Деякі люди вірять, що за допомогою магнітофона можна слухати голоси мертвих. Але, може, вони просто чують те, що хочуть почути?
У 1969 році загадковий латвійський доктор привіз до англійського містечка Джеррардс-Кросс велику колекцію магнітофонних стрічок.
Він стверджував, що на них записані розмови з мерцями, зокрема Гітлером, Сталіним, Муссоліні і багатьма іншими діячами двадцятого століття. Усього чоловік мав 72 тисячі таких записів.
Його звали Костянтин Раудів, а його методика називалася ПЕГ – проекція електронного голосу.
Це не були розмови в режимі реального часу. Ви ставили запитання, а потім вмикали магнітофон і записували тишу.
Прослухавши запис, крізь шум і тріск можна було розрізнити звуки людського голосу.
У Джеррардс-Кросс жив видавець Колін Сміт. Раудів сподівався, що той допоможе йому видати книжку про ПЕГ.
Сміт зацікавився, але треба було ще переконати голову видавництва, сера Роберта Меєра, що все це не містифікація. Тому Раудів провів у Джеррардс-Кросс серію електронних сеансів, один із яких відвідав і сер Роберт.
На щастя, в ефір вийшов покійний піаніст Артур Шнабель. Леді Меєр, яка знала його особисто, лишилася дуже задоволеною, і книзі, яка називалась Прорив, дали зелене світло. Так ПЕГ вийшла на сцену.
Більш технологічна, ніж спіритичні сеанси, і не така брудна, як ектоплазма, ПЕГ надала спіритизму нового дихання.
В наш час мисливці за привидами всього світу використовують ПЕГ. Існують сотні інтернет-форумів, присвячених цій методиці, і чимало серйозних, освічених людей вірять, що мертві справді намагаються говорити з нами.
Серед них – Анабела Кардозо, колишня португальська дипломатка, а нині видавець Інструментального журналу транскомунікації. Кардозо мешкає в Іспанії і має добре обладнану студію звукозапису. Вона стверджує, що їй також вдалося записати голоси мертвих.
"Мої голоси – це не якийсь там шепіт, – каже вона. – Вони промовляють голосно, чітко і зрозуміло". Колишня дипломатка навіть запропонувала надіслати мені компакт-диск.
Тим часом Колін Сміт і досі живе в Джеррардс-Кросс.
Раудів хотів переконати публіку, що Гітлер говорив з ним латиською – мовою, яку той за життя не знав. Фюрер нібито сказав йому такі речі як "охоче підпалюйте" і "ви дівчина, інакше б вас викинули".
Коли я зауважив, що це не ті висловлювання, яких можна було сподіватися від вождя нацистів, Сміт відповів, що, можливо, якийсь інший дух просто вдавав з себе Гітлера.
"Голоси не конче мусять говорити правду. Можливо, вони називаються відомими іменами, сподіваючись, що так їх швидше помітять", – каже він.
То що ж сталося з плівками Раудіва?
У підвалі Смітового будинку, майже вщерть заставленому коробками, ми врешті-решт відкопали сім четвертьдюймових магнітофонних плівок. Виглядало на те, що їх сорок років ніхто не чіпав. На одній із них ми почули голос Раудіва, який викликав мертвих.
У книзі, виданій свого часу партнером Сміта, було написано, що в ході цієї сесії якийсь голос сказав російською мовою: "Тут Степан. Але Степан – це ви. Ви мені не вірите. Це нескладно. Ми навчимо Петруся". Але на плівці не було нічого, окрім шипіння.
Іншого разу, коли Раудів нібито записав, як Вінстон Черчилль декламує слова із патріотичної пісні Земля надії й слави, при цьому був присутній радіоведучий Джайлз Брандрет. "Це точно був Черчилль", – згадує він.
Але коли ми прослухали запис разом, він погодився, що голос на плівці значно вищий, ніж звичний нам хрипкий баритон. "Може, це молодий Вінстон, – припустив Брандрет. – Або хтось його удає?"
Але хто міг удавати молодого Черчилля? Ми так і не змогли уявити.
Компакт-диск від Кардозо також розчарував. Голоси, які розмовляли іспанською та португальською, не були такими чіткими, як вона обіцяла. Судячи з доданого до диска перекладу, вони говорили щось на кшталт "На твоїй голові кролик".
Але все-таки доктор Кардозо, як і інші експериментатори, явно записала якісь голоси.
То що ж це таке?
Найпростіше пояснення, що електронні голоси – це просто уривки радіопередач. Зазвичай вони настільки слабкі, та ще й викривлені статичними перешкодами, що розібрати їх дуже важко, і експериментатор мусить "розтлумачувати" їх слухачам.
І погана якість – це не недолік їхній, а сила. Як каже Джо Бенкс, митець, який працює зі звуком, голоси мертвих, записані в студійній якості, не такі переконливі, як нерозбірливе шамотіння.
Один із нинішніх проектів Бенкса називається Аудіо-Роршах. Художник вважає, що ПЕГ – це звуковий еквівалент відомого тесту з чорнильними плямами, розробленого швейцарським психологом Германом Роршахом. А ті, хто записують і тлумачать електронні голоси, мимоволі відтворюють психологічний експеримент, хоча і вважають при цьому, що досліджують паранормальне явище.
Наприклад, якщо взяти запис якоїсь розмови і замінити кожну шосту долю секунди білим шумом, вона лишиться зрозумілою. А от якщо замість білого шуму вставити тишу, розібрати слова буде вже значно важче.
Завдяки еволюції ми навчилися вгадувати мовлення, яке заглушається шумом, бо така потреба була у давніх мисливців (уявіть, що вам треба прошепотіти щось одноплемінникам в лісі, по якому гуляє вітер).
Ентузіасти ПЕГ, на думку Бенкса, не дурні. Просто вони люди – і стали жертвою звукової ілюзії.
А почавши експериментувати з ПЕГ, зупинитися уже важко. Опублікувавши "Прорив", Раудів пішов далі і почув голоси мерців у звуках тварин. Наприклад він вірив у те, що хвиляста папужка на ймення Путці говорить голосом мертвої 14-річної дівчини.
Подібну роботу сьогодні веде дослідник електронних голосів Брайан Джонс із Сіетла.
Він записує крики чайок, гавкіт собак, котяче нявчання і навіть рипіння дверей або шурхіт гальки. Голоси дослідник знаходить в усьому. Ось собака запитує, де його господиня: "Де Шейла?". Інша скаржиться на господарів: "Вони завжди відпливають".
Джонс вірить, що може почути думки, які витають в повітрі. "Я уже зафіксував багато приголомшливих речей", – стверджує він.
Він хотів би допомагати розслідувати злочини або читати думки паралізованих жертв інсульту. Але наразі приватні детективи та лікарі його цураються.
Прихильники ПЕГ дуже хочуть вірити, що у цьому щось є. Для багатьох з нас ідея, що з мертвими можна спілкуватися, є настільки привабливою, що змусити нас вірити в неймовірне за допомогою нормальних психологічних механізмів виявляється дуже легко.
Джерело: ВВС Україна