Росіяни, вочевидь, не збираються припиняти воювати з нами: масована ракетно-дронова атака України 29 грудня - тому красномовне підтвердження. Та чи справді їхній людський і технічний потенціал невичерпні?
Нелюдська жорстокість ворога
26 грудня головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний дав пресконференцію, під час котрої назвав єдину умову, що здатна змусити Росію відмовитися від своїх загарбницьких намірів в Україні.
За його словами це - постійне збільшення втрат у російській армії, допоки противник не відмовиться від ведення бойових дій на нашій території.
Та головком визнав і свою головну помилку 2023 року, що спливає: вона також пов’язана з втратами ворога. Залужний зауважив, що та кількість вбитих й покалічених солдатів, котру Росія вже отримала в Україні, спинила би будь-яку країну і армію. Але досі і Кремлю, й самому російському народові, вочевидь, байдуже до сотень тисяч своїх загиблих вояків. А вони вже, зокрема, встеляють усі поля під Авдіївкою, окупанти навіть не забирають тіла мерців.
Загалом бойові втрати росіян від початку вторгнення в Україну, за даними Генштабу, станом на ранок 29 грудня просто вражаючі: особового складу - близько 357 520 осіб (приблизно +850 за попередню добу); танків - 5 953 (+13); бойових броньованих машин (ББМ) - 11 033 (+18); артилерійських систем - 8 417 (+26); реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) - 938 (+3); засобів протиповітряної оборони - 620 (+3); літаків – 329 (+0); гелікоптерів - 324 (+0); безпілотників оперативно-тактичного рівня - 6 539 (+36); крилатих ракет - 1 620 (+0); катерів/кораблів - 23 (+0); підводних човнів - 1 (+0), автомобільної техніки і цистерн із паливом 11 215 (+35); спеціальної техніки - 1 254 (+7). А після масованої ракетної атаки України цього ж дня кількість їхніх крилатих ракет одразу зменшилася на 87 одиниць, Сили оборони збили й 27 шахедів.
Політика проти демографії
Але українців турбує ще більш важливе питання: коли ж ті росіяни самі нарешті закінчаться, щоб ми жили тихо-мирно? Знайти відповідь складно.
Хоч російська армія і несе суттєві втрати в Україні, рішучості для загальної мобілізації у країни-агресора немає, у тому числі через підготовку до березневих "виборів президента". Але що потім: кремлівці погонять помирати в Україну увесь свій народ палицями? Про щось подібне попередив нещодавно, зокрема, секретар РНБО Олексій Данилов.
"Після чергової інтронізації відбудеться цементування режиму, по суті, руки будуть розв’язані", - зауважив він.
Однак цього може і не статися. Бо, як пише NV, українська розвідка фіксує невпинне зростання антивоєнних та антимобілізаційних настроїв у РФ (згадаємо хоч б нашумілий рух росіянок-дружин вояків Шлях додому).
"Незважаючи на все, протестний потенціал у Росії щодо мобілізації зростає. Якщо на початку цього року, в січні-лютому, ми відзначали, що 60% були проти примусових мобілізаційних заходів, то станом на грудень - уже 69%. Це не є ознакою того, що будуть протести, але такі настрої у російському суспільстві вже є", - цитує NV заступника глави ГУР МО Вадима Скібіцького.
До речі, згідно з даними ООН, населення Росії у 2021 році становило 145 мільйонів, порівняно зі 149 мільйонами в 1994 році, попри прибуття туди мільйонів мігрантів з країн Центральної Азії. І події останніх років лише посилюють цю тенденцію.
"Путін одержимий цією демографічною проблемою. На його думку, могутність країни пов’язана з чисельністю її населення. Чим більше населення, тим могутніша держава", - цитує Financial Times французького демографа Лоран Шалар.
При цьому видання зазначає, що оголошена Путіним анексія українських територій, де до війни проживало близько 8,6 мільйона осіб, може бути спробою збільшити демографічний потенціал РФ. Викрадення та індоктринація тисяч українських дітей теж є частиною цієї стратегії. Водночас у самій Росії набирає обертів напіврелігійна кампанія за обмеження абортів.
Та чи допоможе це за умов, що російські чоловіки є для своєї країни просто гарматним м’ясом? Наслідків не приховаєш: Росія все частіше стикається з нестачею робочої сили, частково спричиненої війною в Україні, підкреслює американський Інститут вивчення війни (ISW).
Так, росЗМІ повідомили 4 грудня, що їхня консалтингова компанія Яков і партнери вже зафіксувала зростання дефіциту робочої сили на внутрішньому виробництві. Цей дефіцит, ймовірно, зросте до двох-чотирьох мільйонів працівників до 2030 року. І 90% схоже, при цьому будуть малокваліфікованими працівниками критичних виробництв.
Фахівці вказують і на те, що у різних російських регіонах почастішали випадки техногенних катастроф та пожеж, й вони не завжди є наслідком роботи українських спецслужб чи російських партизанів. Інколи просто немає кому замінити неробочі електродроти чи усунути інші поломки - всіх вигребли на фронт в Україну.
"Міряння" економіками
Втім і це не допомагає окупантам: лінія фронту вже більше півроку практично не рухається, незважаючи на всі нелюдські потуги ворога.
А ситуація у самій в російській економіці дуже далека від стійкої, незважаючи на заяви самого Кремля, пише Business Insider із посиланням на статтю дослідників Єльського університету Джеффрі Зонненфельда і Стівена Тіана.
У цій статті наведені деякі причини ослаблення РФ. Так, з лютого 2022 року щонайменше один мільйон росіян втекли до інших країн. Це призвело до дефіциту робочої сили, що наблизився до п’ятимільйонів працівників й спричинив високу інфляцію.
Також зазначається, що з Росії було вивезено 253 млрд доларів приватного капіталу. Крім того, Москва втратила доступ до західних технологій і досвіду, на котрі покладалися її компанії, а прямі іноземні інвестиції майже повністю вичерпалися.
Ситуація погіршується суворим контролем за рухом капіталу, котрий зробив російські активи фактично знеціненими на світових ринках. А санкції не дозволяють компаніям РФ випускати нові акції чи облігації на західних ринках.
"Ми не можемо потрапити в пастку, думаючи, що для Путіна все добре, і не можемо відмовлятися від ефективних заходів тиску на нього", - наголошують експерти.
Проте у 2024 році військовий бюджет Росії більш ніж у два рази перевищує військовий кошторис України. А тому підтримка іноземних партнерів для нас залишається критично важливою.
Ірина Носальська