Кореспондент ВВС Ієн Пенел відвідав лікарню у сирійському Алеппо, де медики буквально під вогнем надають допомогу сирійцям, пораненим в ході конфлікту в країні.
Кореспондент ВВС Ієн Пенел відвідав лікарню у сирійському Алеппо, де медики буквально під вогнем надають допомогу сирійцям, пораненим в ході конфлікту в країні.
Неподалік щойно упав артилерійський снаряд, і лікарняна приймальня являє собою гротескну картину: кров, тіла, сльози.
Маленька команда лікарів працює під акомпанемент стрілянини і вибухів.
Лікарня розташована в південній частині Алеппо, неподалік від однієї з численних ліній фронту.
Персонал попросив кореспондента не розкривати її назви чи адреси, бо боїться накликати на себе атаку урядових військ.
Це не порожній страх: лікарню обстрілювали вже 12 разів.
Медики кажуть, що армія вважає шпиталь "дозволеною мішенню", бо він надає допомогу не лише мирним жителям, а й повстанцям.
Кривава бійня
Те, що починалося як рух громадянського протесту, переросло у Сирії в серйозний конфлікт. За даними ООН, у ньому загинуло вже більш ніж 20 000 людей. А активісти кажуть про понад 30 000.
Битва за Алеппо, яку вважають вирішальною для ходу конфлікту, стала, разом із битвою в Хомсі, найкривавішою в цьому конфлікті.
До місцевих лікарень постійно доправляють поранених. Частина з них – повстанці, але більшість – мирні жителі, які постраждали від артилерійських обстрілів чи авіаудару.
Згаданий нами шпиталь щодня приймає понад сто пацієнтів. Персонал працює на межі можливостей – тут лишилося менше десятка лікарів, до того ж, їм бракує нормального медичного обладнання.
Обстріли – не єдина загроза для медиків. Декого з них заарештували і стратили, розповідає хірург Отман.
З сумішшю втоми і фаталізму в голосі він каже, що більше не боїться.
"Ми втратили все – втратили нашу країну, втратили мир, втратили більш ніж 30 000 людей. Нам більше немає чого втрачати", - каже лікар.
Пробоїни від снарядів
Верхні поверхи лікарні зруйновано.
У стінах зяють пробоїни від снарядів, підлога вкрита уламками дорогого операційного обладнання впереміш із битою цеглою.
У хірургів лишилося тільки два ліжка, на яких вони оперують. Через постійну загрозу атаки, всю лікарню перевели у підвал. Крім нього, функціонує лише приймальне відділення.
Дворічний Ахмед кричить від жаху і болю, поки хірург пришиває на місце його скальп.
У нього рвані рани на голові і повен рот крові від роздертої губи. В його будинок потрапила ракета.
За ним лежить важко поранений підліток, який бореться за життя. Його руки вкриті підсохлою кров’ю.
Кожні кілька хвилин з’являються нові поранені – моторошна процесія жертв артилерійських та авіаційних ударів.
Півдюжини людей з важкими травмами принесли після того, як неподалік від лікарні упав снаряд.
Алі Абу Мохаммед стогне від болю: ветеринар почав витягати з його тіла уламки шрапнелі.
На запитання, чому він тут, медик, який не захотів назвати свого імені, відповідає: "Не вистачає лікарів для людей".
Кривавий слід веде до операційної, куди забрали сина Алі. Хірурги зробили все можливе, щоб врятувати семирічного Хамуда, але було надто пізно.
Хлопчик помер серед пропахлого кров’ю хаосу. Його тіло одразу забрав сусід.
На сентименти немає часу: мертві повинні швидко поступитися місцем тим, у кого ще є шанс.
У ліжко, на якому щойно помер Хамуд, вже поклали пораненого повстанця. І почалася нова боротьба за життя.
Горе і гнів
Тут бракує місця для живих, не те, що для мертвих. Двоє тіл, загорнутих у ковдри, лежать просто на тротуарі перед лікарнею, чекаючи на те, щоб їх забрали. Хамуда поклали поруч.
Алі ще не знає, що його син помер - він ще в руках лікарів. Довкола маленького тіла зібралася група чоловіків – повстанців і сусідів. Дехто зі сльозами на очах нахиляється, щоб поцілувати хлопчика у чоло. Інші ходять туди-сюди, охоплені горем і гнівом.
"Башар Асад – убивця дітей", – каже один чоловік про сирійського президента.
Уряд звинувачує повстанців у тому, що вони члени Аль-Кайди, яких фінансують іноземні держави. Але один із повстанців з гіркою іронією запитує: "У чому винна ця дитина? Вона терорист? Вона мала зброю?"
Насильство у країні триває уже більше ніж півтора роки, і найбільше страждають від нього цивільні.
Вони часто опиняються між двох вогнів – армією та повстанцями, і більшість почувається покинутою напризволяще байдужим світом.
Робота лікарів ніколи ще не була такою важливою, і рідко коли – такою важкою і небезпечною.
Джерело: BBC Україна