Фото: socportal.info
Працюючи над вирішенням проблеми застарілого житла, в Україні будуть враховувати досвід європейських країн
В Україні майже 80% житла - застаріле, давно потребує оновлення. Звичайно, просто зараз це не на часі. Але вже триває підготовка до післявоєнної відбудови, в яку може вписатися і реконструкція старих будинків.
Будинки-довгожителі
За експертними висновками, у нас лише п’ята частина житлового фонду відповідає сучасним вимогам за комфортністю. Решта житла, яке ми узагальнено називаємо хрущовками, має занадто малі площі санвузлів, сходових клітин, часто відсутні ліфти. Але найгірше те, що вкрай зношені інженерні мережі. А конструкції зовнішніх стін, віконні отвори, дахи не забезпечують енергозбереження. В більшості багатоквартирних будинків відсутні лічильники. Через усе це таке житло потребує значних витрат на ремонт та утримання.
Загалом, за даними Держстату, в Україні налічується 45,5 тис. старих та 16,8 тис. аварійних будинків. Переважна більшість їх споруджена в повоєнні роки у великих містах включно до середини 1970-х, і нині вони мають критичні показники фізичного зносу.
Із 200 тис. багатоквартирних будинків майже 12% були зведені в 1919-1945 роках, кожен четвертий будинок - у 1946-1960 роках, ще майже чверть - у 60-х роках. Понад 67 тис. будинків споруджені протягом 1960-1980 років.
Працюючи над вирішенням проблеми застарілого житла, в Україні будуть враховувати досвід європейських країн, де всі ці процеси вже завершені або - на завершальній стадії.
З "убитих" - в елітні
Один з кращих європейських прикладів оновлення застарілого житлового фонду можна запозичити у Німеччини. Там проблему оновлення застарілого житла вирішили за рахунок програм державного кредитування під невеликі відсотки. Але такі позики надавали лише за умови, що реконструкція включає енергоефективні заходи. Певну частку фінансування забезпечували й муніципалітети.
Таким чином німці протягом 20 років реконструювати понад 90 тисяч старих будинків по всій країні. Окрім того, певну категорію панельних будинків, які вже не витримували критики, розбирали, суцільні панелі з них дробили і використовували для будівництва доріг.
"У Німеччині основний критерій вибору між реконструкцією і знесенням - рівень фізичного зношення будівлі. Якщо він перевищував 60%, його зносили, щоб побудувати на цій території новий. Якщо менше 60%, то допускалася реновація за допомогою надбудови додаткових поверхів, розширення площі квартир через перепланування, утеплення фасадів будинків, модернізацію системи теплопостачання, установки енергоефективних склопакетів тощо",- зазначає народний депутат, голова Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування Олена Шуляк.
Зараз у Німеччині залишилося небагато застарілого житлового фонду, який можуть оновлювати його власники за свої кошти, отримуючи за це певні податкові пільги.
Цікаво, що у Східній Німеччині п'ятиповерхові "хрущовки"часто перетворюють в 3-4-поверхові будівлі, з великими терасами та привабливою архітектурою.
Не лише позитив
За прикладом Німеччини трансформували свої "хрущовки" і в Чехії: там в рамках реконструкції змінювалися планування, здійснювався капітальний ремонт, міняли вікна, встановлювали сучасні ліфти, проводили енергомодернізацію. В результаті цих робіт старих п’ятиповерхівок в їх класичному вигляді у чехів майже не залишилося. А колись сірі похмурі райони забарвилися в яскраві кольори. При чому після такої модернізації зросли і попит на це житло, і його вартість. Тепер колишні "хрущовки" належать до сегменту середнього або навіть елітного житла.
Акцент на утепленні та перетворенні сірих депресивних будинків на яскраві й естетично привабливі зробили і в Польщі.
У Франції, де концепція реконструкції міст почалася ще з кінця 1950-х років, спочатку йшлося про заміну аварійних житлових будинків, а пізніше - про повне знесення мікрорайонів, щоб дозволити будівництво нових будинків та створення мережі доріг, адаптованої до автомобілів у місті. Реконструкція і реновація застарілого житла там вписується у концепцію сталого розвитку містобудування, до якої входять боротьба з розтягуванням міських територій, досягнення балансу між контролем за розростанням міст, їхнє оновлення, оптимізація щільності урбанізованих просторів тощо. Фінансування проєктів відбувається за рахунок допомоги від держави місцевим органам влади, громадським установам, державним або приватним організаціям, які здійснюють діяльність із оновлення міст.
У країнах Балтії, зокрема в Латвії, реконструкцію застарілого житла проводили через комплексні капітальні ремонти п’ятиповерхівок. У них укріплювали фундамент, міняли комунікації, утеплювали фасади тощо. Значну частину таких робіт профінансували фонди ЄС та співвласники багатоквартирних будинків, які отримували пільгові багаторічні кредити.
Є в Європі і негативний досвід вирішення долі застарілого житла. Наприклад, у Великій Британії в результаті реалізації відповідної програми там знесли близько 30 тисяч будинків, а нових на їхньому місці побудували вдвічі менше.
"Ці заходи коштували 2,3 млрд фунтів (2,9 млрд доларів США), субсидованих Урядом Великої Британії. Дія Урядової Програми з відновлення ринку житла (HMR) Pathfinders, що була започаткована в 2002 році, припинилася в 2011 році. Необхідно відзначити, що сама схема знесення, яка мала на меті "відновити занепад ринків житла в дев’яти визначених районах Північної та Середньої Англії", була досить суперечливою. Програма Pathfinder наочно продемонструвала результат, коли забудовники не враховують людського чинника. Окрім марно витрачених величезних ресурсів, це призвело до занепаду величезних житлових районів, покинутих мешканцями та "законсервованих" в очікуванні зносу", - зазначила очільниця профільного парламентського комітету.
Шуляк також додала, що, враховуючи євроінтеграційний курс України, цілком логічним кроком буде залучення для вирішення питання застарілого житла позабюджетних коштів - така історія є абсолютно типовою для країн ЄС. Проте нині парламент лише вивчає досвід, який Україна може у цьому напрямку використовувати, а законотворчі кроки будуть зроблені вже у повоєнній Україні.
Галина Гірак