Фото: ГУР Міноборони України
Великі обміни заморожені, тому єдиний варіант - неформальні обміни на полі бою між командирами
Іноді навіть військовополоненим може пощастити у найвідчайдушнішій ситуації, коли їм вдається потрапити на обмін прямо на полі бою.
Непублічна робота
Такі обміни, одразу після бою, непублічні, тому більшість про них нічого не знає.
"Ми міняємо. Ми наповнюємо свій обмінний фонд, і потім відбуваються обміни. Дуже часто ми обмінюємо військовополонених не так голосно, не так публічно. Скажу відверто - міняємо прямо на полі бою. Коли в нас 10 їхніх полонених, а в них є кілька наших хлопців - ми міняємо. Обміни є, і не тільки глобальні, а є і прямо на місці. На все це є доручення у командирів, і вони знають, що їм робити", - сказав президент Володимир Зеленський в інтерв’ю Associated Press.
Він додав, що за останні півроку додому з полону вдалося повернути близько 100 військових. А з початку вторгнення з російського полону звільнили декілька тисяч захисників. Але ще кілька тисяч українських воїнів нині перебувають у полоні.
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець теж повідомив, що обміни полоненими між Україною та РФ з серпня 2023 року відбуваються лише як "польові", безпосередньо на лінії зіткнення, але публічно інформація про них не розголошується.
"Обміни були. Це так звані польові обміни, які публічно не показуються, які відбуваються безпосередньо на лінії зіткнення. Як правильно, це робиться військовими частинами, що воюють один проти одного", - сказав омбудсмен в ефірі національного телемарафону Єдині новини.
Про кількість людей, які повертаються додому після таких обмінів, він не уточнив. А щодо обміну полоненими з Росією у форматі "всіх на всіх", уповноважений поки такої можливості не бачить.
"Останній обмін у нас відбувся 7 серпня. На мою думку, РФ зараз обрала для себе нову тактику - не повертати військовополонених та цивільних осіб і максимально поширювати інформацію серед родичів військовополонених, що нібито Україна винна в тому, що не відбуваються обміни. Як на мене, таким чином вони хочуть створити додаткову соціальну напруженість усередині нашої держави й просто використовувати родичів військовополонених проти української влади. Станом на зараз я не вірю в обмін "всіх на всіх". Можливо, ситуація зміниться. Принаймні я точно можу запевнити всіх, що команда, яка працює по цьому напряму - я, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими - всі щодня працюють над тим, щоб спочатку були розблоковані обмінні процеси. Ми намагаємося це зробити в різний спосіб. А потім, можливо, ми знову зможемо вийти на теоретичне проведення обміну "всіх на всіх"", - сказав Лубінець в інтерв’ю Укрінформу.
Як повідомляв у серпні 2023 року представник ГУР Міноборони Андрій Юсов, Україна від початку повномасштабного вторгнення РФ, з лютого 2022 року, повернула з російського полону майже 2,6 тис. військових і цивільних. Але Росія фактично заморозила обмін полоненими з Україною з серпня 2023 року. Росіяни затягують обміни, створюючи різні перешкоди. Останній обмін відбувся 7 серпня, коли Україна змогла повернути лише 22 особи.
Як росіяни використовують полонених
За наявними даними, зараз Росія утримує в полоні 28 тисяч цивільних і близько 3 тисяч військових.
"Відповідно до міжнародного гуманітарного права та Женевських конвенцій, росіяни взагалі не можуть затримувати цивільних громадян, це прямо заборонено. Але вони ж це роблять. Тобто вони свідомо показують, що взагалі не звертають увагу на таке поняття, як міжнародне гуманітарне право. Для них це - просто папірці, які не несуть жодної загрози",- зазначив омбудсмен.
У цьому, на його думку, і є основна проблема міжнародного гуманітарного права. Немає дієвого механізму покарання, якщо хтось не дотримується норм. Адже Росія не несе жодної відповідальності. І цим вона користується й буде користуватися. Тому необхідний механізм, який змусить усіх дотримуватися міжнародного гуманітарного права.
"Зі свого боку Україна, на мій погляд, повністю дотримується своїх міжнародних зобов’язань. Але це не роблять росіяни. Тому - що нам залишається? Правильно, в різний спосіб продовжувати деокуповувати свої території й таким чином робити так, щоб права наших цивільних громадян, які зараз перебувають на тимчасово окупованій території України, не порушувалися РФ. Я, принаймні, іншого механізму станом на зараз не бачу", - вважає Лубінець.
У свою чергу представник Координаційного штабу щодо поводження з військовополоненими Петро Яценко припускає, що Росія використовує українських військовополонених для провокації протестів в Україні.
"Полонених змушують дзвонити сім'ям та закликати їх виходити на вулиці, щоб "ускладнити життя Києву"", - зазначив Яценко в інтерв’ю Politico.
І навів приклад того, що підказує саме таку думку.
"Людина більше року нічого не чула від родича, а тут дзвонить і каже, що живий. Росіяни готові його обміняти, але Україна нічого не робить. Останнім часом ці дзвінки стали масовими. Ми зрозуміли, що це кампанія, щоб викликати недовіру до влади", - каже представник Коордштабу.
До прикладу, Валентини Ткаченко з Чернігова розповіла, що її чоловік, якогоокупанти взяли в полон ще під час відступу з Чорнобильської АЕС, аж у листопаді цього року раптом подзвонив по відеозв'язку у Viber.
"Це був Сергій. Ми розмовляли лише три хвилини. Мені не дозволили ставити йому запитання. Як тільки я спробувала, він похитав головою і просто сказав "ні". Натомість він продовжував говорити: "Валю, йди, ускладни життя Києву. Київ не хоче нас приймати назад". Потім він вибачився і завершив розмову, пообіцявши передзвонити мені, якщо у нього колись з'явиться така можливість", - пригадала жінка.
Подібні дзвінки, за словами представника Коордштабу, отримували й інші сім'ї від військових, які перебувають у російському полоні, але насправді обмінювати полонених РФ не збирається. В ході контрнаступу Україні вдалося збільшити і так досить значний обмінний фонд військовополонених. Але великі обміни заморожені, тому єдиний варіант - неформальні обміни на полі бою між командирами.
"На жаль, такі спорадичні обміни не можуть замінити обміни на державному рівні", - підсумував Яценко.
Галина Гірак