П’ятдесят років тому, після народження тисяч дітей з фізичними вадами, седативний препарат талідомід вилучили із вжитку.
Нині вже доросле покоління "дітей талідоміду" має сплачувати величезні медичні рахунки, однак є сподівання, що матеріальна допомога жертвам талідоміду збільшиться, якщо доведуть, що поява препарату була пов’язана з поширенням нацизму.
Після того як в німецькій газеті з’явилося повідомлення, що найімовірніше саме талідомід спричинив фізичні вади у дітей, які народжувалися в Німеччині, починаючи з 1958-го року, виробник медикаменту, компанія Chemie Gruenenthal, вилучила з продажу усі препарати з талідомідом. Це сталося у листопаді 1961-го року. Продаж цих препаратів приносив величезні прибутки.
Через кілька днів приклад Chemie Gruenenthal наслідувала британська компанія Distillers, яка мала ліцензію на продаж талідоміду. Але тоді вже була завдана величезна шкода.
"Географія" талідоміду
Талідомід має сильну седативну дію. Саме тому багато жінок приймали його у перші тижні вагітності, щоби легше переносити ранкову нудоту, не здогадуючись про те, що препарат може викликати мутації у їхніх ще ненароджених дітей.
У малюків, які зазнали впливу препарату, погано розвиваються кінцівки, а в деяких випадках - очі, вуха та внутрішні органи. Невідомо, скільки викиднів спричинив талідомід, але, за приблизними підрахунками, лише в Німеччині 10 тисяч немовлят з’явилися на світ з фізичними вадами, спричиненими препаратом. Більшість з них померли у ранньому віці.
Сьогодні жертв препарату лишилося менше трьох тисяч. У Великій Британії їх близько 470. Серед майже 50 країни, які постраждали від талідоміду, Японія (близько 300 людей, які вижили), Канада та Швеція (по 100 людей в кожній), а також Австралія (45 людей).
Лише нещодавно Іспанія заявила, що на її території теж поширювався препарат. Втім, скільки постраждалих від талідоміду вижили в Іспанії невідомо. Їх можуть бути сотні.
Попри всі сподівання, після 1961-го року препарат не зник: дослідники виявили, що він може бути надзвичайно ефективним під час лікування певних хвороб, однак із ним слід бути дуже обережним, особливо при лікуванні жінок в репродуктивному віці. На жаль, в Бразилії, де препарат широко використовувався для лікування деяких симптомів прокази, тепер живе інше, молодше покоління жертв талідоміду.
Хто винен і що робити?
Препарат не завжди впливав на ще ненароджену дитину, так само не завжди постраждалі отримували матеріальну допомогу. За останні роки постраждалі від талідоміду у Великій Британії домоглися поступок уряду, податкових органів та нового керівництва компанії Distillers, яке збільшило розмір середніх компенсаційних виплат у країні до близько 63 тисяч доларів на рік.
Однак в інших країнах постраждалі взагалі не отримують ніяких виплат або ці виплати є мізерними.
Сьогодні лише половина жертв талідоміду в усьому світі отримують допомогу в рамках компенсаційної угоди, укладеної в Німеччині. Максимальний розмір такої допомоги становить близько 13,5 тисяч євро, що далеко не повністю покриває усі потреби людей з фізичними вадами кінцівок, адже багато з них не мають самостійного прибутку і потребують постійного догляду.
Нацистський слід
Кампанії, що вимагають збільшення матеріальної допомоги постраждалим, отримують дедалі більшу підтримку як у Німеччині, так і в інших країнах. Процес просувається повільно, проте все може різко змінитися, якщо знайдуть докази того, що талідомід винайшла не компанія Chemie Gruenenthal, як це вважалося досі, а науковці, які працювали на нацистський режим.
Виявили, що Gruenenthal входила до післявоєнної мережі, створеної німецькими науковцями та бізнесменами, які мали великий вплив у часи нацизму. Так, одразу після закінчення війни компанія Gruenenthal взяла на роботу як провідного науковця доктора Генріха Мюктера, якого розшукували в Польщі за звинуваченням у воєнних злочинах. Під час війни Мюктер працював у таборах для військовополонених, де ставив медичні експерименти, внаслідок яких померли сотні ув’язнених.
"Те, що Gruenenthal взяла на роботу доктора Мюктера є одним з ключових факторів, на які слід звернути увагу у скандалі, пов’язаному з талідомідом", - каже Гернот Стрек, представник постраждалих від талідоміду в Німеччині.
"Наскільки мені відомо, на цей час представники німецького уряду не зробили жодних відкритих заяв, про можливий зв'язок талідоміду з нацистським режимом, або про те, чи візьме уряд на себе більші зобов’язання та чи збільшить рівень допомоги жертвам препарату, якщо його зв'язок з нацистським режимом підтвердиться", - додає він.
Мартін Джонсон, директор Фонду допомоги жертвам талідоміду та професор Рей Стокс з університету Глазго готуються опублікувати книгу, написану за матеріалами розслідування можливого нацистського походження препарату талідомід.
"На цьому етапі ми не можемо довести, що талідомід розроблявся і тестувався у нацистських таборах. Утім, існують свідчення, що препарат тестувався в рамках пошуку нейтралізатора нервово-паралітичного газу", - розповідає Джонсон.
Ті жертви талідоміду, які вижили, мали недорозвинуті, спотворені кінцівки, або не мали їх взагалі. Це означало, що інші суглоби та м’язи їхнього тіла зазнавали додаткових навантажень, а це, своєю чергою, призводило до хронічного болю та передчасного артриту.
Багато з тих, кому вдалося знайти роботу, були змушені раніше піти на пенсію, в той час як інші - повністю залежні від батьків. З кожним роком дедалі більше жертв препарату стають залежними від своїх родин, соціальних субсидій, страхових виплат та доброчинних внесків.
Саме тому, 26 листопада, 50 років по тому, жертви талідоміду з Німеччини, пройдуть та проїдуть на інвалідних візках від Бранденбурзьких воріт до Відомства федерального канцлера у Берліні, аби відзначити те, що вони й досі живі, а також вшанувати пам'ять тих, чиї життя було загублено.