Українське суспільство обурюється через те, що військових злочинців з РФ не екстрадують до нашої країни, аби вони отримали справедливе покарання. Виявляється, що зробити це досить важко.
160 злочинів на день
Міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко на засіданні міністрів G7 11 грудня зазначив, що слідчі Національної поліції щодня фіксують близько 160 воєнних злочинів Росії, серед яких обстріли, розстріли цивільних, викрадення, депортації, сексуальне насильство.
Станом на жовтень 2023 року було зафіксовано майже 100 000 воєнних злочинів.
"За 600 днів повномасштабного вторгнення слідчі Нацполіції розпочали понад 97 700 кримінальних проваджень. Серед зареєстрованих злочинів більшість – це порушення законів та звичаїв війни. За цим фактом відкрито 83490 проваджень",– зазначив Клименко.
Він додав, що ще 9200 проваджень – це зазіхання на територіальну цілісність та недоторканність України. Понад 3 400 – колабораційна діяльність. І ще понад 200 – державна зрада.
Наразі правоохоронці вже ідентифікували понад 400 підозрюваних у вчиненні воєнних злочинів, заявив генпрокурор Андрій Костін під час міжнародної конференції з прав людини Свобода або страх.
"Станом на сьогодні ми вже ідентифікували 463 підозрюваних у воєнних злочинах. Справи щодо 300 осіб слухаються у судах, і вже засуджено 70 російських воєнних злочинців",- передає слова Костіна Укрінформ.
За його словами, із понад 400 підозрюваних 159 осіб - це підозрювані у незаконному утриманні цивільних осіб.
Костін розповів, що із цієї кількості підозрюваних щодо незаконного утримання цивільних обвинувачення було пред'явлено 133 особам, і що 25 осіб із 70, які були засуджені за воєнні злочини, були засуджені саме за незаконне утримання українців.
"Комусь ця цифра може здатися малою у порівнянні з 111 тисячами (воєнних - ред.) злочинів, які зареєстровані. Та коли я спілкуюся з іноземними партнерами, їхня реакція: "Це унікально. Ви не лише документуєте, але і розслідуєте та переслідуєте за ці злочини вже сьогодні, під час повномасштабної війни". І це також унікальний досвід, якого у світі ще не існувало", - заявив генпрокурор.
Звісно, що виникають питання про покарання для злочинців. Причому деякі з них знаходяться за кордоном і здається, що їх можна екстрадувати для покарання в Україні. Але все не так просто.
Кейс Яна Петровського
Ян Петровський – один з ватажків незаконного збройного формування "Русич", відомого своїми ультраправими поглядами. В Україні військовому злочинцю оголосили підозру за ч. 1 ст. 258-3 Кримінального кодексу (Створення терористичної групи чи терористичної організації). За даними українських слідчих, у період із 2014 до 2015 року воював на території України. Його було оголошено в розшук 2016 року.
Затримали Петровського у Фінляндії 20 липня 2023 року в аеропорту "Гельсінкі-Вантаа", коли він збирався летіти до Ніцци, що у Франції. Він надав фінським прикордонникам російський паспорт і посвідку на проживання, видану Фінляндією, на ім’я Воїслав Торден. 25 серпня суд залишив Яна Петровського під вартою.
Україна вимагала екстрадиції Петровського-Тордена, проте Верховний суд Фінляндії 8 грудня відмовив Києву в цьому. Однією з причин стали неприйнятні умови утримання в українських в'язницях. Це рішення було обумовлено попереднім визнанням Європейським судом з прав людини порушення прав, визначених у статті 3 ст. з прав людини, в умовах утримання в українських в'язницях.
На думку фінського суду, в Україні Петровському загрожує ставлення, яке принизить його гідність.
За рішенням Верховного суду Фінляндії Петровського звільнили з-під варти. Але пізніше він знову повернувся за ґрати. 18 грудня суд ухвалив рішення про те, що російського неонациста необхідно взяти під варту за підозрою у скоєнні грубих воєнних злочинів в Україні. Його відправлять до в'язниці Вантаа.
Обвинувачення Петровському мають висунути до 31 травня 2024 року.
Але про екстрадицію поки що мови не йде. Як зазначав начальник відділу міжнародно-правової допомоги Андрій Гулкевич, Україна шукає шляхи затримання та видачі Петровського в Україну.
"Ми продовжуємо шукати. Відповідно до нашого законодавства він залишається підозрюваним. Тому ми направили відповідні запити на його арешт та екстрадицію. Обов'язок переслідування таких осіб передбачений, зокрема, Конвенцією Ради Європи про запобігання тероризму 2005 року, яка також діє для Фінляндської Республіки",- зазначив Андрій Гулкевич.
В чому проблема екстрадиції
За словами Гулкевича, цього року Офіс Генерального прокурора направив до різних країн 125 запитів на екстрадицію. Наразі 20 із них задоволено, а 15 - відхилено, інші - залишаються на розгляді.
Гулкевич розповів, що однією з причин відмови країни називають активні бойові дії на території України. Деякі міжнародні партнери вважають, що Україна "не зможе належним чином, згідно з міжнародним законодавством, забезпечити належні умови утримання підозрюваних та обвинувачених".
Гулкевич також розповів про зусилля, які докладають прокурори Офісу Генерального прокурора, щоб збільшити кількість позитивних рішень щодо видачі осіб в Україну для кримінального переслідування.
"Офіс Генерального прокурора бере активну участь у розробці законодавчих змін щодо умов утримання. Зокрема, нещодавно Верховна Рада у другому читанні підтримала законопроєкт, який забезпечуватиме права осіб, які будуть передані в Україну для відбування покарання",- додав Андрій Гулкевич.
Адвокат, керівний партнер АО Амбрела Андрій Яковлєв, зазначає, що варто більш чітко розрізняти причини відмови в екстрадиції, але у всіх випадках важливо доводити, що Україна спроможна бути безпечною та демократичною навіть у часи війни.
"Якщо йдеться про безпекові ризики у зв'язку з воєнними діями, то їх можна пояснити. Наприклад, українці, які виїхали з України, втікаючи від війни, опинились у країнах ЄС саме через небезпеку. І країни ЄС надали прихисток. Їх не відправляють назад, бо десь ситуація більш контрольована. Така ж логіка може бути застосована до усіх осіб. Але якщо припустити, що війна ще триватиме довго, то виходить, в Україну не можуть передаватися і підозрювані, ми не зможемо їх тут судити? В Ізраїлі ж стан конфлікту постійний, це ж не значить Ізраїлю відмовляють у видачі",– каже Яковлєв в розмові з Фокусом.
Саме тому важливо знайти баланс: Україна має право вимагати екстрадицію, але водночас наполягати, що гарантує безпеку, згадавши про місця утримання та захист таких місць.
"Якщо і при цьому відмовляються передавати, тоді треба шукати варіанти. Наприклад, в інших країнах проводити розслідування, використовуючи їх юрисдикцію. Або ж Україні потрібно передавати якусь частину юрисдикції - для цього треба ухвалювати закон",- додає він.
Як зазначає ексспівробітник СБУ, експерт Українського інституту майбутнього Іван Ступак, російські військові злочинці повинні бути оголошені у міжнародний розшук та притягнені до відповідальності за вбивства мирних жителів та знищення цивільної інфраструктури.
"У таких випадках Офіс генерального прокурора повинен через свої зв'язки робити запити до уряду США, урядів країн Європи, надаючи їм усю необхідну доказову базу щодо злочинів, вчинених кожним таким росіянином. Згідно із процедурою, ці люди повинні бути затримані, піддані екстрадиційному арешту для притягнення до відповідальності в Україні",– зазначив ексспівробітник СБУ в ефірі 24 каналу.
Експерт зазначає, що слід налагодити співпрацю з урядами країн світу, аби російські військові злочинці, які переховуються у Німеччині, Сан-Дієго та Каліфорнії, відповідали за свої злочини перед правосуддям.
Валерія Шипуля