Чому ЄС заблокував ідею прискореного членства України

В ЄС вирішили, що країна має заслужити приєднання до блоку та виконати всі критерії.

У ЄС заблокували ідею прискореного членства України після зустрічі послів ЄС у Брюсселі 4 березня. Там вважають, що треба чітко дотримуватись критеріїв вступу. Якою є реакція Києва?

Чому ідея зворотного розширення фактично мертва?

Дипломати заявили голові Європейської комісії Урсулі фон дер Ляєн, що країни-члени не підтримають пропозицію ЄК щодо прискореного членства України в ЄС, яке ще називають зворотним розширенням.

Нагадаємо, модель зворотного розширення передбачала надання країні членства в ЄС без виконання усіх вимог, проте і з поступовим отриманням усіх прав та привілеїв. В ЄК вважали це способом пришвидшити вступ України. Мова йшла про можливість потенційного приєднання ще до 2027 року, до чого прагнула і Україна.

“Ідея зворотного розширення фактично мертва ще до початку”, - сказав Politico один з дипломатів.

На його думку, розширення ЄС має відбуватися за традиційною моделлю - на основі виконання всіх критеріїв і принципу заслуг.

Своєю чергою речниця Єврокомісії Паула Пінью заявила, що

ЄС не може визначати дату вступу України, оскільки це суперечить принципу заслуг країни-кандидата.

“Ми врахували заяву та зобов'язання президента Зеленського. Ми добре розуміємо, наскільки він відданий процесу розширення та переговорам. Але ми не можемо мати це як власний орієнтир. Це орієнтир українського президента, а не наш. А ми з нашого боку зобов'язуємося зробити все можливе, щоб допомогти Україні рухатися далі в цьому процесі, тому що вона, справді, виконує величезну роботу за надзвичайно складних умов”,- зазначила Пінью.

Тож наразі, сподівання України на швидкий вступ до ЄС зазнали удару. Проєкт висновків Ради ЄС до засідання 19 березня також свідчить, що лідери, ймовірно, підтримають саме такий підхід, що ускладнює перспективу швидкого вступу України.

Чому ЄС відмовився від прискореного вступу?

Противники швидкого вступу України до ЄС наполягають на суворому дотриманні критеріїв, оскільки без правової синхронізації виникає інституційне відторгнення. Коли закони всередині союзу та закони окремої держави суперечать одне одному, спільний ринок або безпековий простір просто перестають функціонувати.

Це перетворює членство на формальність, яка не приносить користі ні самому союзу, ні державі-кандидату.

Деякі противники ідеї наголошували і на несправедливості щодо інших країн, які прагнуть вступити до ЄС.

“Немає такого поняття, як прискорений вступ. Це неможливо. Це було б несправедливо щодо країн Західних Балкан, які чекають набагато довше. Процес вступу - це тривалий шлях, який вимагає виконання всіх умов без винятку”, - каже прем'єр-міністр Нідерландів Марк Рютте.

Є й фінансові побоювання. Прийняття великої аграрної країни без адаптації її податкової та субсидіарної політики до норм ЄС може призвести до банкрутства спільної аграрної програми (CAP).

Два табори супротивників

Спротив прискореному вступу України до ЄС сформувався довкола двох різних, але взаємодоповнюючих позицій: технічного прагматизму “Заходу” та політичних вимог “сусідів”.

З одного боку, такі країни, як Нідерланди, Австрія, Данія та Франція, наполягають на суворому дотриманні правил. Там стверджують, що інтеграція країни з неадаптованим законодавством спричинить юридичний параліч спільного ринку. Для них вступ - це передусім “домашня робота” з реформування судів та економіки, яку неможливо замінити політичними жестами, оскільки це підірве стабільність усього союзу.

“Має бути рівне ігрове поле, тому що ЄС також повинен знати, що він робить, коли приймає нових членів. Не може бути ніякого прискореного процесу за рахунок якості реформ”, - сказав Карл Негаммер, канцлер Австрії

З іншого боку, Угорщина та Словаччина розглядають процес через призму національних інтересів. Будапешт блокує швидкий поступ, висуваючи конкретні вимоги щодо прав національних меншин та мовного законодавства, тоді як Братислава висловлює занепокоєння через економічну конкуренцію, особливо в аграрному секторі. Для цих країн розширення є інструментом політичного торгу, де вони прагнуть гарантувати власну безпеку та економічні преференції перед тим, як відкрити двері новому члену.

У підсумку, обидва табори сходяться в одному: вступ не може бути автоматичним. Поки “правові реалісти” вимагають ідеальної синхронізації законів, “політичні скептики” чекають на вирішення двосторонніх суперечок, що разом створює високий бар’єр для будь-яких спроб “прискореної” інтеграції.

Як реагують в Україні?

У Києві ставлення до відмови ЄС від “прискореного вступу” розділилося на два ключові табори.

З одного боку, частина суспільства та політикуму сприймає це як “історичну короткозорість” Брюсселя. Аргумент простий: Україна захищає європейські кордони ціною життів, і вимога суворого дотримання кожної бюрократичної коми в такі часи виглядає як несправедливість та відстороненість.

З іншого боку, панує прагматичний підхід: “краще довше, але надійно”. Прихильники цієї думки вважають, що вступ без реальної адаптації законів перетворить Україну на слабку ланку, яка постійно конфліктуватиме з інституціями ЄС.

“Ми не просимо про знижки чи короткі шляхи. Навпаки, ми рухаємося з безпрецедентною швидкістю у виконанні рекомендацій. Наша мета - бути готовими технічно та юридично, щоб рішення було засноване на реальних досягненнях, а не лише на політичній солідарності”, - каже віцепрем’єрка Ольга Стефанішина.

Київ фактично прийняв правила гри скептиків. Замість того щоб сперечатися з послами Нідерландів чи Франції про “швидкі шляхи”, Україна обрала стратегію агресивного впровадження реформ, аби на момент фінального голосування у ЄС просто не залишилося технічних аргументів для зволікання.

Вікторія Хаджирадєва