Сирійська опозиція 8 грудня увійшла до столиці Сирії Дамаска і проголосила падіння режиму Башара Асада. Сам диктатор втік з країни. Що тепер буде з Сирією і як події, що там відбуваються, можуть вплинути на сусідні країни.
В Дамаску все стабільно
Усе почалося з того, що 27 листопада озброєні опозиційні угруповання розпочали великий наступ на позиції сирійської армії в Алеппо та Ідлібі. До 7 грудня вони вже захопили кілька великих міст, у тому числі Алеппо, Хаму, Дераа та Хомс, а 8 грудня - увійшли в Дамаск, де урядові підрозділи залишили місто. Президент Сирії Башар Асад покинув свою посаду і країну, а глава уряду аль-Джалялі підтвердив готовність передати владу мирним шляхом.
Російські ЗМІ повідомили, що Асад втік до Москви, де отримав політичний притулок. Це стало кінцем понад 50-річного правління родини Асадів і важливий етап громадянської війни, яка розпочалася в країні ще в 2011-му.
"Операцію повстанців недооцінили. Судячи з деяких переговорів, початковий наступ мав відбутися в жовтні, але його зупинила Туреччина. Цього разу рішення ймовірно не узгоджували з Анкарою, принаймні протягом перших трьох днів. Падіння Асада - це суміш корупції, невдалого командування і контролю - армія не була готова до наступу Хаят Тахрір аш-Шам", - пояснив дослідник тероризму у Центральній та Південно-Східній Азії Павел Войцік у розмові з Суспільним.
У свою чергу, прем'єр Сирії Мухаммед Газі аль-Джалялі в інтерв'ю Sky News Arabia охарактеризував ситуацію в Дамаску як "стабільну". За його словами, народ Сирії втомлений, а майбутнє армії залежить від рішень нового керівництва, повідомив прем'єр-міністр Сирії. Він також зазначив, що Башар Асад самостійно ухвалював зовнішньополітичні рішення, не радячись з урядом. Він підкреслив, що зовнішню політику країни формуватиме нова партія, що прийде до влади.
Прем'єр сказав, що головним завданням наразі є "зміцнення безпеки" в країні, зазначивши, що сирійці втомилися після багатьох років конфлікту. Він також підтвердив, що ситуація з безпекою в Дамаску наразі стабільна. Більшість міністрів продовжують працювати з кабінетів, а уряд готовий сприяти передачі всіх необхідних документів для забезпечення швидкого і гладкого переходу. Щодо майбутнього армії, аль-Джалялі зазначив, що це питання залежатиме від нового командування.
Туреччина обіцяє підтримку Сирії під час перехідного періоду після відставки Башара Асада. Згідно з інформацією, Туреччина має три основні пріоритети: створення нової Сирії, боротьба з терористичною організацією РПК та її сирійським відгалуженням - "Силами народної самооборони", а також повернення сирійських біженців на батьківщину. За даними турецького МВС, в країні проживають 2,9 млн сирійців.
Ще пів року тому сирійські повстанці повідомили Туреччину про намір повалити режим Асада. Туреччина схвалювала ці плани, але офіційно не підтримала наступ. Раніше Росія звернулася до Туреччини за допомогою у забезпеченні безпечного виведення своїх військ з Сирії, залишаючи лише військово-морську базу в Тартусі та авіабазу в Хмеймімі.
Інтриги відновлення країни
Як зазначає Financial Times, тепер головна інтрига в тому, як саме будуть ділити владу повстанські угруповання, адже їх у Сирії дуже багато.
Головні з цих угрупувань створені в 2017 році, - Сирійська національна армія, яка об’єднує десятки фракцій з різними ідеологіями, та Сирійські демократичні сили - коаліція переважно курдських бойовиків разом з арабами та іншими етнічними групами, що діє під керівництвом курдських Загонів народної оборони. Деякі з цих угрупувань раніше навіть ворогували між собою.
Ще одне питання, що визначить долю Сирії - як нова влада відновлюватиме економіку, котру роками нищила війна.
"Якщо політичні умови будуть сприятливими і ми зможемо стабілізувати державні інститути, десять років роботи можуть повернути економіку на набагато кращий рівень, ніж у 2011 році", - вважає економічний консультант Центру досліджень Джусура Халіда Аль Теркаві.
Ще один нюанс, що впливатиме на відновлення Сирії - це фрагментованість її території, яка перебувала під контролем різних сил упродовж війни. Окрім того, - складні та водночас економічно важливі регіони. Зокрема, багато запитань виникає стосовно майбутнього муніципалітету Дейр-ез-Зор на сході Сирії, який є ключовим через поклади газу та нафти. Цю територія контролюють Сирійські демократичні сили, в яких домінує курдське ополчення, а підтримує їх США.
Світ відреагував на події, що відбулися в Сирії. Зокрема, президент США Джо Байден назвав падіння Асада "актом справедливості" та "історичною можливістю для багатостраждального народу Сирії".
Для Росії падіння Асада може означати "скорочення здатності демонструвати владу в регіоні, а, отже - зменшення претензій бути великою державою". Так вважає Р. Кларк Купер, старший науковий співробітник Scowcroft Middle East Security Initiative, повідомляє Суспільне. За його словами, Росія може втратити у Сирії військово-морську базу, а також авіабазу. Це, на думку Купера, позбавить Москву важелів впливу у цій частині Середземномор’я.
Тим часом у ГУР повідомили, що російська армія виводить бойові кораблі з бази у місті Тартус та перекидає залишки озброєнь та військової техніки з авіабази у Хмемімі.
Іран як найближчий союзник режиму Асада, розглядав Сирію як поле для розширення регіонального впливу, якого він прагнув досягти через проксі угруповання, зокрема "Хезболлу". Однак нині Іран у складній ситуації. Він недостатньо сильний для того, щоб вести перемовини з Білим домом, проте не виключено, що може намагатися піти іншим шляхом - воєнним.
Ізраїль теж не залишився осторонь подій у Сирії. Премʼєр-міністр країни Беньямін Нетаньягу невдовзі після того, як повстанці захопили Дамаск, приїхав на кордон із Сирією і заявив, що режим Асада впав саме завдяки ударам ЦАХАЛ по цілях Ірану й "Хезболли" у Сирії. Він також оголосив про вхід ЦАХАЛ у "буферну зону" - на Голанські висоти, які офіційно є територією Сирії, але на неї претендує Ізраїль.
Свої бонуси отримала Туреччина, яка матиме економічний, дипломатичний і військовий вплив на процес стабілізації та відновлення.
Галина Гірак