Фото: АР
Німцям не дуже весело навіть під час Октоберфесту
У Німеччині, найпотужнішій економіці Європи та четвертій у світі, яку сприймають як головну рушійну силу виведення європейської економіки із нинішньої кризи, ширяться похмурі настрої.
Здавалося б, нині німці мають бути одними із найбільш задоволених життям націй. Щоправда, економіка відчутно пригальмовує, але вона все ще зростає із темпом у 3% на рік - достатньо, аби міністри фінансів деяких країн позеленіли від заздрощів.
Німеччина також залишається однією із найбільш рівноправних країн світу, перебуваючи у першій десятці країн із найменшим розривом між доходами найбагатших та найбідніших.
Проте останні опитування свідчать, що загальні настрої невдоволення є більш поширеними серед німців, ніж серед громадян інших країн, які, здавалося б, мають більше причин для невдоволення.
Згідно із останніми дослідженнями Інституту праці в університеті Дісбург-Ессену, менш задоволеними, ніж працівники у Німеччині, є лише словаки, болгари, українці та росіяни.
Як же пояснити цей надзвичайно високий "коефіцієнт буркунів"?
"Причину цього варто шукати у таких явищах, як хронічне невдоволення роботою, проблема поєднання роботи і родини, практична відсутність зростання зарплат та зростаюче занепокоєння можливістю стратити роботу", - кажуть дослідники.
А ще - стрімке скорочення кількості середнього класу. У 2000 році близько 62% населення Німеччини можна було назвати середнім класом. Проте вже до 2006 цей відсоток скоротився до 54%, а зараз кількість тих, кого можна назвати середнім класом, напевне, скоротилася до 50%.
Наприклад Крістіна Ерманн, яка працює медсестрою 25 років. Зараз вона вже старша медсестра, але розмовляючи з нею, розумієш, що людина вкрай незадоволена своїм життям:
"Я дуже розчарована. Я вважаю, що мій внесок як медсестри у життя суспільства є дуже важливим. Але я не відчуваю, що це хтось цінує. Мені практично доводиться виживати зараз".
Крістіна Ерманн каже, що все почало погіршуватися, коли лікарню приватизували, і вона мала підписати новий контракт. Доплату за понаднормову роботу було скасовано, так само, як і різдвяні бонуси.
Історія однієї медсестри показує, що зараз німці не вірять, що життєві обставини можуть покращитися ще за їхнього життя, чи навіть для наступного покоління.
Дослідники із університету Дісбург-Ессену також встановили, що хоча найбільш песимістичні настрої панують серед тих, кому за 50, дедалі більшого поширення похмурі прогнози, незадоволення роботою поширюються і серед інших працівників, незалежно від галузі діяльності та розмірів компанії.
На додачу до цього дедалі більше розшарування спостерігається між бідними регіонами колишньої Східної Німеччини та процвітаючим Південним Заходом та Баден-Вюртембергом. 20 років після возз’єднання Німеччини у Берліні можна бачити жебраків, які порпаються у смітниках, а уряд починає говорити про запровадження мінімальної зарплатні.
Безперечно треба враховувати і німецьку психологію "економічної безпеки". Вони заощаджують значно більше, ніж інші європейці. Вони неохоче користуються кредитними картками. Вони спокійно ставляться до розмірів заплати. І вони звикли затягувати паски.
Варто також не забувати, що німецька економіка і надалі залишається дуже міцною. Німеччина і досі експортує найбільше у світі, за винятком Китаю. А рівень безробіття у Німеччині (6%) є нижчим, аніж у Британії, Франції та США.
Але проблема в тому, що цифри "не гріють". І перспектива жити гірше, ніж жили батьки, не тішить, особливо, якщо йдеться про німців.