Україна вивела з ладу третину Чорноморського флоту РФ, а тим часом Путін збирається на гостину до Ердогана. Кому та навіщо потрібен цей візит, якщо ми самостійно пробили чорноморський морський коридор?
Ініціатива - у руках ЗСУ
З лютого 2022 року українській армії вдалося вивести з ладу близько третини (точніше, 33 відсотки) чисельності Чорноморського флоту РФ: це 24 кораблі та один підводний човен, -повідомило Управління стратегічних комунікацій апарату головнокомандувача Збройних сил України (СтратКом ЗСУ) 6 лютого.
За даними з відкритих джерел, на початок широкомасштабного вторгнення Чорноморський флот РФ налічував 74 бойових кораблі.
"Агресія проти України шкідлива для вашого флоту", - зіронізували у СтратКомі.
При цьому "від’ємне сплиття" ворожих кораблів лише прискорюється з часом. Для порівняння, наприкінці минулого року міністр оборони Великобританії Грант Шаппс зауважував, що лише за чотири місяці українські військові знищили 20 відсотків Чорноморського флоту РФ.
Звичайно, незабутнім яскравим моментом на самому початку цієї саги є потоплення флагману ЧФ РФ, крейсеру Москва, що вже стало мемом: в українців увійшло у сталу звичку посилати ворогів безпосередньо слідом за "російським воєнним кораблем".
Не менш яскраво відпрацювали наші Повітряні сили й наприкінці минулого року, коли уразили російський великий десантний корабель Новочеркаськ. З останніх добрих новин - знищення 1 лютого п’ятидесятиметрового ракетного катеру Ивановец, вартість котрого оцінюється у 60-70 мільйонів доларів.
"Якщо дивитися на історію, Росія не є значною військово-морською державою. Силою країни завжди була її армія, а не флот. Це стосується і Чорного моря, де вони самі затопили частину флоту в Кримську війну 1854 року і після революції 1918 року... Успіхи України проти путінських військових кораблів після 2022 року ілюструють нестачу сучасних технологій та непрофесійність моряків", - зауважив історик з Європейського університету Віадрин у Франкфурті-на-Одері Ян Берендс у коментарі Bild.
Наслідки, як то кажуть, не сховаєш: у січні 2024 року Україна експортувала найбільший обсяг товарів із початку повномасштабного вторгнення - 12 млн тонн продукції, зокрема 8,7 млн тонн було вивезено морським транспортом, - повідомило Мінекономіки 5 лютого.
"Ми дуже близькі до виходу на довоєнні фізичні обсяги експорту", - підкреслила перший віцепрем'єр - міністр економіки Юлія Свириденко.
Звичайно, це сталося завдяки тому, що Україні самотужки вдалося тримати безпеку торгівельних шляхів у Чорному морі. Бо раніше заступник міністра економіки - торговий представник України Тарас Качка повідомив: ще у грудні 2023 року Україна вийшла на показник експорту 10 млн тонн, котрий до цього востаннє був у березні 2023 року, після чого відбувся спад експорту до менш ніж 3 млрд доларів на місяць - через зрив РФ зернового коридору.
Та нині цей коридор не потрібен. Свириденко зокрема додала, що у січні на завантаження в портах Великої Одеси вирушило перше судно, застраховане від військових ризиків за страховкою UNITY. Вартість страховки зазначеного судна становила 0,75% вартості судна, що значно дешевше, ніж під час дії Чорноморської зернової ініціативи.
Нехай говорять?
Але розмови про необхідність відновлення Чорноморської зернової ініціативи, на відміну від потоплених російських кораблів, інколи спливають. Тож Путін все-таки збирається з офіційним візитом до Туреччини. Це підтверджували на початку місяця помічники російського диктатора, а також неназваний турецький чиновник у коментарі виданню Reuters, котрий зазначив, що зустріч запланована на 12 лютого.
При цьому 4 лютого візит підтвердив міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан, не назвавши точної дати.
Голова правління Центру прикладних політичних досліджень Пента Володимир Фесенко вважає: для Путіна головна мета цього візиту - суто символічна, бо диктатору треба продемонструвати, що він "виїзний" і ніякої ізоляції не має.
"Те саме було з візитами Путіна до ОАЕ і Саудівської Аравії. Формально, це ще і зворотній візит. Ердоган минулого року їздив в Росію, Путін має приїхати до Туреччини. До речі, такий візит на запрошення Ердогана мав відбутися ще минулого року, але Путін тоді побоювався робити такі подорожі. Зараз він трохи став смілішим і навіть починає нахабніти", - зазначив політолог у коментарі Укрінформу.
У свою чергу, політтехнолог та військовослужбовець Тарас Березовець нагадав у в інтерв’ю Марку Фейгіну, що Туреччина не приєдналася до Римського статуту, до Гааги Путіна звідти не видадуть, чим і пояснюється його "сміливість".
Перелік тем цих перемовин, на думку Фесенка, може бути традиційним і доволі широким, від ключових питань двосторонніх відносин до міжнародних проблем, актуальних для обох країн.
"Безумовно, буде обговорюватись і "українське питання", але ще більше - ситуація на Близькому Сході, особливо в Секторі Газа, що вже є інтересом Туреччини", - прогнозує він.
Втім, продовжив Фесенко, Путін може використати цей візит, аби заявити та обґрунтувати власні "умови миру" - по суті ультимативні й для нас неприйнятні.
Партнери по НАТО, звісно, не забороняють Ердогану побалакати з Путіним.
"Я залишу нашим турецьким партнерам говорити про їхні власні зобов’язання у власній зовнішній політиці. Але ми безперечно вітатимемо, якщо будь-яка країна зможе зіграти значущу роль у тому, щоб зупинити Росію від її зловмисної поведінки", - заявив заступник речника Державного департаменту США Ведант Патель під час брифінгу 5 лютого.
Та примарність такої мети, схоже, усвідомлюють у самій Росії і у Туреччині, бо 8 лютого стало відомо, що приїзд Путіна до Анкари відтерміновується. І, ймовірно, цей візит відбудеться лише наприкінці квітня або на початку травня - після місцевих виборів, котрі відбудуться 31 березня в Туреччині, а також президентських виборів 17 березня у Росії.
При цьому опозиційний російський політик і правозахисник Марк Фейгін вважає, що Путін "продовжить продавати тему перемовин за посередництва Туреччини чи Саудівської Аравії". І може навіть "мостити" місце для майбутніх перемовин із Дональдом Трампом у випадку його перемоги на виборах у США - саме у Стамбулі або Джидді.
Ірина Носальська