За кілька місяців до виборів президента Росії Володимир Путін зазнає критики і тиску опонентів, якого він не відчував за всі роки свого правління.
Російські опозиційні видання називають приголомшливими результати останніх соціологічних досліджень, які свідчать про те, що за менш ніж два місяці до виборів електоральний рейтинг прем’єра не перевищує 45 відсотків, хоча ще кілька років тому він сягав 70-80 відсотків.
"Очевидним є тільки одне: це вже не той Путін, у якого була "путінська більшість", що складалася із "продуктів різних сфер", включаючи прагматично налаштований середній клас. Це вже не "ліберальний Піночет", на якого дарма сподівался ліберали, що висунули гасло "Путіна – в президенти, Кириєнка – в Думу". І не "оксамитовий Сталін", із яким деякі інші персонажі пов’язували наведення порядку. Путін вже не "національний лідер", яким його оголосили ще восени 2007 року […] Ця вакансія віднині вільна", - так узагальнює настрої багатьох опозиціонерів в Росії оглядач Новой газеты Андрій Колесников.
"Наполегливо пропоную Вам зняти кандидатуру..."
Інтернет-користувачі виявилися найбільш активними у протистоянні чинному прем'єру.
Перші прояви інтернет-протестів проти Володимира Путіна з’являлися у 2010 році. Тоді на сайтах http://protiv-putina.ru та http://www.putinavotstavku.org тисячі людей підписувалися під гаслом "Путін має піти".
Нині ж активісти і прихильники руху проти кандидата у президенти обмінюються думками і координують свої дії через Facebook і ВКонтакте.
Правління Ліги виборців, до якого увійшли не політики, а моральні авторитети Росії (тема актуальна, але не реалізована в Україні) - письменник Борис Акунін, телеведучий Леонід Парфьонов, музикант Юрій Шевчук та ще 13 відомих громадських діячів та представників культури, - було обране шляхом відкритого голосування саме в інтернеті.
Офіційний сайт кандидата у президенти Росії www.putin2012.ru також, як виявилося, став майданчиком для закликів до Путіна не претендувати на керівництво країною.
Сайт пропонує надсилати свої пропозиції до виборчої програми кандидата. На ньому можна також оцінювати те, що написали інші. Заклики до Путіна не балотуватися і взагалі піти із політики отримували найвищий рейтинг (хоч і невідомо, скільки людей у кількісному вимірі підтримують ту чи іншу пропозицію).
"Наполегливо пропоную Вам зняти свою кандидатуру із президентських виборів. Сьогодні цей крок з Вашого боку буде найкориснішим із того, що ви можете ще зробити для країни", - такого чи подібного змісту дописи з'являлися на передвиборчому ресурсі Володимира Путіна.
Російська служба Бі-Бі-Сі пише, що адміністратори сайту вилучають такі пропозиції, або ж через деякий час вони повертаються, проте на значно нижчих позиціях підтримки. Прес-служба президента заперечувала втручання і твердила про "зависання сайту через ажіотажний попит".
Путіну достатньо своїх виборців
Проте, навряд чи хтось сумнівається у тому, що протести – вуличні чи мережеві – не приведуть до поразки Володимира Путіна на виборах.
"Я би не переоцінював глибину і потужність цих протестів, бо все ж таки за ними стоїть не більшість населення, а середній і вищий клас столиці і великих міст. У той же час є абсолютно зрозумілою вичерпаність наявної моделі правління в Росії і саме це спонукає більш свідомих громадян до протестів", - каже в інтерв’ю bbc.ua професор, автор досліджень про Росію Олександр Литвиненко.
Водночас, російський політолог, директор міжнародного інституту політичної експертизи Євген Мінченко вважає, що Путін "обрав інерційний сценарій виборчої кампанії".
"Володимир Путін однозначно вирішив, що ті, хто їздить за кордон і користується інтернетом, – не його виборці. Схоже, штаб вирішив, що прихильників є достатньо для перемоги, тому не варто витрачати час і сили на те, щоб агітувати тих, кого, можливо, загітувати не вдастся", - сказав Євген Мінченко в інтерв’ю російській службі Бі-Бі-Сі.
Володимир Путін вже заявив, що не має наміру брати участь у дебатах із іншими кандидатами у президенти. Натомість він запропонував на своєму сайті www.putin2012.ru проект передвиборчої програми із закликом до обговорення. У програмній статті Путін розмірковує про ситуацію, що склалася в Росії.
"Мене турбує, що у нас практично не відбувається обговорення того, що треба робити за межами виборів, після виборів. На мій погляд, це не відповідає інтересам країни, якості розвитку нашого суспільства, рівню його освіти та відповідальності", - пише прем’єр.
Ставлення ж до опонентів він сформулював однозначно ще раніше: "Стосовно кольорових революцій, то як на мене, все зрозуміло. Це напрацьована схема дестабілізації суспільства і, думаю, ця схема народилася не сама по собі. Ми знаємо події помаранчевої революції в Україні. До речі, деякі із наших опозиціонерів були у той час в Україні і працювали офіційно як радники тодішнього президента Ющенка. Вони, звісно, деяким чином переносять цю практику і на російський ґрунт".
Імперія кандидата у президенти
У той самий час британська газета The Sunday Times та низка інших іноземних видань написала про те, що російський прем'єр-міністр за час перебування при владі "створив імперію вартістю 130 мільярдів доларів".
"Він успішно поєднував політичну діяльність із бізнесовою, залучивши друзів і родичів", - вказується у виданні.
Газета також пише, що статки Путіна на 56 мільярдів доларів більші, ніж у мексиканського магната Карлоса Сліма за версією журналу Forbes.
Британські журналісти роблять висновок, що "бажання зберегти контроль над цим багатством є головною причиною участі Путіна у президентських виборах".
На слуханнях у британському парламенті, що були присвячені дотриманню прав людини і справі померлого у московському СІЗО російського юриста Сергія Магнітського, один із депутатів, колишній заступник міністра закордонних справ в уряді Тоні Блера, заявив, що уряд Великобританії має поставити до відома Володимира Путіна те, що його присутність як гостя на Олімпіаді-2012 у Лондоні є небажаною, якщо влада Росії не покращить ситуацію із правами людини.
Імперія чи національна держава?
Ніхто із російських експертів не сумнівається у тому, що Володимир Путін виграє вибори і статися це може навіть у першому турі голосування. І що опозиція змушена буде визнати такі результати, оскільки, попри невдоволеність кандидатом від влади, не може протиставити йому кандидатуру, яка б змагалася на рівних. Звісно, якщо ці вибори будуть проведені чесно і без фальсифікацій.
Проте, опозиція вже зробила виборчу кампанію і вибори іншою, ніж це було у попереднє десятиліття.
Лідери громадського руху проти Путіна запевняють, що не мають наміру згортати свої акції, оскільки цілі, які вони ставлять перед собою, - довготривалі: зміна системи влади і країни загалом.
Професор Олександр Литвиненко каже, що саме після того, як Путін отримає президентську посаду, відбуватимуться процеси, які позначаться і на Україні.
"Старе-нове керівництво вже не зможе правити так, як керувало останні 12 років. Найголовніше питання, яке розв’язуватиме Росія – це перелаштування держави і суспільства із квазі-імперських рейок на рейки національної держави. Треба враховувати, що для усіх суспільних таборів країни - від лібералів до консерваторів і націоналістів - ідея триєдиного російського народу – так званих велико-, біло- і малої Росії – не чужа", - каже політолог.
"Домовитися із імперією в принципі можливо. Головне – данина і лояльність. З національною державою, яка розглядає Україну як частину себе, домовитися неможливо. Й Україні треба усвідомлювати масштаби такого виклику", - сказав професор Литвиненко в інтерв'ю bbc.ua.