Саміт лідерів країн Великої двадцятки в Каннах проходить на тлі глобального економічного занепаду і кризи в Греції з огляду на планований референдум.
Таке відбувається не вперше.
Невдовзі після кризи 2008 року Велика двадцятка відіграла надзвичайно важливу роль у запобіганні крахові світової фінансової системи завдяки співпраці в її рамках західних країн і країн з великими темпами росту економіки на зразок Китаю та Індії.
Але останнім часом лідерам G20 було непросто дійти згоди щодо взаємоприйнятних економічних і торговельних кроків.
Які ключові питання цього разу?
Цього разу в центрі уваги - єврозона. І ситуація в світовій економіці загалом.
У понеділок грецький прем'єр Папандреу викликав справжній шок, коли несподівано заявив про намір провести референдум, в рамках якого греки мали б висловити своє ставлення до вже затвердженого єврозоною пакету фінансової допомоги.
Але громадська думка в Греції налаштована проти заходів жорсткої економії, яких вимагають урядовці, і греки були налаштовані голосувати проти. Тож для уряду Греції це надзвичайно ризикований крок.
Міжнародні фінансові ринки відреагували підвищеною нервовістю.
А тим часом Міжнародний валютний фонд, як і інші міжнародні фінансові інституції, застерігає, що глобальна економіка опинилася на межі нової рецесії.
Чому G20 так переймається Грецією?
Те, що відбувається з Грецією, стосується єврозони в цілому і може позначитися на майбутньому європейської грошової одиниці.
На надзвичайній зустрічі в середу лідери Греції, Франції і Німеччини зійшлися на тому, що результат референдуму фактично визначить, чи залишиться Греція в єврозоні.
Але багато економістів вважають, що якщо Греція відмовиться від євро і знову запровадить драхму, то це створить прецедент і викличе паніку серед вкладників банків не лише в самій Греції, а й у країнах Європи з високими рівнями заборгованості.
Європейські лідери вже зараз побоюються повторення грецького сценарію в Італії, яка має високий рівень заборгованості, але є значно більшою за Грецію.
Якщо внаслідок подій у Греції вартість запозичень для Італії ще більше зросте, то та країна також може опинитися в ситуації, коли буде нездатна обслуговувати заборгованість.
Боргова криза в єврозоні може поширитися внаслідок ланцюгової реакції і спричинити країн банків, як це було 2008 року.
Хіба Європа не має плану порятунку Італії і банків?
Європейські уряди погодилися збільшити Європейський фонд фінансової стабільності із 440 млрд євро до майже 1 трильйона євро. Вони також домовилися рекапіталізувати європейські банки ще на майже 106 млрд євро.
Але тут виникає кілька проблем.
По-перше, європейські країни прагнуть залучити до ЄФФС внески таких країн, як Китай.
По-друге, окрім Греції, пакет допомоги мають ще ратифікувати інші 16 країн єврозони.
По-третє, навіть перед оголошенням про референдум у Греції, ринки втратили довіру до пакету порятунку і до здатності Італії обслуговувати її борги.
Чому Китай та інші мають допомагати Європі?
Тут є елемент власного зиску. Якщо кризи в єврозоні поглибиться, наприклад, збанкрутує Італія, то це призведе до ще однієї глобальної фінансової кризи і занепаду. Тобто постраждають усі.
Але Китай може висунути умови для своїх кредитів, наприклад, більший доступ на європейські ринки чи політичну підтримку суперечок зі США чи Тайванем.
Можливо також, що Китай вимагатиме від Німеччини та інших країн єврозони гарантій під китайські кредити для Італії.
Що буде, коли порятунок єврозони не спрацює?
Якщо Греція - чи якась інша країна - відмовиться від пакету допомоги, це може спричинити масштабну фінансову кризу.
Це може однаково статися, бо багато економістів вважають, що останній пакет допомоги не зможе врятувати Італію.
Тому на саміті Двадцятки важливу роль відіграють пошуки запасного варіанту: як уберегти свої банки і свої економіки від чергової паніки на фінансових ринках.
Від європейців вимагатимуть рішучіших дій, наприклад, збільшити Європейський фонд фінансової стабільності до 2-3 трильйонів євро.
Багато економістів, особливо у США, вважають, що єдиним реальним вирішенням проблеми суверенних боргів єврозони буде зменшення облікової ставки Європейським центральним банком і друкування додаткових грошей. ЄЦБ досі рішуче виступав проти другого.
Чи буде досягнуто угоду на саміті?
Це залежатиме від того, наскільки гостре відчуття кризи - а відтак, колективного самозбереження, - серед учасників саміту.
2009 року консенсусу досягли через страх перед повторенням сценарію великої депресії 1930-х. Консенсус існував, доки глобальна економіка не почала одужувати і з'ясувалося, що країни, які розвиваються, мають кращі показники росту ВВП, ніж країни Заходу.
Найбільш суперечливим питанням на столі переговорів є торговельні відносини.
США і Європа прагнуть, щоби Китай і Японія купували більше їхнім товарів.
Але країни Азії, які є великими експортерами, побудували свої економіки на тому, що продавали їхні товари західним споживачам.
І Китай, і Японія вдаються до інтервенцій на ринках, щоби підтримувати низький курс своїх грошових одиниць, а це робить їхній експорт конкурентнішим.
А коли уряди не можуть забезпечити зростання ВВП через ріст внутрішнього споживання, існує ризик, що вони можуть вдатися натомість до руйнівної торговельної війни, - саме за таким сценарієм розвивалися події в часи Великої депресії.