ЄС розглядає варіант двоступеневого членства України з обмеженими правами. Які є плюси та мінуси такого варіанту?
У Брюсселі готують реформу розширення ЄС, пропонуючи перехід від застарілих стандартів до дворівневої моделі інтеграції. Таке оновлення системи покликане прискорити членство України водночас з обмеженими правами. Як оцінюють такий варіант в Україні?
Суть реформи
У столиці ЄС готують оновлену концепцію розширення, яка має замінити застарілі механізми часів геополітичного протистояння минулого століття. Нова ініціатива передбачає впровадження дворівневої структури інтеграції, розробленої з метою інтенсифікації процесу приєднання України. Такий підхід розглядається як важливий елемент можливих домовленостей, спрямованих на досягнення миру та остаточне припинення бойових дій.
Замість традиційних процедур, що не змінювалися десятиліттями, європейські посадовці пропонують поетапний формат членства, який може стати вагомим аргументом у переговорах про завершення конфлікту. Ця модель покликана значно скоротити шлях Києва до спільноти, пропонуючи конкретні переваги ще до повного набуття статусу члена ЄС.
“Вступ України є не лише ключовою гарантією безпеки, а й рушійною силою майбутнього зростання та процвітання країни”, - сказала голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн.
Україна, яка отримала статус кандидата в ЄС незабаром після повномасштабного вторгнення РФ у лютому 2022 р. розглядає членство як ключовий елемент своєї післявоєнної стратегії та підтвердження прозахідного курсу.
У проєкті мирного плану під керівництвом США вже передбачено можливе приєднання України до ЄС у 2027 р., хоча чиновники ЄС вважають, що країні може знадобитися близько десятиліття реформ для виконання суворих критеріїв вступу.
Дискусійна реформа
Нову ініціативу всередині ЄС вже назвали дискусійною. Багато держав-членів виступають проти створення двох рівнів членства або будь-яких “підхідних лазівок”.
За словами семи високопоставлених чиновників, попередній план, що обговорюється в Європейській комісії, вже викликає занепокоєння у столицях ЄС через можливий “спрощений” підхід до розширення, який матиме серйозні наслідки для союзу.
Зміни порушують правила 1993 р., які вимагали повного виконання всіх регламентів ЄС перед вступом до союзу. Дипломати вважають, що такий підхід створює політичні та юридичні ризики для ЄС і може викликати невдоволення інших кандидатів, таких як Чорногорія, Албанія, Боснія чи Туреччина.
“Будь-яке прискорене членство України без урахування повного процесу реформ може “відкрити скриню Пандори” для ЄС, підкреслюючи складність балансу між підтримкою України та збереженням стабільності блоку”, - кажуть дипломати ЄС на умовах анонімності.
Основними опонентами ініціатив, що передбачають обмеження права голосу для нових членів, виступають країни Центральної та Східної Європи, зокрема Польща, Литва, Латвія та Естонія. Їхня позиція ґрунтується на переконанні, що Україна має стати саме повноправним членом союзу. Варшава та Вільнюс послідовно наголошують, що створення “членства другого сорту” лише посилить геополітичну нестабільність та надасть Кремлю привід для маніпуляцій. Для цих країн вступ України є стратегічною інвестицією в безпеку, тому вони вимагають чіткого шляху до повної інтеграції без проміжних статусів, які можуть затягнутися на десятиліття.
З іншого боку, скептицизм висловлюють і країни, які традиційно обережно ставляться до розширення, як-от Нідерланди та Данія. Їхня критика зосереджена не лише на статусі України, а й на функціонуванні самого ЄС. Вони побоюються, що складні дворівневі структури зроблять процес ухвалення рішень у Брюсселі ще менш прозорим та ефективним. Крім того, Угорщина часто використовує питання процедурних змін для блокування загального прогресу, виступаючи проти будь-яких прискорених форматів, які могли б надати Україні політичні переваги без виконання жорстких вимог у повному обсязі.
Також значна частина держав, серед яких Франція, Греція та Хорватія, висловлює занепокоєння щодо реформи системи голосування, яка часто пропонується в пакеті з дворівневим членством. Вони вбачають у цьому спробу великих економік посилити свій вплив за рахунок малих і середніх країн. Таким чином, спротив поетапній моделі формується через два різні мотиви: одні країни бояться залишити Україну в “сірій зоні” назавжди, тоді як інші вбачають у реформі загрозу власному впливу всередині ЄC.
Плюси та мінуси для України
Крім того, для самої України теж є, як плюси, так і мінуси.
З одного боку, запропонована модель дозволила б Україні стати членом блоку швидше. З іншого – мова йде про вступ з обмеженим правом голосу на самітах лідерів та міністерських засіданнях. Доступ до частин внутрішнього ринку, аграрних субсидій та фінансування розвитку також надавався не відразу, а поступово після виконання визначених умов.
Ідея впровадження моделі дворівневого членства в ЄС відкриває перед Україною складну перспективу, де швидкість інтеграції стає головним компромісом щодо повноти політичних прав. Основним позитивом такого підходу є можливість фактичного приєднання до європейського простору в значно стисліші терміни, що може виступити ключовим елементом мирного врегулювання та надійним якорем безпеки. Поетапне входження дозволило б українській економіці адаптуватися до єдиного ринку та отримати доступ до фінансової підтримки ще до завершення всіх бюрократичних процедур, закріплюючи незворотність західного вектора розвитку.
Водночас така модель несе в собі суттєві ризики, адже тривале перебування у статусі члена з обмеженими правами загрожує перетворенням України на суб'єкта, який зобов'язаний виконувати спільні правила, не маючи реального впливу на їх формування. Відсутність права вето та обмежене представництво в керівних органах Брюсселя можуть створити відчуття меншовартості та законсервувати перехідний стан на десятиліття. Саме тому українське керівництво послідовно наголошує на неприпустимості альтернативних форматів, які б замінювали повноцінну інтеграцію.
Обговорення нової моделі розширення ЄС, яка передбачає поетапну інтеграцію, викликає стриману, але чітку реакцію в офіційному Києві. Українська влада продовжує наполягати на тому, що будь-які перехідні формати не мають стати замінником повноцінного членства. Керівництво держави послідовно відстоює амбітні терміни та рівноправний статус.
Володимир Зеленський, президент України, у своїх останніх заявах наприкінці 2025 р. наголосив на важливості конкретики.
“Членство в ЄС - це теж набуття частини наших гарантій безпеки, і тому ми хочемо закріпити дату - коли це станеться. Наприклад, це 2027 р. або 2028 р. - має бути якась конкретика, бо без неї гарантія безпеки не виглядає як справжня”, - казав він.
Своєю чергою Юлія Свириденко, прем’єр-міністерка України, підкреслює ідеологічну та конституційну важливість повноцінної інтеграції.
“Україна - це повноправна частина Європи. Ми впевнено рухаємося до членства у ЄС. Це мета, яку ми обстояли і закріпили в Конституції”, - сказала вона.
Водночас Тарас Качка, віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, зауважує, що динаміка вступу може залежати від формату завершення війни, проте пріоритетом залишається юридична цілісність процесу.
“Якщо буде знайдено формулу вступу в умовах триваючого конфлікту, то технічні деталі етапності стануть другорядними”, - каже він.
Таким чином, українська позиція полягає в тому, що “двоступенева” модель може розглядатися лише як прискорений механізм, а не як фінальна точка інтеграції.
Вікторія Хаджирадєва