Американські посланці спершу говорили з Путіним, а потім із Зеленським. За позитивною риторикою Вашингтона ховається головна інтрига: чи готова Москва до реального миру, а не нової паузи?
Московський сигнал: новини, яких не було
Візит Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера спочатку до Москви, а потім до Києва став черговою спробою адміністрації Дональда Трампа розблокувати переговори щодо завершення російсько-української війни. 5 вересня американські представники зустрілися з Путіним у Кремлі, а 6 вересня прибули до Києва на переговори з Володимиром Зеленським. За даними Reuters, після московської зустрічі сторони говорили про нові ідеї, але про прорив не оголошували.
Саме тут починається головна інтрига. Вашингтон демонструє, що хоче повернути Росію та Україну до прямого переговорного процесу. Москва водночас не демонструє готовності відмовитися від ключових вимог, а бойові дії і обстріли мирних українських міст тривають.
Та після зустрічі з Путіним американські посланці говорили про якісь "обнадійливі"ідеї. Reuters повідомляв, що Віткофф і Кушнер сподіваються на швидке відновлення тристоронніх переговорів США-Україна-Росія. Водночас агентство наголошувало: у Москві прориву досягнуто не було.
Це принципова деталь. Трамп прагне показати рух до миру, але російська сторона поки що не зробила кроку, який би означав готовність прийняти компроміс, прийнятний для України.
На цьому тлі особливо важливою є оцінка відомого журналіста та публіциста Віталія Портникова. У свіжому етері "Еспресо"він припустив, що візит Віткоффа та Кушнера може бути пов'язаний не лише з пошуком довгострокового миру, а й із необхідністю дати Трампу політичний результат до листопада 2026 року.
Портников сформулював це так:
"Трампу потрібно на листопад 2026 року показати американцям щось дуже серйозне".
За його оцінкою, завершення війни може стати для американського президента способом зміцнити власне реноме миротворця на тлі внутрішніх економічних проблем. Це пояснює, чому Вашингтон може бути зацікавлений саме у швидкому політичному результаті. Для США важливо отримати домовленість, яку Білий дім зможе представити як завершення війни.
Портников звертає увагу і на інший парадокс. За його словами, присутність американських представників у Києві фактично створила своєрідний щит від російських ударів, "співставний" з роботою системи Patriot.
Але дипломатичний візит не може замінити реальної системи стримування.І вже після завершення американської місії Росія знову продемонструвала, що дипломатичні сигнали та військова поведінка Кремля можуть кардинально відрізнятися. Саме ця обставина є одним із головних аргументів Києва проти поспішного підписання угоди без чітких гарантій її виконання.
До того ж, Портников вважає, що відновлення "човникової" американської дипломатії може бути підготовкою до саміту Трамп-Сі Цзиньпін-Путін, що є вкрай небезпечним не лише для України, а й для міжнародної світової політики в цілому.
Певну недовіру до самого переговорного механізму раніше висловлювала й журналістка та політична психологиня Лариса Волошина. В інтерв'ю "Громадському радіо"вона звертала увагу на непрозорість каналу, пов'язаного з Віткоффом і Кушнером, та закликала Україну дуже обережно ставитися до пропозицій, що надходять цим шляхом.
Її оцінка була максимально жорсткою:
"Ми всі обговорюємо Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера,"Вітька і зятька".
Волошина вважає, що Києву у такій ситуації потрібно не виходити з переговорного процесу, а маневрувати, не погоджуючись автоматично на російські вимоги:
"Для України стоїть завдання якимось чином не погодитися й обережно "відпетляти".
Її оцінка добре описує проблему: Україна повинна не дозволяти перетворити переговорний процес на механізм нав'язування Києву готових російських умов.
Під час зустрічі Путіна з американськими представниками вочевидь обговорювалася й потенційна економічна взаємодія РФта США. Це означає, що Москва намагається продати завершення війни як частину ширшого перезавантаження відносин із Вашингтоном.
Для України тут виникає очевидний ризик: українське питання може стати лише одним з елементів великої російсько-американської угоди.
Мирний розрахунок: шукайте, кому вигідно
Чому ж Вашингтон наполягає не просто на припиненні вогню, а на спробі швидко укласти саме мирну угоду?
Перша причина - політична: Трамп повернувся до Білого дому з обіцянкою швидко завершити війну. Кожен новий місяць бойових дій послаблює політичний ефект цієї обіцянки. Друга причина - час. Зеленський ще до нинішнього візиту говорив про дипломатичне "вікно можливостей"до того моменту, коли американська політика почне дедалі більше концентруватися на президентських виборах 2028 року.
Тому для Трампа важливо не просто зменшити інтенсивність війни, а отримати результат, який можна буде пред'явити американському суспільству як завершення конфлікту.Тим більше, що рейтинг його у США нині впав до приблизно 30%, а проукраїнськи налаштованого виборця треба чимось задобрити.
Алеприпинення вогню це процес, а мирний договір - його політичний результат.Перше може тривати місяцями й вимагати складної системи контролю. Друге дозволяє президенту сказати: війна завершена, сторони домовилися, США зробили те, що обіцяли.
Саме тому Вашингтон зацікавлений у "пакеті", що включав би не тільки тишу на фронті, а й територіальні домовленості, гарантії безпеки, економічне відновлення та майбутні відносини РФіз Заходом.
Для Трампа така угода має щонайменше три потенційні дивіденди.Перший політичний: він отримує аргумент, що саме його адміністрація завершила найбільшу війну в Європі. Другий дипломатичний: Сполучені Штати залишаються головним центром ухвалення рішень щодо європейської безпеки, а не передають цю роль європейським державам. Третій - економічний і стратегічний: закінчення війни відкриває шлях до тих російських "трильярдів" та освоєння Арктики, якими Путін спокушає Трампа.
Втім швидкий мир не обов'язково означає стійкий мир. Якщо домовленість просто зафіксує нинішню лінію фронту, послабить українську армію, залишить Росії можливість відновити військовий потенціал і не міститиме чіткої відповіді на питання, що станеться у разі нового вторгнення, то для України це може бути не завершенням війни, а паузою перед наступною.
Тож Зеленський після зустрічі з американськими посланцями наголосив:
"Нам потрібно не просто обговорювати, а досягати конкретних результатів".
І це, мабуть, найточніша формула для української дипломатії на нинішньому етапі, бо погоджуватися на мир лише заради швидкого оголошення про мир було б стратегічною помилкою.
Такий підхід очевидно суперечить логіці "підписати все якомога швидше". Але саме він дає Україні шанс перетворити американську зацікавленість у швидкому результаті на власний дипломатичний ресурс.
Питання вже не лише в тому, чи буде мир. Питання у тому, хто визначить його умови, і чи стане він завершенням війни, а не короткою перервою перед наступною.
Ірина Носальська