Генрі Кіссінджер є одним з архітекторів світу, у котрому живуть сучасні покоління. Він почав свою політичну кар'єру ще у далекому 1954 році, отримав Нобелівку, помирив США та КНР й пішов з життя у сто років.
Роль особистості в історії
Хтось з коментаторів за добу після смерті Кіссінджера, сказав: він помер "у стрибку". Навіть після свого сторіччя був активним, відвідував зустрічі в Білому домі, опублікував книгу про стилі лідерства та дав свідчення перед комітетом Сенату про ядерну загрозу з боку Північної Кореї. А у липні 2023 року він здійснив несподіваний візит до Пекіна, аби зустрітися з президентом Китаю Сі Цзіньпіном.
"Гадаю, що ми сьогодні живемо у світі, одним з архітекторів котрого був Кіссінджер - подобається нам цей світ чи не подобається. Безумовно, це була людина, котра твердо стояла на позиції "реал політік", не переймаючись такими дрібницями, як права людини, якісь ідеології. Він йшов до своєї мети. Та його роль у розрядці між Радянським Союзом та Сполученими Штатами Америки, його роль у встановленні дипломатичних відносин США з Китаєм, роль у припиненні В’єтнамської війни важливі", - зауважив відомий журналіст та медіаексперт Ігор Яковенко в інтерв’ю Наташі Влащенко.
На думку Яковенка, саме постать Кіссінджера - вагомий доказ величезної ролі особистості в історії. Бо багато речей, котрі він зробив за життя, були, м’яко кажучи, неочевидними і викликали ще менш прогнозовані наслідки.
"Протиріччя між США та Китаєм були настільки великі, що знадобилось оце абсолютно фантастичне вміння Кіссінджера вести човникову дипломатію (коли перемовники ведуть переговори перед зустрічами лідерів двох країн на території третіх держав - ред.); він таємно відвідував КНР, влаштував "пінг-понгову дипломатію", коли заслав до Китаю американських гравців-спортсменів. Це був справді еквілібрист таємної та явної дипломатії, недарма він служив у розвідці під час Другої світової війни", - пояснив експерт.
Тож, фігура це була масштабна. І якби не його народження за межами США (а саме у Німеччині), він міг би стати черговим американським президентом. Й, на думку Яковенка - сильнішим за тих двох, кому при Кісінджері-держсекретареві (Ніксон) та Кіссінджері-раднику з нацбезпеки (Форд) вдалося посісти місця у Білому домі.
"Але чи було би це краще, невідомо. Кіссінджер-президент - це така альтернативна реальність. Він був крупнішим за президентів, в апараті у котрих служив", - додав експерт.
Про мертвих - не лише хороше
Втім, правим Кіссінджер виявлявся не завжди: у результаті його дій пролилося чимало людської крові.
"Маю на увазі те, що в Індонезії сталося, з Тимором він припускався помилок. До нас він також (російсько-українська війна - ред.)..., багато людей загинуло, але тут незрозуміло, що б він міг змінити", - уточнив Яковенко.
Серед помилок Кіссінджера складно не згадати критику щодо санкцій проти Росії за окупацію Криму та опір свого часу вступу України до НАТО.
При цьому експерт-міжнародник Олександр Демченко вказує, що міжнародний трикутник Вашингтон-Москва-Пекін, фактично створений Кіссінджером, виявився нестабільним. Дві ланки його нині намагаються "вийти за рамки цієї фігури".
"Генрі Кіссінджер ніколи не був перемовником для демократів, він вів переговори виключно з диктаторами і був успішний. Саме тому Брежнєв з ним на охоті під горілочку їв ковбаску, котру нарізав Кіссінджер, саме тому Мао Цзедун дозволив проводити на своїй території змагання з пінг-понгу, саме завдяки цій політиці президент Ніксон зміг переконати диктатури Близького Сходу грати на руку Вашингтону. Що зробив Кіссінджер? По-перше, він зміг повернути Китай у велику політику. Ключове питання було одне - закриття проблеми Тайваню. На це пішов Кіссінджер, а за ним і Ніксон, дозволивши Китаю торгувати за долари. І ми бачимо, який результат: Китай на другому місці, хоча зараз намагається перегнати США; а Росія - його економічний васал, якщо хочете, або супротивник, котрого Китай прагне дотиснути", - окреслив експерт ці події.
Підвалини системи європейської безпеки також закладені Кіссінджером, як результат ядерної розрядки у світі. До цього ж ряду належить і Гельсинська система, завдяки чому прошарок дисидентів у Радянському Союзі у потрібний момент наприкінці правління Горбачова сприяв розвалу СРСР.
"Й, звичайно, Генрі Кіссінджер - це творець нафтодолара, про що мало говорять. Після Війни Судного дня в Ізраїлі, коли арабські країни припинили експорт нафти, й ціни стали підвищуватись, американці вирішили домовитись. Ніксон у 1971 році відмовився від "золотого стандарту", долар пішов у вільне плавання, але його треба було до чогось прикріпити. Його прикріпили до нафти, а вже потім долари, переведені у національні валюти, вкладалися у розвиток промисловості на території арабського світу, Канади чи Росії", - нагадав експерт.
Та попри гарне розуміння диктаторів (таких, як Брежнєв чи Мао), Кіссінджер погано розумів Путіна, - вважає Демченко. Причина у тому, що він ніколи раніше не стикався (окрім першого зама глави КДБ СРСР та у подальшому главою СЗР РФ Євгена Примакова) у цій іпостасі з людиною, котра не хотіла боротися проти олігархів та комуністів, а лише прагнула взяти всю владу в свої руки, займаючись акумуляцією "бабок" та передачею їх у руки ФСБ.
"Перед самою смертю Кіссінджер назвав Путіна персонажем Достоєвського, людиною, котра постійно думає про те, що ж зробить далі російський народ. Путін , - упевнений у системі КДБ, проте не впевнений у своєму російському народові", - додав міжнародник.
Кіссінджер та Україна
За словами Яковенка, масштаб постаті Кіссінджера чітко простежується саме у його ставленні до України та у тому, як він змінював свою позицію в цьому питанні. Вже через десять років після початку війни Росії в Україні він підкреслював, що ані п'яді української землі не можна віддавати Путіну. А також говорив проте, що у нейтральному статусі України сенсу більше немає, місце нашої країни - у НАТО.
"Зверніть увагу, спочатку він підтримав план миру в обмін на території. Потім - ні, вже коли все побачив. Це людина, котрій був непритаманний догматизм, він не чіплявся за свої слова та позиції. Він їх змінював під тиском фактів, нової інформації. Вже будучи сторічним, він умів слухати", - підкреслив журналіст.
Втім Кіссінджер називав "часткове" прийняття України до НАТО "системою загального невдоволення" - коли й Україна, і Росія будуть невдоволені тим, що відбулося. А НАТО (тобто США) зможуть утримати Київ у певний момент від дій по поверненню втрачених територій, - зауважив Демченко.
Тому політик до останніх днів і залишався прибічником того, аби залишити Росії якийсь шанс.
При цьому у самій Україні, вважає Демченко, "реальну політику", пропаговану Кіссінджером, розуміли неправильно - через "складнощі перекладу".
"Кіссінджер говорив, що навіть якщо в тебе є певні добрі наміри, вони не обов’язково приведуть до гарного результату для твоєї країни", - уточнив експерт.
Втім, найкраще точку зору Кіссінджера щодо місця й ролі України у світі може сформулювати лише він сам.
"Те, що зараз говорять європейці, на мій погляд, шалено небезпечно. Тому що європейці кажуть: „Ми не хочемо їх (Україну - ред.) бачити у НАТО, бо це занадто ризиковано. Тому ліпше ми озброїмо їх по вінця, дамо їм найсучаснішу зброю“. І як це може спрацювати? Ми не повинні закінчувати (війну - ред.) неправильно. Якщо припустити найймовірніший результат (зупинки бойових дій – ред.), це буде десь уздовж лінії status quo ante, яка існувала (до 24 лютого 2022 року - ред.). У підсумку має бути так, що Україна залишиться під захистом Європи і не стане самотньою державою, яка змушена сама піклуватися про себе", - підкреслив він наприкінці квітня 2023-го в інтерв’ю журналу The Economist.
Ірина Носальська