Президент України заявив, що білоруські ретранслятори для російських "Шахедів" уже не працюють. Чому Мінськ пішов на цей крок, чого боїться Лукашенко та якими можуть бути його наступні дії?
Довіряй, але перевіряй
Президент України Володимир Зеленський заявив, що Білорусь фактично виконала українську вимогу щодо ретрансляторів, які, за даними Києва, використовувалися Росією для наведення ударних дронів.
"За наявною інформацією, яку мені доповідав головком, а також розвідка, 22 червня відповідні ретранслятори припинили свою роботу на території Білорусі… Факт, що ретранслятори на сьогодні не працюють", - сказав глава держави.
Водночас він уточнив, що наразі невідомо, чи обладнання було демонтоване, чи лише вимкнене.
Якщо ця інформація остаточно підтвердиться, це може свідчити, що Олександр Лукашенко вирішив уникнути прямої конфронтації з Україною, навіть ризикуючи викликати невдоволення Кремля.
Водночас офіційний Мінськ публічно не підтверджував вимкнення ретрансляторів.
На цьому тлі показовими стали й останні заяви самого Лукашенка. Під час зустрічі з послом Росії Борисом Гризловим та губернатором Підмосков’я Андрієм Воробйовим він заявив, що Білорусь не має наміру вступати у війну Росії проти України.
За повідомленнями білоруських державних та інформаційних ресурсів, Лукашенко також розповів про контакти з представниками президента України, котрі, за його словами, відбувалися у Мінську.
"До речі, ми отримали відповідь. Президент і вони це розуміють. Тому давайте, хлопці, домовлятися", - заявив він Гризлову і Воробйову.
Водночас білоруський правитель фактично визнав, що на Мінськ чиниться тиск з боку Москви. «
"І не треба нас тут підштовхувати до того, що Борис В’ячеславович (Гризлов - ред.) організовує процес, щоб втягнути нас у війну", - сказав Лукашенко, звертаючись до посла РФ Бориса Гризлова.
За даними білоруського держагентства БелТА, ці слова були адресовані саме російському дипломату, тоді як російське агентство ТАСС цей фрагмент не поширило.
Лукашенко також заявив, що неодноразово пояснював свою позицію Путіну.
"Ну як тут воювати проти українців, якщо з того боку в основному територіальні війська? Ми що, будемо стріляти в цих механізаторів, доярок і робітників, які не хочуть воювати з білорусами?" - сказав він.
В Україні ж наголошують, що уважно контролюють усі процеси на території Білорусі.
Водночас міністр закордонних справ Андрій Сибіга напередодні заявив, що Київ і не очікує втягування Мінська у війну.
"Ми не очікуємо їхньої участі в війні. Ми виходимо з того, що вони не дадуть Росії втягнути себе в цю війну… Україна буде дзеркалити. Я думаю, що режим Лукашенка це розуміє і усвідомлює", - зазначив глава МЗС.
Але, за словами Сибіги, Україна фіксує всі зміни у військовій та інфраструктурній активності Білорусі: зміни законодавства, структури військових округів, чисельності військ біля кордону, спільні заходи з Росією та використання білоруської інфраструктури для атак.
Міністр також повідомив, що Мінськ надіслав ноту із пропозиціями щодо особливого режиму відвідування прикордонної зони для українців (той саме вільний збір ягод і грибів у прикордонні), однак Україна не вбачає підстав для такого формату співпраці.
Позицію Києва підтвердили й у Державній прикордонній службі. Речник ДПСУ Андрій Демченко заявив, що Україна не погодиться на спрощений перетин кордону з Білоруссю для збору грибів та ягід.
Як Лукашенко став "голубом миру"?
Чому ж Лукашенко міг піти на такі поступки?
Найімовірніше, він прагне уникнути будь-яких дій, які дали б Україні підстави для силової відповіді по об'єктах на білоруській території.
Зокрема, у разі подальшого використання білоруської інфраструктури для підтримки російської агресії особливе значення набувають Мозирський і Новополоцький НПЗ. Вони переробляють переважно російську нафту й після модернізації мають сукупну проєктну потужність близько 24 млн тонн на рік.
Саме ці підприємства сьогодні допомагають компенсувати Росії втрати від скорочення власних нафтопереробних потужностей після українських ударів. Тому вони є важливими елементами економічної та логістичної підтримки російської воєнної машини, хоча офіційний Київ і не заявляв про наміри завдавати по них ударів.
Втім є й не менш "жирні" цілі. Це радіотехнічні та ретрансляційні комплекси, якщо вони забезпечують навігацію, зв'язок або керування російськими ударними БПЛА (і саме в цьому контексті прозвучала заява Зеленського про вимкнення ретрансляторів). Якщо через них здійснювалося наведення або передача сигналу для "Шахедів", вони могли б розглядатися як військова ціль.
Можна бити й по військових аеродромах, але лише за умови, що вони використовуються Росією для запуску безпілотників, розміщення авіації або логістичного забезпечення ударів по Україні. Нагадаємо,свід початку повномасштабного вторгнення саме білоруські аеродроми певний час активно використовувалися російськими військами.
Законною мішенню можуть стати й склади боєприпасів, пального та військової техніки, якщо вони забезпечують російські угруповання або підготовку атак. А також - пункти управління, вузли зв'язку та військові центри, через які здійснюється координація операцій проти України.
Окрім того, під удар підпадають і залізничні логістичні вузли, але лише якщо вони безпосередньо використовуються для перекидання російських військ, озброєння чи боєприпасів.
Тож саме можливість втрати такої інфраструктури багато аналітиків називають одним із факторів, який може стримувати Мінськ від глибшого втягування у війну. Для Лукашенка це означало б не лише військові ризики, а й втрату контролю над ситуацією всередині країни та тяжкі економічні наслідки.
"Усі ці роки Лукашенко ховався під російською військовою парасолькою. Але сьогодні ця парасолька більше нагадує стару діряву ганчірку. Більшість російських систем ППО давно зайнята власними проблемами, і розраховувати на надійний захист стає все складніше. Тому у Мінську зараз явно вважають не ідеологію, а ризики. Дуже конкретні ризики. У доларах, барелях та тоннах переробленої нафти", - пояснює те, що відбувається, учасник групи "Не стріляй" Аннета Бьозе у Facebook.
Але справа не лише у безпілотниках, продовжує вона.
"Лукашенко, за всіх своїх талантів політичного акробату, чудово бачить, що відбувається. Війна триває вже п'ятий рік. Обіцяна "перемога за три дні" давно перетворилася на стьоб. Економічні проблеми зростають. Санкції нікуди не зникають", - підкреслює Бьозе.
Між тим Кремль, за її словами, все більше нагадує шахіста, який програє партію, але продовжує вдавати, що контролює дошку. І ось тут ультиматум Зеленського стає для Мінська дуже зручним приводом: можна поступово відповзати від Москви, пояснюючи це турботою про національні інтереси та безпеку країни.
Ірина Носальська