У Сполучених Штатах новонароджену дівчинку "функціонально вилікували " від ВІЛу. Це може круто змінити її життя – жодних ліків, яких треба приймати до самої старості, відсутність тавра в очах суспільства, ніяких хвилювань з приводу того, чи варто розповідати про все друзям і родині.
Але за цією людською історією стоїть питання величезної ваги: чи наблизилися ми до лікування ВІЛу?
Випадок у США має свої характерні особливості. Лікарі мали змогу почати активну боротьбу з вірусом на ранньому етапі. З дорослими це неможливо, бо вони місяцями або й роками носять у собі вірус, допоки не дізнаються діагноз.
Навіть у Британії, де всі, хто належить до групи ризику, можуть регулярно здавати безкоштовні аналізи, кожен четвертий носій ВІЛу не знає, що заражений ним. А коли дізнається, вірус уже повністю вбудований в організм і переховується в таких закутках імунної системи, до яких не може дістатися жоден з нинішніх методів лікування.
Поки що також незрозуміло, як на лікування може впливати імунна система новонароджених, адже значну частину захисту немовлята отримують разом з грудним молоком від матері.
Зрозуміло одне – такий підхід не допоможе вилікувати переважну більшість людей з ВІЛ.
А що робити тим, хто живе з вірусом десятки років? Чи є в них хоч якась надія на одужання?
Перше, на що варто звернути увагу, це те, що нині ВІЛ більше не завдає такої непоправної шкоди, як раніше.
Вірус виник в Африці на початку ХХ ст., а в 1980-х став глобальною проблемою. У ті роки не існувало жодних методів лікування, не кажучи вже про цілковите одужання.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, вірус забрав понад 25 млн життів.
Пізніше, в середині 1990-х, з'явилася антиретровірусна терапія, яка різко скоротила кількість летальних випадків.
Нині якщо людина з ВІЛ має доступ до лікування, то тривалість її життя наближається до стандартної. Однак усе, звісно, впирається в це “якщо”. Близько 70% людей з ВІЛ живуть у південній частині Африки, де доступ до ліків відносно поганий.
"Слабке місце"
Полювання за ефективним лікуванням триває.
"Завжди вважалося за належне, що це неможливо, але ми почали відкривати дещо, чого не знали раніше, і в цій броні з'явилася щілинка", - сказав ВВС доктор Джон Фратер з Оксфордського університету.
"Тепер ми не можемо відмахнутися і сказати, що лікування неможливе", - додав він.
Після того, як ВІЛ потрапляє в людський організм, вірус швидко поширюється, заражуючи клітини тіла.
Потім вірус ховається всередині ДНК, де до нього годі доступитися.
Однак нині існують експериментальні ліки проти раку, які, можливо, здатні вигнати звідти вірус і зробити його вразливим.
"Він перетворюється на вірус у клітині і стає видимий для імунної системи, тому ми можемо боротися з ним вакциною", – каже доктор Фратер.
Однак цей підхід потребує ліків, які можуть зробити вірус активним, і вакцини, яка навчить імунну систему, як з ним покінчити – тобто роботи ще непочатий край.
"Насправді, нам ще дуже, дуже далеко до цього", – зізнається доктор Фратер.
Інша можливість побороти хворобу, над якою ламають голови вчені, пов’язана з рідкісною мутацією, після якої ВІЛ-інфекція не може закріпитися в людському організмі.
У 2007 році Тімоті Рей Браун став першим пацієнтом, який, як вважають, одужав від ВІЛ. Лікування від лейкемії зруйнувало його імунну систему. А потім її відновили за допомогою трансплантації стовбурових клітин від пацієнта з такою мутацією.
Змінити імунну систему пацієнта так, щоб у ній з'явилася ця захисна мутація, може допомогти генна інженерія. Однак знову ж таки, до цього ще далеко.
Непевне майбутнє
Голова британської програми вакцинації проти СНІДу, професор Джонатан Вебер з Імперського коледжу Лондона, сказав: "У нас є певні ідеї, як боротися з інфекцією, яка вже закріпилася в організмі, але це все зі сфери експериментальної медицини".
"Ми не маємо загального підходу і чіткого плану дій", – додав він.
За його словами, лікування буде дуже дешевим, зважаючи на дорожнечу ліків, які пацієнти мають приймати кожного дня все життя.
Професор Джейн Андерсон, консультант при Гомертонській лікарні в Лондоні, висловила застереження з приводу можливої появи нового засобу проти ВІЛу після випадку в США.
"Це дуже хвилюючий момент, але в сьогоднішньому світі це не рішення. Боюся, ми так відчайдушно прагнемо знайти ліки, що забуваємо про дешеві речі, які справді допомагають".
Медикаменти, кесарів розтин та відмова від годування грудьми можуть звести до мінімуму ризик зараження дитини від матері. Дорослі ж практично завжди отримують вірус внаслідок сексу без захисту.
ВІЛ – одна з тих інфекцій, запобігти якій набагато легше, ніж позбутися її.