У Харкові розпочався міжнародний турнір зі складання кубика Рубіка – швидкубінгу (від англ. speedcubing - ред).
Близько сотні учасників збирають кольорові кубики на швидкість, на мінімальну кількість ходів, із заплющеними очима і навіть ногами.
Середній вік учасника чемпіонату Змагання з розв’язання механічних головоломок Kharkiv Winter 2012 – 19 років. Географія: Україна, Росія, Білорусь, Прибалтика, Кавказ. Освіта – технічна: в залі переважно студенти перших курсів мехматів та майбутні програмісти.
Але багато й школярів: 12-річний Богдан приїхав до Харкова з Шостки Сумської області. Хлопчик тримає по-дитячому пухлими руками старенький облізлий кубик, каже, це – талісман, він щасливий. Його Богдан збирає за 15 секунд, але під час змагань, каже, такий результат важко повторити через хвилювання та нервовість.
Поряд готується компанія росіян: другокурсники Московського енергетичного інституту. Айгуль Тлявсіна із ретельно прихованою зверхністю поглядає на тих, хто "розминає" ноги. Вважає це витребеньками: мовляв, speedcubing – заняття інтелектуальне, елітне.
Сама Айгуль із пов’язкою на голові: "сліпий" кубер, вона складає головоломку із заплющеними очима. Учаснику надається час запам’ятати комбінацію та прорахувати ходи, після чого треба скласти усі грані навпомацки. Власний рекорд – близько 10 хвилин – дівчина озвучує неохоче, наголошує, що захопилась грою недавно і систематично покращує результат. Її мета – "спецпідрозділ" куберів МультиБлайнд: послідовне збирання всліпу 10 кубиків.
Прихильники "ножного" складання ставляться до цього різновиду із гумором. 18-річний Іван Забродін зосереджено гортає кубик великими пальцями ніг і філософськи розмірковує: "Руками чи ногами… Складаємо все одно головою!"
Друга хвиля
Відродження популярного у 80-х роках ХХ століття захоплення кубиком Рубіка почалося на початку двотисячних років, із поширенням Інтернету - роком народження сучасного кубінгу вважають 2003. В мережі з’явились посібники та відеоінструкції зі складання, сайти й форуми для спілкування прихильників.
В Україні цей спорт зараз на злеті, розповідає Роман Остапенко, офіційний представник WCA (World Cube Association) в Україні, який спостерігає за харківським турніром. Сам він захопився інтелектуальної забавкою кілька років тому: випадково на дачі знайшов старенький кубик, мабуть, ще батьківський, який завалявся на горищі з радянських часів.
Нині Роман займається популяризацією speedcubing’у, заснував громадську організацію Київський швидкубінг, вербує куберів серед студентів. Розповідає, що в України непогані позиції в загальному світовому заліку, "задніх не пасемо", шкода тільки, що офіційно це поки що фанатський рух, а не вид спорту.
Але визнає і переваги такого напівлегального існування: багаті спонсори, великі бюджети, коштовні призи – все це спотворює спорт, перетворює суперника на ворога. Краще такі, "сімейні" змагання у дружній атмосфері.
Таємниці майстерності
"Моє гасло: Хочеш бути краще всіх – тренуйся більше всіх", - розповідає Артем Мелікян, "патріарх" харківського кубінгу. Він взяв кубик Рубіка півтора роки тому і більше не випускає його з рук. Хлопець проводить з головоломкою мінімум чотири години на день. А перед змаганнями цей час збільшується.
За спостереженнями Артема, щоб просто скласти кубик, достатньо знати кілька алгоритмів. Щоб робити це швидко – треба вивчити 500-600. Щоб бути рівним серед перших – тисячі. Відпрацювання техніки - це монотонний систематичний труд, схожий на гамми, які доводиться знов і знов програвати навіть геніальному піаністові, бо одного хисту замало.
Майбутньому програмісту математичні вправи до вподоби: працює мозок, розвивається пам’ять, увага, аналітичні здібності.
"Я навіть помітив, коли їду за кермом, мозок мимоволі фіксує зовнішні фактори і прораховує варіанти – все це за долі секунди. З якою, наприклад, швидкістю їхати від перехрестя до перехрестя, щоб не приїхати на червоний", - каже Артем Мелікян.
Власний рекорд Артема, щоправда, домашній, офіційно незареєстрований – 8 секунд. Для порівняння: нинішній світовий рекорд – 5,66 сек.
Зірка турніру Kharkiv Winter 2012 - росіянин Сергій Рябко, першокурсник Московського інституту сталі і сплавів, двічі чемпіон Європи.
"Відверто кажучи, я не дуже розумію, як мені це вдалося. Тому що жоден з цих разів я не був фаворитом. Просто нерви виявилися сильнішими. Адже там, на чемпіонаті Європи – усі монстри, всі приблизно на однаковому рівні. І там на змаганнях розгортається битва нервів. До речі, мені не завжди вдається це подолати. Два тижні тому я програв дуже важливі змагання через це. Руки затремтіли, кубик розсипався – і все, місце навіть не в першій п’ятірці. Тому в момент складання я намагаюсь зосередитись на тому, що роблю, не думати про те суперників, перемогу і винагороду", - каже він.
Чисте мистецтво
"Я побачила в університеті хлопця з кубиком Рубіка, стало цікаво – підійшла й запитала", - розповідає харків’янка Олена Суркіна.
Дівчина крутить кубик тільки два місяці, і за цей час покращила свій результат з 5 хвилин до 20 секунд. Спочатку швидкість росла щодня, тепер же кожна секунда перемоги дається важко.
"Пощастило тим, кого в дитинстві батьки примушували займатися музикою. Музикальні пальці – половина успіху. Мишко (киває на сусіда) грає на гітарі – в нього моторика значно краща", - Олена захоплюється класичним кубінгом – швидкісним складанням звичайного кубика (3х3).
Подобається складати однією рукою, ногами – ні, "бо холодно", згодом мріє піднятися на вищий рівень - випробувати себе у "сліпому" збиранні.
Новачки швидкубінгу вважають його ідеальним спортом. Ніякого спеціально знаряддя - чисте мистецтво. Можна ще купити спеціальний таймер, але аскетам вистачає і тих, що є в Інтернеті. І займатися можна будь-де: в транспорті, на прогулянках, навіть на "парах". Сам кубик – іграшка доступна навіть студентам: придатний для змагань коштує 100-150 гривень. Треба тільки підлаштувати під себе "суглоби", щоб грані легко гортались.
Все це учасники змагань розповідають, ні на секунду не відриваючись від свого заняття. Вони роблять десятки й сотні рухів на секунду, які не схоплює людське око, і навіть камера не встигає впіймати фокус. В залі, де проходить турнір, стоїть характерний гомін – шерех сотень кубиків.
Кубери переконані: це заняття їм не набридне, бо якась вершина все одно залишиться нескореною, а коли здолаєш і її – відкриються нові обрії.
Джерело: ВВС Україна