Новий роман Олександра Есаулова "Зоряна Електричка" написана для дітей і про дітей, які цінують дружбу і люблять пригоди.
Письменник Олександр Есаулов не вперше бере участь у щорічній премії
"Книга Року ВВС 2012". Його новий роман
"Зоряна Електричка" написана для дітей і про дітей, які цінують дружбу і люблять пригоди.
Олександр Есаулов: Моя книга, мабуть, про відданість у дружбі. Бо тут відданий Льоха Петру, а Петро - Льосі. Петро потрапляє в стародавній Київ, відданий своїм тамтешнім друзям, а дід, звісно, відданий своєму онуку. Усе як має бути.
Але у кожній дитячій книжці, крім того, що вона має бути цікавою, має захоплювати, я завжди вкладаю ще один компонент, якийсь пізнавальний матеріал. Щоб дитина про щось довідалася, щоб була користь від прочитаного.
Історичний компонент у книзі не вигаданий. Якщо ви відкриєте книжку, то ви прочитаєте: "Автор вдячний співробітниці Історичного музею Лесі Дідух за консультацію щодо подій, які відбувалися у Києві в 13-му році". Тобто, коли я писав книгу, то бував у музеї, дуже детально вивчав ті події.
ВВС Україна: Як би ви самі визначили жанр цієї книги?
Олександр Есаулов: Мабуть, це фантастика. Пригодницька книжка.
ВВС Україна: Хто є вашим читачем, якими є його звички і вподобання?
Олександр Есаулов: Я зовсім не збираюся стригти під одну гребінку всіх дітей. Кожна дитина має свої вподобання. Однозначно. Але коли книжка цікава, то будь-яка дитина читатиме її. Якщо книжка не цікава – чи детектив, чи фантастика, чи пригоди - дитина її не читатиме. Тому єдиного якогось вподобання – це моє переконання – у дитини немає.
ВВС Україна: Як ви гадаєте, для дітей писати важче, ніж для дорослих?
Олександр Есаулов: Стандартна відповідь: так, важче. Тому що дитина одразу розбирається – то брехня, а то - правда.
Я б сказав по-іншому. Важко писати взагалі гарну книжку. Як для дорослих, так і для дітей. А щодо мене, то дитячу книжку писати легше, тому що я десь в душі ще відчуваю себе дитиною. Тому я розмовляю з ними однією мовою.
ВВС Україна: Ви одразу вигадуєте сюжети чи вони розвиваються у вас впродовж творчого процесу – ви пишете і потім знаходите якісь цікаві розв’язки тих ситуацій, які собі створюєте?
Олександр Есаулов: Як на мене, надважливо у будь-якій з книжок, окрім мемуарів, де нічого не треба вигадувати, - це ідея книжки. Коли ідея знайдена, далі події розвиваються самі. Тільки записуй їх правильно.
ВВС Україна: Тобто, маючи ідею, ви вже потім вигадуєте якісь цікаві повороти?
Олександр Есаулов: Не я вигадую, це вони вигадують - герої. Герої книжок.
ВВС Україна: Десь колись читав, що котрийсь із класиків французької літератури був у розпачі і плакав, коли не знав, як поєднати закохану пару у романі. Спочатку він їх роз’єднав, потім не знав, як поєднати.
Олександр Есаулов: Ну, до ридання ще не доходило, але близько до цього було.
ВВС Україна: А скільки часу займає у вас процес написання книги?
Олександр Есаулов: Я вам зараз покажу. От у цій книжці два романи, це "Хазяїн зони", для дорослих. От "Факультет всеобщей любви", яка російською мовою вийшла. Це про те, як у моєї дружини в 1938 році розстріляли діда як польського шпигуна.
За запитом моєї тещі цю справу в Хмельницькому архіві знайшли, на мій глибокий подив. І нам дозволили прийти в архів, дали цю справу. Я її перефотографував. Там 28 сторінок і ще приблизно стільки ж сторінок - справа про реабілітацію. І от я довго-довго читав цю справу. На цьому документі написано чорним по білому: "вещественных доказательств по делу нет". А людину розстріляли. І от цю книжку я написав за 28 днів. Вона вилилася просто.
А от ось цю книжку - "Переможців не судять" - я писав десь місяців сім чи вісім. Важка книга. Детективи я писав два місяці.
ВВС Україна: Ви розповідали, що є росіянином і приїхали із Росії, ви працювали на атомному підприємстві, батько військовий, ви пішли потім в таку галузь, де багато було російськомовних фахівців, але ваші книжки виходять українською мовою. Чому все ж таки українською, як це виходить?
Олександр Есаулов: Ну як це чому? Я ж живу в Україні. Було б дивно, якби книжки виходили китайською мовою (сміється.) Це по-перше. По-друге, ті видавництва дитячої літератури, з якими я співпрацював - "Зелений пес", Капранови і "Теза", видають книги виключно українською мовою. Російською поки що не видавали.
Але, звісно, в мене є велике бажання бачити мої книжки і російською мовою. Бо я вам скажу чесно, що ці книжки достатньо популярні серед дітей, але їх більше читають в тих регіонах, які є україномовними. А російськомовні, туди, на схід, в Крим, читають менше.
ВВС Україна: Тобто, ви хочете таким чином збільшити свою читацьку аудиторію?
Олександр Есаулов: Ну, нічого поганого в тих книжках немає, нехай хорошому вчаться і російською мовою.
ВВС Україна: І все ж таки книжки ви перекладаєте самі?
Олександр Есаулов: Спочатку, коли моя письменницька кар’єра лише починалася, то перекладали у видавництві. А потім я зрозумів, що найкращий переклад все ж таки це авторський переклад. Було важко. Потім легше, ще легше, по шиї отримував все менше і менше від літературних редакторів та коректорів, і от останню книжку переклав – наче нормально. І продовження переклав – теж наче нормально, не лаються.
ВВС Україна: Ні, насправді вам багато людей можуть сказати компліменти і висловити подяку. А яку останню книжку ви прочитали?
Олександр Есаулов: Я віддаю перевагу історичній літературі. Зараз я читаю "Когда крепости не сдаются", це про генерала Карбишева. Це художня книжка з моєї бібліотеки. Читання просувається повільно, тому що часу не дуже багато, я працюю на двох роботах, і ще хочеться влітку й рибку половити, і гриби позбирати…
З Олександром Есауловим розмовляв Альбій Шудря.
Переглянути
анотацію на книжку Олександра Есаулова "Зоряна електричка".
Прочитати
рецензію на книжку "Зоряна електричка".
Джерело: ВВС Україна