У квітні 2022 року держпідприємство "Артемсіль", розташоване в Соледарі, неподалік Бахмута Донецької області, зупинили через ворожі обстріли, хоч воно повністю забезпечувало Україну сіллю.
Дісталися породи
Сподівалися тоді на закарпатські родовища, які начебто мали забезпечити 100% потреби країни у кухонній та технічній солі. Та лише в серпні цьогоріч видобули першу закарпатську солону продукцію.
"Під час координаційної наради щодо економічної, соціальної та безпекової ситуації в Закарпатській області під керівництвом президента Володимира Зеленського передав главі держави першу сіль, видобуту в межах розробки Тереблянського соляного родовища, що на Тячівщині", - повідомив тоді голова Закарпатської ОДА Віктор Микита у Telegram-каналі.
Він наголосив, що ця подія має колосальне значення для продовольчої безпеки країни та економічного розвитку області.
"У регіоні вже розпочалася розробка родовища солі, яке може забезпечити всю Україну кухонною та технічною сіллю. Є інші проєкти, стосовно яких говоритимемо з чиновниками", - сказав президент у відеозверненні після відвідання Закарпаття.
Відтоді всі почали чекати, що ось-ось на полицях магазинів з’явиться закарпатська сіль. Проте цього й досі не сталося: з Буштинського родовища на Закарпатті лише у листопаді відвантажили перші тонни технічної солі.
"Ситуація із закарпатською сіллю така: це підприємство почало розробляти родовище у 22-му році, після російського вторгнення. Робота запускалася дуже швидкими темпами і постійно виникали проблеми. Це питання і фахового рівня працівників, і георозвідки. Проблема полягала в тому, що на момент запуску розробки родовища не була належним чином проведена геодезія. Вони спочатку не планували бетонувати шахту, згодом, коли прохід почав засипатися, це необхідно було зробити. Тому наново копали, ставили металоконструкції, укріплювали тощо", - пояснив днями глава Закарпаття в інтерв’ю Укрінформу.
А коли розробники вже дійшли до породи та впевнилися, що сіль є, почали посилювати вхід у шахту. Він проритий на довжину понад 200 метрів і глибину 70 метрів. На ці укріплення пішло багато часу. Адже потужності цієї шахти мають забезпечувати усі потреби країни в технічній солі. А це 400-450 тисяч тонн на рік. Щодо зворотного боку медалі, то коли ці тонни повезуть з місця видобутку вантажними автомобілями, то вже невдовзі виникне велика проблема через шкоду, яка може бути завдана дорожній інфраструктурі.
"Ми провели кілька нарад із “Укрзалізницею” щодо прокладання окремої колії. Домовленості є, але це питання не закрите на сьогоднішній день, бо підприємство наразі використало всі інвестиції на будівництво тунелю та проходу в шахту. Там будують два тунелі, один - резервний, аби у разі пошкодження першого робота тривала через резервний та не зупинялося виробництво. Другий тунель наразі не добудований. Тому нині ми говоримо, що підприємство добралося до породи, почали відбирати технічну сіль", - каже Микита.
Отже, Буштинське родовище ще не має постійного видобутку в промислових масштабах. Перша видобута там сіль була передана на Одещину під час активізації снігового фронту, який зупинив рух у цьому регіоні в кінці листопада. Віддали туди безкоштовно всю наявну на складах кількість видобутку - 54 тонни технічної закарпатської солі, з якої вийшло близько 150 тонн суміші для посипання доріг.
Не в борщ, а на дороги
Для того, щоб налагодити відповідну інфраструктуру, провести дорозвідку родовища, доробити прохід, потрібен ще рік.
"Інвестор вклав уже близько 170 мільйонів гривень у цей проєкт. Наразі вони добувають близько 45 тонн технічної солі на добу. За необхідності, можуть збільшувати цифру до 200 тонн, це виходить 600 тонн суміші для посипання доріг. Якщо рахувати в обсягах країни, то цього вистачить Закарпаттю для себе і для сусідів із суміжних із Закарпаттям регіонів. Але така кількість технічної солі не перекриє усіх потреб країни", - каже Віктор Микита.
На його думку, своя сіль Україні потрібна, як і взагалі будь-які власні ресурси. Вона також потрібна регіону, адже це податки та робочі місця. Але є деякі нюанси.
"Законодавство нині не враховує захисту вітчизняного виробника. Може це й правильно, бо немає часу та ресурсів на довгострокові проєкти, нам потрібна сіль уже й сьогодні. Її поставляють із африканських країн, я так розумію, зерновим коридором на зворотньому шляху в порти Одеси. Вартість - 2,5 тисячі гривень за тонну. До війни вартість технічної солі з "Артемсолі"складала 1,5 тисячі гривень. Коли в перший рік війни не було взагалі ніякої солі, ми завозили її з Польщі, її ціна сягала 7-9 тисяч гривень за тонну. Вартість закарпатської солі з Буштинського родовища наразі становить 3 тисячі гривень. Але якість її - на порядок вища за африканську: виробник проводив експертизи, вона чудово розчиняється. Тому закарпатську сіль купуватимуть. Плюс, якщо врахувати логістику, то сіль, яка надходить до портів, десь там на півдні країни й освоюватиметься, а ми своєю зможемо закривати потреби заходу та центру", - пояснює очільник Закарпаття.
І додає, що перспективи для солі з його регіону є, головне, наростити обсяги, які могли б потіснити імпортерів. А щодо кухонної солі, то, схоже, поки що добування її на Закарпатті не на часі.
Нагадаємо, що після вимушеного закриття підприємства "Артемсіль", яке давало за рік 2 млн тонн солі, соляним промислом займається Дрогобицька солеварня, виробляючи до 55 тонн продукції щомісяця.
Протягом 2022 та 2023 років Україна, використовуючи запаси, які ще залишилися на складах від "Артемсолі", також імпортувала до 15% солі від потреби. Найбільшим постачальником стала Туреччина, яка, наприклад, у першому півріччі 2023-го дала 32,4% від всього цього імпорту на суму 15 млн доларів. Частки Єгипту та Румунії становлять 23,3% та 17,7% від імпортних поставок, вартість яких сягнула, відповідно, 10,75 млн доларів та 8,17 млн.
Минулого року до трійки імпортерів солі в Україну входили Туреччина з часткою ринку у 29,8% імпорту, Польща та Румунія - 22,8% та 19,8% відповідно. Вартість відправленої в Україну солі склала, відповідно, 7,49 млн доларів, 5,72 млн та 4,97 млн.
На початок ХХІ ст. запаси солі в Україні становили 16,7 млрд тонн. Вона в основному зосереджена на Донбасі, у Дніпровсько-Донецькій западині, на Передкарпатті, Закарпатті та в озерах і лиманах Чорного і Азовського морів. Державним балансом запасів враховано 14 родовищ кухонної солі, в тому числі: 8 - кам'яної, у вигляді мінералу, інші - соляні розчини (ропа, розсоли, шлам).
Галина Гірак