У посольстві України в Лондоні відкрилася виставка абстракціоніста Василя Сада, присвячена аварії на ЧАЕС.
У Лондоні відкрилася виставка українського митця Василя Сада - абстракціоніста зі стажем, який у своїй творчості звернувся до теми Чорнобиля.
Час виставки - напередодні чвертьстолітніх роковин трагедії на ЧАЕС - підкреслює увагу на Заході до самої теми, а також до митців, які до неї зверталися у неординарний спосіб: з допомогою абстракціонізму.
В українському посольстві на відкритті виставки в центрі була робота "Наслідки - посвята Чорнобилю": прорваний дірками метал із червоними силуетами, один із яких за формою трохи скидається на карту України. Цікаво, що Василь Сад народився і виростав на Поліссі, яке з українських теренів найбільше було вражено чорнобильською радіацією.
І хоча Сад поїхав вчитися на художника в Одесу, де живе й працює, однак у душі, вочевидь, залишився з малою батьківщиною на Поліссі.
"Він не порвав з Поліссям, він не поривав зі своїм корінням і це дуже важливо", - каже Лілія Рогова, директор лондонської галереї "Артелія", яка виводить Сада в світ британських поціновувачів мистецтва. Художних, за її словами, набирав візерункових мотивів з українських писанок або вишитих рушників - як, скажімо, на картині "Хрести" (1995).
Ірина Старк, куратор виставки, сказала Бі-Бі-Сі: "Василь Сад - творець неординарний, адже в СРСР абстрактний живопис був не дуже популярним, не дуже вітався офіційно. Він не конформіст. Адже, як справджній асбракціоніст, він міг вважатися "отказніком" в СРСР - таким, як він, відмовляли в офіційних почестях і визнанні".
"Хто б міг подумати, що людина в своїй творчості перейде від "холста" до заліза, адже вчили переважно писати пейзажі та портрети. Вийшовши в абстракцію, Василь Сад також фактично відійшов від буднів соцреалізму, до якого вдавалися багато його колег", - додає Ірина Старк.
Визнання до Василя Сада прийшло лише в часи перебудови Горбачова. Роботи митця дуже сучасні - тобто вони (навіть виконані у 70-80-ті роки) можуть прикрасити не лише приватні колекції чи музеї, а й банки чи юридичні контори, де смаки диктують потяг до надсучасного і такого, що впадає в очі незвичністю.
Роботи Василя Сада є в Національному музеї України, музеї сучасного мистецтва, а також - у приватних колекціях у США, Канаді, Британії, Італії, Україні та Росії.
Лілії Роговій, головному двигуну виставки, в Саді подобається, зокрема, його нонконформізм уже і в сучасних умовах: "Він не комерціалізував своє мистецтво. Але цікаво те, що він звернувся до металу, використовує колючість металу в своїх творах".
А Тамара Демиденко, лондонська галеристка і промоутер українського мистецтва, додає: "Кожне творіння відображає внутрішній світ творця. Кожна картина також має свою душу і шукає рідну їй душу - тобто того, хто купує і насолоджується".
За словами пані Тамари, Василю Саду вдалося передати трагедію України (Чорнобиль), але мовою, зрозумілою не лише українцям.
Однак у вторчості Сада присутня не лише українська тема - скажімо, увагу багатьох привернула робота "Берлінський мур", виконана за мотивами історичного 1989-го року, коли, власне, і впала Берлінська стіна, поклавши край десятиліттям розподілу Європи. Та й, наприклад, робота "Ніч в Одесі" (1995) виходить за рамки суто національного.
Наразі важко сказати, як "піде" у Лондоні творчість Василя Сада. Але є вже ознаки, що непогано. Пізніше цього року деякі роботи Василя Сада будуть виставлятися на аукціонах "Мак-Дугалс" і "Філліпс де Пюрі".
"Садові за 60, але творить він дуже модерно. Потрапити на престижні аукціони сучасного мистецтва надзвичайно важко. Конкуренція просто шалена, - каже Наталя Шевченко-Хандогій, поціновувач мистецтва і дружина посла України. - Якщо роботи відбирають престижні аукціони, це вже говорить само за себе!"
А один із відвідувачів-англійців сказав Бі-Бі-Сі, що мистецтство Сада є "вибуховим". "Садові затісно в межах лише України, це ознака того, що Сад - митець не парохіальний, і такі люди, як він, є свідченням того, що Україна - це не периферія Європи".