Чергові недопоставки російського газу у розпал зими мають змусити Європу переглянути свою енергетичну політику.
Американський часопис Foreign Policy у статті Замерзаючи у пітьмі пише про те, що залишатися без опалення у найлютіші морози стає новітньою європейською традицією.
"Так само, як у 2006, 2009, і тепер у 2012 році, як тільки температура падає, Росія скорочує постачання газу, - пише видання. - Проте відповісти на це належним чином Європі заважають внутрішні суперечки, дружні до Газпрому європейські компанії та спритні махінації Кремля".
Тоді як у Римі випав справжній сніг, а канали у Венеції почали замерзати, питання скорочення поставок російського газу стає дедалі серйознішим. У попередні рази, як от у 2009 році, Росія звинувачувала у недопоставках газу Україну, через територію якої іде транзит газу.
Проте цього разу стало зрозуміло, що російська газова монополія Газпром просто не має достатньо газу, аби задовольнити попит як на внутрішньому ринку, так і за експортними контрактами, оскільки навіть прем’єр Путін закликав газову компанію "пріоритизувати" свої завдання.
Приклад окремо взятої європейської країни
У той час як США навіть дещо нав’язливо втілюють проголошену певний час тому політику енергетичної незалежності, Європа зосередилася на скороченні споживання, пошуку альтернативних джерел так укладенні двосторонніх контрактів із Росією.
Небезпеку таких контрактів Foreign Policy доводить на прикладі Болгарії, яка нещодавно заборонила використання технології гідророзриву, яка є ключовою у видобутку сланцевого газу.
"Хоча за оцінками болгарського міністерства економіки, за рахунок сланцевого газу країна могла б повністю задовольняти свої енергетичні потреби, хоча згідно із соціологічними опитуваннями до 75% болгар підтримують видобуток сланцевого газу за умови дотримання всіх екологічних процедур, болгарський парламент у безпрецедентно швидкому темпі ухвалив заборону на використання технології гідророзриву, і припинив дію ліцензії на видобуток сланцевого газу для американського газового велетня Chevron. Розгляд цього питання було ініційовано не міністерством охорони довкілля, а парламентським економічним комітетом. Припускали, що керівник комітету Валентина Ніколова відчувала тиск з боку Росії через завершення газових контрактів цього року. Міністр енергетики Трайчо Трайков заявив, що кампанію проти сланцевого газу було ініційовано "вмотивованою елітою", а керівник правого Союзу демократичних сил заявив, що нині Газпром "виконує ту саму роль, що і Радянська Армія десятиліття тому", - пише Foreign Policy.
Роз’єднана об’єднана Європа
Часопис також нагадує, як деякі інші країни ЄС також відмовилися від видобутку сланцевого газу попри оптимістичні оцінки щодо потенціалу родовищ. Крім того, Foreign Policy пише і про нові газопроводи, що їх активно просуває Росія за допомогою європейських компаній.
Якщо Північний потік у 2006 році тодішній польський міністр оборони Радек Сікорський назвав "новим пактом Молотова-Ріббентропа", то Південний потік, просуванням якого нині активно переймається Москва, може поставити хрест на доступі Європи до каспійського та середньоазійського газу.
Foreign Policy закликає європейські країни до спільних зважених дій:
"Її лідери мають відкинути останні ілюзії щодо жорстоких, цинічних, корисливих кремлівських діячів. Європа має спілкуватися з ними із позиції єдності та сили, а не спокушатися можливістю укласти кулуарні угоди. Якщо Німеччина виявляє занепокоєння дотриманням бюджетної дисципліни у країнах єврозони, то вона також має продемонструвати дисципліну, а не егоїстичні міркування у галузі енергетики", - пише Foreign Policy.
Автори часопису також вважають, що побороти "кремлівських діячів" допоможе і більш агресивне просування конкуренції. При цьому Foreign Policy закликає до покращення енергоефективності розбудови газової інфраструктури, зокрема, і трубопровідних перемичок, у Східній Європі, особливо, з України, що, на думку авторів часопису, значно знизить здатність Росії шантажувати окремі країни.
Італійська Legno Storto у статті Про імперську політику Росії та Кавказ без миру також пише про потребу Європи знайти альтернативу російському газу.
При цьому, як пише видання, головними гравцями нової газової партії є Туреччина, Італія, Україна, ЄС та Росія.
Видання також підкреслює, що нині роз’єднаність Європи, різні національні, геополітичні та енергетичні інтереси не дозволяють Брюсселю виступити із єдиною позицією.
Останньою "битвою" цих інтересів має стати газопровід Південний потік, через який російський газ має постачатися до Південної Європи в обхід України:
"Останнім учасником війни газопроводів є проект Південний потік. Як відомо, реалізація цього проекту є спробою Кремля завадити Євросоюзу у його намаганнях дістатися до азербайджанського газового ельдорадо. Прямий доступ Брюсселя до газових родовищ на Каспії не тільки призвів би до різкого скорочення енергетичної залежності ЄС від Москви, але й зруйнував би гегемонські плани Росії щодо Старого світу, які Кремль намагається втілити, використовуючи газ та газогони як зброю", - пише Legno Storto.