Фото: МЗС України
Переговори делегацій України і Китаю
Глава українського МЗС Дмитро Кулеба 24 липня прибув до Китаю. Якою були мета та завдання цього візиту? Чи можуть російсько-китайські відносини змінитися на більш прохолодні, а українсько-китайські потеплішати?
Дещо про мову ультиматумів
Під час відвідин КНР міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба провів тригодинні перемовини із китайським колегою Ван Ї. Представник Китаю погодився, що Україні потрібна не ілюзія миру, а справедливий та стійкий мир, передає УНІАН.
"Що принципово важливо? Китай непорушно підтвердив свою повагу до принципу суверенітету та територіальної цілісності України. Це дуже важливо. Це знімає цілу низку інсинуацій. Друге. Мій китайський колега чітко сказав, що він погоджується, що потрібна не ілюзія миру, а потрібен справедливий і сталий мир", - повідомив Кулеба у відеозверненні.
За словами глави МЗС, він детально поінформував Ван Ї про Формулу миру та результати Саміту миру, а також - про подальші кроки України по встановленню справедливого миру.
"Я пояснив на прикладі історії, на прикладі сьогоднішніх подій, що Україна не прогнулася під жодним ультиматумом Путіна, під страшним воєнним ударом Путіна. І Україна ніколи на жоден сантиметр не прогнеться, якщо будь-хто у світі, незалежно з якої частини світу, спробує говорити з нами мовою ультиматумів. Це просто неможливо", - підкреслив Кулеба.
При цьому він зазначив, що під час переговорів акцентував увагу на двох принципах, котрі мають непорушно дотримуватися. Перший з них - жодних домовленостей про Україну без України; другий - про повну повагу до суверенітету та територіальної цілісності України.
"Якщо ці два принципи дотримуються, ми можемо вести будь-які розмови та шукати будь-які рішення", - наголосив він.
Водночас Україна, за словами глави МЗС, сподівається на подальший розвиток відносин з Китаєм заради миру.
"Ми продовжуємо говорити з Китаєм, продовжуємо працювати з усіма країнами, які брали участь у Саміті миру, які підтримували спільне комюніке, і які все ще розглядають приєднання до спільного комюніке. Ми продовжуємо працювати... Путін ніколи не зможе вкрасти наше майбутнє. Єдине, що він намагається відчайдушно вкрасти - це наш час. Час на мирне життя. Час на розвиток. Але і це ми не дозволимо йому зробити", - сказав міністр.
За результатами зустрічі Ван Ї у свою чергу заявив: у Китаї вважають, що розв'язання конфліктів має відбуватися за столом перемовин.
"Останнім часом як Україна, так і Росія надіслали різною мірою сигнали про те, що вони готові до переговорів. Хоча умови та час ще не назріли, ми підтримуємо всі зусилля, які сприяють миру, і готові продовжувати відігравати конструктивну роль у цьому", - йдеться у повідомленні китайського МЗС.
Загалом, українська сторона нібито заявила про готовність до розумних та конструктивних переговорів з Росією, "уважно вивчивши Шестипунктний консенсус Китаю та Бразилії" ("Консенсус Китаю та Бразилії щодо політичного врегулювання української кризи" - ред.). А китайська підтримує початок переговорів, оскільки "все вирішиться за столом", але наголошує: незважаючи на сигнали з Росії та України, час для них ще не настав, а умови - не дозріли, пише видання РБК-Україна.
Дисбаланс інтересів
Водночас, за словами політолога Володимира Фесенка, Китай погодився на цей візит, котрого Україна домагалася вже декілька років, з двох основних причин.
По-перше, це стосується намагання Пекіна стати посередником у майбутніх мирних переговорах між Києвом та Москвою. Нині ж китайська сторона відчуває зміну риторики керівництва України у цьому питанні, зокрема в одному з недавніх інтерв'ю президент України Володимир Зеленський допустив перемовини з Росією та назвав Китай можливим посередником.
Є ще й інша причина, більш ситуативна. Вірогідно, в КНР можуть бути незадоволені нещодавнім "самовільним" турне Путіна по В’єтнаму та Північній Кореї, країнам так званого "китайського заднього двору".
Олії у вогонь підлив і недавній візит індійського прем’єра Нарендри Моді до Москви, де кремлівський диктатор його всіляко задобрював та підмаслював. Проте у Пекіні це могли розцінити, як спробу РФ повернути собі минулу "зовнішньополітичну велич", нахабну демонстрацію незалежності від Піднебесної.
Індія, у свою чергу, може використовувати РФ як противагу впливу Китаю: незважаючи на те, що обидві країни входять до БРІКС та ШОС, відносини між Пекіном та Нью-Делі - дещо натягнуті.
"Китаю не сподобалося, як приймали Моді, і зробив зворотній жест. Думаю, запрошення Кулеби стало відповіддю на той візит індійського прем'єра. Звичайно, головною причиною є мирний процес із Росією. Проблема в тому, що Україна та Китай бачать його по-різному", - цитує Фесенка РБК-Україна.
Україна ж явно намагається залучити Китай до процесу на глобальному майданчику Саміту миру, або хоча б до участі у конференціях з окремих пунктів формули миру у Туреччині, Катарі та Канаді. Ще одне завдання - зробити так, аби Китай натиснув на Росію, і майбутні переговори не проходили на основі її ультиматумів.
"Проблема не в позиції України, а в тому, що Москва висуває неприйнятні умови для початку переговорів. Думаю, українська сторона пояснила Китаю, що переговори можливі, але для початку нехай Росія змінить позицію. Чи буде він впливати чи ні, питання відкрите, але дійсно зараз і Київ, і Пекін готові до більш активного діалогу", - вважає Фесенко.
Контакти з Україною є передумовою того, аби Китай не розглядався як сторона, котра аж надто очевидно підтримує лише Росію, - каже, у свою чергу, керівниця Китайської редакції DW Петра Альденрат.
"Але хоч Пекін офіційно і не схвалює російську війну проти України, все ж він підтримує її опосередковано, за рахунок економічних і фінансових зв'язків з Росією, а також дій у дипломатичній площині. Підхід Пекіна до цієї війни є сумішшю стратегічних інтересів, економічного розрахунку і прагнення зберегти позиції на глобальній дипломатичній арені", - констатує вона.
І хоч у 2023 році Китай висловився за "політичне врегулювання української кризи", закликаючи до збереження "суверенітету, незалежності і територіальної цілісності всіх країн", Пекін також закликав "відмовитися від ментальності Холодної війни" - вказуючи на те, що безпека у регіоні не може бути досягнута за допомогою розширення або посилення військових блоків, пише DW. Так китайська влада натякає на розширення НАТО, у чому і Москва, і Пекін вбачають витоки війни в Україні.
Тож схоже, радіти зарано: замість світлої, КНР поки обирає сіру сторону власних інтересів. І навряд чи з Пекіну дзвонитимуть до Москви з вимогою припинити вогонь в Україні - принаймні, найближчим часом.
Ірина Носальська