Фото: Getty Images
Путін з президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим
Несподівано, у розпал подій на Курщині, коли на територію Росії зайшла армія іншої держави, господар Кремля попрямував з дводенним візитом до Азербайджану, де не був уже шість років. Що спонукало Путіна до цього візиту?
Відволікаючий маневр
Перше, що відзначають експерти щодо візиту Путіна 18-19 серпня до Азербайджану, - він, ймовірно, є спробою відволікти росіян від подій у Курській області, а також намаганням кремлівського диктатора продовжити вдавати з себе великого дипломата. Адже після того, як у березні 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордер на його арешт через підозру у воєнних злочинах в Україні, в багатьох країнах його можуть заарештувати. Інша справа з Азербайджаном: візит в Баку - безпечний, адже там і досі не ратифікували Римський статут, який є основою діяльності МКС. Тому він і прибув саме до Баку зі своєю свитою, включаючи міністра закордонних справ Лаврова.
"Час цього візиту примітний, враховуючи поточну ситуацію в Курській області і зусилля Кремля, що продовжуються, щодо зменшення масштабів і наслідків українського вторгнення. Російські державні ЗМІ зосередилися на поїздці Путіна до Азербайджану, перебільшуючи дрібні деталі, ймовірно, частково для того, щоб відвернути увагу від незручної ситуації в Росії, насичуючи інформаційний простір демонстрацією глобальної дипломатичної взаємодії Кремля та передбачуваних успіхів", - зазначили у своєму звіті аналітики Інституту вивчення війни (ISW).
А в Центрі протидії дезінформації при РНБО пояснюють, що для Москви Азербайджан є інструментом, завдяки якому їй вдається утримувати свою присутність на Кавказі на фоні тенденцій до зменшення останнім часом в регіоні впливу РФ. Підтримуючи зв’язки з Баку, в Кремлі сподіваються пригальмувати цей процес.
Для цього навіть, за повідомленням прессекретаря МЗС Азербайджану Айхана Гаджизаде, наступного дня після візиту Путіна Баку приєднався до БРІКС - міждержавної організації, створеної в 2006 році, до якої входять Бразилія, Росія, Індія, Китай та країни Південної Африки. Це угруповання створено на противагу існуючому світовому порядку та з метою його зміни.
Присутність у регіоні
Як вважали експерти напередодні візиту, сторони мали б торкнутися важливого для низ обох газового питання.
"Серед можливих тем обговорення - транзит азербайджанського газу до Європи. Точніше, формально, азербайджанського. Є фізична можливість поставок. Питання об'ємів. У такому випадку пальне піде через українську ГТС до країн ЄС. Тобто формально Росія стане одним із транзиторів, але не постачальником. А Україна збереже свій транзитний статус", - припускає політолог Ігар Тишкевіч.
На його думку, у випадку підписання такої угоди, далеко не всі обсяги газу фізично вироблятиме Азербайджан. Пальне може продавати SOCAR, але ось де його придбали, на власних установках або, умовно кажучи, на Єлецькій станції в Росії - інше питання. А для наших європейських партнерів головне буде те, щоб газ офіційно був азербайджанським. Проте частина його може мати російське походження.
Напередодні візиту Путіна в Баку російські та азербайджанські ЗМІ теж повідомляли, що лідери Росії та Азербайджану мають намір обговорити питання спільного використання Південного газового коридору - азербайджанської газотранспортної системи. Проте, як зазначає RFI, у заяві Кремля за результатами візиту про підписання таких документів не згадується. Однак повідомляється про те, що сторони підписали спільну заяву та міжурядові угоди про співробітництво стосовно харчової безпеки, карантину та захисту рослин, охорони здоров’я, медичної освіти та науки. Окрім того, укладено меморандуми про взаєморозуміння з питань інспекції праці, зміни клімату тощо.
І звичайно, на цій зустрічі було обговорено питання мирного врегулювання між Азербайджаном та Вірменією. Алієв акцентував увагу на тому, що від взаємодії між Баку та Москвою залежить стабільність всього Південного Кавказу. А Путін, у свою чергу, запевнив, що Росія готова сприяти нормалізації відносин між Вірменією й Азербайджаном, і допомогти створити мирну угоду, зокрема й щодо делімітації та демаркації. Отже, Росія, як завжди, вдає з себе великого миротворця, щоправда, вже не секрет, що - зі зброєю в руках.
"Зазначимо, що після захоплення Нагірного Карабаху азербайджанською армією та масової втечі звідти вірменського населення (за повного мовчання Кремля) Єреван віддалився від російського впливу та посередництва в цьому питанні. Як зазначає завідувач сектору Центральної Азії ІСЕМВ Станіслав Притчин, у таких умовах Москві важливо продемонструвати свою присутність у регіоні, а також зберегти інтенсивність політичного діалогу з республіками Південного Кавказу на нинішньому рівні", - звертає увагу RFI.
Газова справа
Але, попри офіційні заяви, газова тема таки обговорювалася. Російський газовий монополіст "Газпром" на своєму телеграм-каналі повідомив про досягнуті домовленості стосовно розширення різнопланового стратегічного партнерства з державною нафтовою компанією Азербайджану SOCAR. А голова правління компанії Олексій Міллер, який теж був у складі делегації, зазначив, що "взаємовигідна, партнерська взаємодія "Газпрому" та SOCAR динамічно розвивається. Зокрема, йдеться про проект "Північ-Південь", підписання у вересні цього року програми комплексного науково-технічного співробітництва. Досягнуто домовленості про розширення різнопланового стратегічного партнерства".
Як підуть ці справи після згаданих домовленостей, поки невідомо, проте вже сьогодні, зважаючи на них, багато українців пишуть у соцмережах про те, що заправки SOCAR об’їжджатимуть подалі.
Ще однією можливою причиною візиту є зацікавленість в Азербайджані як у країні, яка зв’язує Росію та Іран, що є близькими союзниками.
"Саме Азербайджан є одним із ключових елементів транспортної магістралі коридору "Південь-Північ". І без залізничної магістралі від Азербайджану до Ірану і від Азербайджану до Росії коридор працювати не буде. Про це було багато розмов у попередні роки, будувалися плани, але, наскільки я розумію, усе це робиться дуже мляво. От росіяни й поїхали туди з’ясувати обставини та, може, пришвидшити процеси", - вважає експерт-сходознавець Ігор Семиволос.
Москві надзвичайно важливо умовити Баку налагодити дружні відносини з Тегераном. Щоправда, це може виявитися справою надскладною, адже зараз Азербайджан більше співпрацює з Ізраїлем, а у стосунках з Іраном займає стриману позицію.
Тим часом на Курщині хорошого для російської влади мало: ЗСУ вже взяли під свій контроль 92 населених пункти, це територія у понад 1250 кв. км. І дуже сумнівно, що візит Путіна в Баку дуже відволік росіян від цього.
"Українські воїни продовжують захисну операцію у визначених районах Курської області. Загалом ця операція стала нашою найбільшою інвестицією в процес звільнення українців та українок з російського полону. Наші дії продовжуються",- зазначив президент Володимир Зеленський.
Галина Гірак