікарні, а й наші плани, мрії і комфортне передбачуване життя. Якими через рік після повномасштабного вторгнення стали підлітки, що їх хвилює і яким бачать майбутнє?
Майже половина - волонтери
За інформацією Офісу генпрокурора, внаслідок повномасштабної війни Росії в Україні загинуло щонайменше 466 дітей та понад 943 зазнали поранень. Ці дані не остаточні, зазначає прокуратура, адже триває робота з установлення інформації про дітей у місцях ведення бойових дій, на тимчасово окупованих та звільнених територіях. Крім того, в Росію депортовано тисячі юних українців. Відомо також, що пошкоджені 3126 закладів освіти, з них 438 зруйновані повністю.
Про те, як почуваються і про що мріють ті підлітки, які з початку повномасштабної війни живуть в Україні, свідчать результати всеукраїнського соціологічного дослідження "Підлітки та їхнє життя під час війни: настрої, цінності, майбутнє". Це опитування провів благодійний фонд "Клуб Добродіїв" за підтримки гуманітарної організації Plan International. Згідно з його даними, 87% підлітків 13-19 роківвідзначають, що найбільше змін у житті зазнали саме під час повномасштабного вторгнення, близько 95% вірять у перемогу України, 90% - прагнуть бути корисними у післявоєнній відбудові, розвиваючи економіку та інфраструктуру, 43% вже долучилися до волонтерства - збирають кошти для армії, плетуть маскувальні сітки, пакують гуманітарну допомогу, готують та роздають їжу. А 36% зізналися, що якби раптом розбагатіли на 1 млн доларів, то віддали б його на допомогу ЗСУ.
"Це дослідження - шанс зсередини побачити, яким сьогодні є запит молоді до решти українського суспільства. Які виклики постають сьогодні перед підлітками, які зміни внесла у їхні життя та погляди внесла війна. Ми бачимо, що підлітки, які зараз залишаються в Україні, роблять це цілком свідомо. Вони проживають цей нелегкий досвід на рівні з дорослими та готові брати відповідальність за своє майбутнє. Це однозначно вселяє надію", - зазначає засновник та керівник "Клубу Добродіїв" Марія Артеменко.
За її словами, цифри і факти з дослідження будуть корисними всім, хто працює з підлітками, навчає та виховує їх, реалізує проєкти та сервіси для молоді. Адже отримані результати - відображення думок покоління, яке визначатиме майбутнє країни впродовж наступних десятиріч.
"Наразі міжнародні дискусії, присвячені відбудові та відновленню України, не враховують точки зору молоді і навіть не розглядають її потреб. Та для побудови пріоритетів під час відновлення, молодих людей необхідно слухати і багато чому у них вчитися. Адже їх голос не менш важливий у формуванні сучасної та майбутньої України", - каже голова місії Plan International в Україні Мія Хаглунд Хілас.
Згідно з дослідженням, 86% респондентів бачать своє майбутнє в Україні, хоча під час аналогічного опитування, до повномасштабного вторгнення, ця цифра була втричі меншою. Крім того, майже 70% підлітків знають, ким хочуть стати в майбутньому, але, зізнаються, що зараз не мають можливості планувати своє життя на тривалий період. Молодь прагне відчувати більшу підтримку своїх починань: 59% опитаних хотіли б, щоб їх сильніше підтримували батьки, друзі чи педагоги.
Близько 73% підлітків найбільше хвилює війна. Вони занепокоєні через відключення світла, вибухи та повітряні тривоги, а також - через службу в армії родичів або друзів та обмеження комендантської години. Вони також відчувають страх за життя і здоров’я - як власне, так і своїх рідних (38%), їх лякає невідомість та незрозуміле майбутнє (12%), а також переїзд друзів в інші міста чи за кордон (11%).
Психологічні травми
Буремні події війни залишають свій відбиток на нашому психічному стані і дорослих, і дітей. Експерти ВООЗ звертають увагу на те, що у 10% людей, які пережили драматичні події, можуть бути симптоми психологічної травми, а ще 10% демонструють поведінкові зміни чи психологічні розлади, які навіть можуть стати перешкодою для повноцінного життя. Утім, підлітків не варто вважати пасивними жертвами. Соціологи запевняють, що дитяча психіка більш гнучка, ніж психіка дорослих, тому у молодшого покоління більше шансів на відновлення, ніж у інших груп населення. Крім того, підлітки теж є активними членами суспільства, які в змозі створити власні стратегії виживання і подолання труднощів.
"Головне, щоб цей вектор активності був продуктивним, а не деструктивним. Варто пам’ятати, що діти мають величезний потенціал життєстійкості, що дає змогу їм подорослішати та стати повноцінними індивідами всупереч психологічним травмам. Таких дітей в Україні дуже багато. Це маленькі волонтери, що збирають пожертви, граючи в шахи чи шашки, виступають з патріотичними дитячими концертами, виготовляють сувеніри з патріотичною символікою. Відома сімейна варта трьох дітей, які щоденно зустрічали воїнів ЗСУ на в’їзді в Херсон. Таких прикладів дуже багато", - зазначає доцент кафедри педіатрії Національного університету охорони здоров’я України імені П. Л. ШупикаВалентина Корнєва в "Урядовому кур’єрі".
За її словами, дітям, які пережили трагічні події, потрібно дати змогу виговоритися. Часто батьки вважають, що краще не згадувати і не нагадувати про важкі часи, не давати дітям, зокрема підліткам, дивитися трагічні теленовини. Але вони все одно знатимуть їх. А краще, якщо мати, дідусь чи інша рідна людина їх заспокоїть, дасть змогу кілька разів розповісти про свою тривогу і тяжкі враження.
Як повідомляв освітній омбудсмен Сергій Горбачов, за підсумками анкетування школярів одного з районів Києва, проведеного влітку минулого року, виявилося, що 75% потребували психологічної підтримки. У 45% підлітків були ознаки емоційних гойдалок з безпричинним коливанням настрою від гарного до поганого. У 41% дітей був підвищений рівень тривожності; 29% мали порушення сну; 10% - нічні кошмари; 20% - поганий апетит. Крім того, 16% дітей страждали на порушення пам’яті, уваги та здатності навчатися; у 13% виникали спалахи агресії; у 6% з’явились ознаки панічних атак. Найбільш насторожило те, що у 3% з’явилися прояви саморуйнівної поведінки - вони цілеспрямовано завдавали собі ушкоджень, що є ризиком формування посттравматичного стресового розладу.
Разом з тим психологи запевняють, що психіка людини, особливо дитини, підлітка - дуже гнучка, пластична. Тому 80% школярів після перемоги про стрес, пережитий під час війни, забудуть. Але у 10-20%, які становлять групу ризику, можливі ускладнення.
Галина Гірак