На Донеччині пам‘ять про поета і правозахисника зберігають ентузіасти.
Наприкінці грудня, за два тижні до 75-річного ювілею Василя Стуса, в Донецьку відкрили літературний музей поета. Музей зайняв половину кімнати в обласній науковій бібліотеці імені Надії Крупської. На відкриття експозиції прийшли люди, які знали Стуса за навчанням у школі, у Сталінському педагогічному інституті, за роботою в газеті "Социалистический Донбасс".
Однокурсник поета Микола Колісник приніс деякі листи від друга, з яким підтримував стосунки багато років.
"Побутує думка, ніби Василь Стус формувався як громадянин і поет у Києві. Я би не стверджував так. Все починалося із літературного гуртка в педагогічному інституті. Там ми збиралися, віршували, але сам Василь не читав своїх творів – можливо, соромився. Та виступав і висловлював свої зауваження щодо наших віршів. У своєму листі так і написав: "Нещодавно переглянув свою стару мазню – і соромно. Не пишу нічого, не хочу часу гаяти. Але не сумую". Він був дуже вимогливим насамперед до себе", - пригадав пан Колісник.
"Народна дружина"
Історія вшанування пам'яті Василя Стуса на Донеччині така само складна, як і доля самого поета й дисидента. 15 років тому на громадських засадах створили історико-літературний музей поета. В обласному центрі для закладу приміщення не знайшлося, і експозицію розташували в Горлівці, де випускник Сталінського педінституту вчителював два роки.
До зібрання увійшли зразки виробів, що їх політв’язень виготовляв "на зоні", тканина тюремної роби того часу, вовняна куртка поета, чернетки окремих творів, фотографії, збірки віршів тощо.
Торік голова оргкомітету музею Олег Федоров, який утримував заклад за власні кошти, заявив, що не може робити цього надалі через поважний вік і стан здоров'я. Він запропонував передати державі всі зібрані експонати та матеріали. Обласна влада виділила під музей частину кімнати в бібліотеці імені Крупської. Додаткового фінансування закладу на ці цілі не передбачено.
Проте громадський діяч задоволений зробленим. "У Донецьку тепер зібрано все, що стосується літературної спадщини поета, а в Горлівці залишився історико-літературний музей. Він переїхав до актової зали заводу "Еластомер". Стало краще, ніж було. Як колишній міліціонер, скажу так: те, що створено в бібліотеці, - це міліція, а те, що було раніше, - ДНД (добровільна народна дружина). Тобто любительська робота", - розповів пан Федоров.
Але саме завдяки любительському збиранню матеріалів про життя і творчість Стуса з‘явилися тематичні експозиції в його рідній школі в Донецьку, у горлівській школі, де він викладав, та в музеї Донецького національного університету. В останньому зберігається навіть особова справа Стуса-студента - цей документ знайшов і оприлюднив кілька років тому колишній ректор університету, академік Володимир Шевченко.
Холодний музей
Напередодні ювілею обласна організація Всеукраїнського товариства "Просвіта" запропонувала перейменувати обласну бібліотеку на честь Стуса замість Крупської. Місцева влада ніяк не відреагувала на цю пропозицію. Раніше "Просвіта" пропонувала назвати іменем поета теперішню вулицю Постишева в Донецьку.
Павло Постишев – радянський партійний діяч, причетний до Голодомору в Україні, розстріляний у 1938 році.
"Ще торік ми подавали пропозицію до ювілею Василя Стуса облаштувати сквер навпроти головного корпусу університету і встановити там пам'ятник поету, - говорить заступник голови обласного осередку "Просвіти" Марія Олійник. – Але нам відповіли, що в бюджеті гроші на це не передбачені. В області не створено навіть робочу групу до ювілею. А вулиця Чуваська, де розташований будинок Стусів, - розбита та погано освітлюється. Єдине, чого вдалося домогтися, - регіональні телеканали погодилися показати тематичні фільми. Ось і все".
"Те, що відкрили музей у бібліотеці, - добре, але недостатньо, - вважає Микола Колісник. – Донецьку потрібен великий музей Стуса, який показав би наше місто з іншого боку, дав змогу осягнути все зроблене. Не кожен зайде до бібліотеки "з вулиці", просто так".
А от однокурсниці поета Євгенії Шевченко розташування літературного музею сподобалося: "Це в центрі, зручно кожному зайти, подивитися. І я минуле згадала".
Проте приміщення в бібліотеці має одну суттєву ваду: відсутність опалення, яке в кімнаті відключене заради економії. Аби підготувати музей до відкриття, до нього занесли обігрівачі. Другу половину кімнати віддали під експозицію, присвячену творчості Тараса Шевченка. Тож і колишній політв'язень Стус, і Кобзар "мерзнуть" однаково.
Та й штатних працівників у музеї Стуса немає. Фактично йдеться про сховище матеріалів, а не про музейну роботу. Тоді як Російський центр, відкритий у цій же бібліотеці три роки тому, має конференц-зал, десять комп'ютерів, активно працює, запрошує гостей і проводить зустрічі для городян.
Відкриття літературного музею стало єдиним заходом, що його організувала влада області до 75-річчя Василя Стуса. Проведення літературного вечора чи покладання керівниками області квітів до меморіальної дошки на будівлі Донецького університету не передбачене. І хоча в місті живуть люди, які добре знали поета і правозахисника, зберегти їхні спогади й пам'ятні речі на належному рівні, створити експозицію за останнім словом музейної науки держава так і не змогла.
Ліна Кущ
Донецьк, для ВВС Україна
Джерело ВВC Україна