Головна
 
Цей матеріал опубліковано на Корреспондент.net у рамках офіційної партнерської угоди з BBC Україна

ВВС: Війна списків. Коли зіпсувалися російсько-американські відносини?

BBC Україна, 17 квітня 2013, 12:03
0
11
ВВС: Війна списків. Коли зіпсувалися російсько-американські відносини?
Фото: ВВС
На думку експертів, російсько-американські відносини зіпсувалися давно, і "список Магнітського" ​​тут є не причиною, а наслідком

Публікація в п'ятницю, після чотиримісячної затримки, американського "списку Магнітського" і поява на наступний день російського контрсписку наштовхує на думку, що напруженість у відносинах між країнами послабилася.

Всупереч очікуванням, влада США не внесла до переліку тих, на кого поширюватимуться візові та фінансові санкції, хоч когось із важливих осіб, а обмежилися 18 пересічними громадянами - переважно суддями та працівниками правоохоронної системи, що й без того навряд чи колись поїхали б до Америки.

Російська відповідь виявилася абсолютно дзеркальною та симетричною.

Американські ЗМІ повідомляли, що конгресмен Джеймс Макговерн передав до Білого дому перелік з 280 прізвищ, до якого входили, зокрема, такі особи, як генеральний прокурор Росії Юрій Чайка, голова Слідчого комітету Олександр Бастрикін та голова Мосміськсуду Ольга Єгорова. Проект російського "антисписку", за даними газети Коммерсант, нараховував чи то 71, чи то 104 прізвища.

Вочевидь, ані Вашингтон, ані Москва не хочуть доводити справу до крайнощів, а виявилися заручниками обставин. Барак Обама не міг не виконати рішення Конгресу, Росія з міркувань престижу не могла залишити те, що трапилося, без уваги.

Чому тоді скандал взагалі вибухнув?

"Потенціал російсько-американського співробітництва практично вичерпаний, обидві сторони однаково не вірять в можливість щось покращити, і схоже, це не надто хвилює як Москву, так і Вашингтон", - заявив Російській службі Бі-Бі-Сі заступник директора Інституту США і Канади РАН Віктор Кременюк.

Конфлікт навколо сліпого китайського дисидента Чень Гуанчена, що в квітні минулого року знайшов прихисток в американському посольстві в Пекіні, розв'язався інакше. Після конфіденційних переговорів Чень залишив будівлю дипмісії, а за кілька днів вилетів з родиною до США. Обидві сторони вийшли з ситуації, не втративши гідності.

Однак Америка і Китай - найбільші у світі торгові партнери, а Москва і Вашингтон практично не мають спільних інтересів, відповідно, і бажання йти один одному назустріч. З обох сторін у відносинах превалюють ідеологічні та пропагандистські моменти, вважають аналітики.

Через що вчинився шум?

"Називати "акт Магнітського" втручанням у внутрішні справи Росії - перебільшення", - зазначає президент аналітичного фонду Євразія Андрій Кортунов.

Згідно з міжнародним правом, держава може відмовити у візі будь-якому іноземцеві без пояснення причин. Американці всього-навсього не хочуть бачити певних осіб в своїй країні, у себе вдома.

"Справа в іншому, - пояснює Кортунов. - Подібні рішення не вимагають публічного акту, зазвичай приймаються в робочому порядку і не афішуються. США у цьому випадку не втручаються в російські внутрішні справи, але офіційно демонструють своє ставлення до російської правоохоронної системи".

"Американці дали пряму оцінку роботі наших слідчих органів", - каже Віктор Кременюк.

З цієї позиції не мають значення кількість та статус осіб, що потрапили до списку, так само як і те, чи постраждає хтось реально чи ні.

Точка перетину

Відносну взаємну стриманість експерти пояснюють тим, що між США та Росією все ж зберігається єдина сфера взаємодії: міжнародна безпека і вирішення криз. Ані Москва, ані Вашингтон не зацікавлені в поширенні ядерної зброї, повернення до влади афганських талібів або війні на Корейському півострові.

"Саме тому обидві сторони не хочуть нагнітати пристрасті ще сильніше, а прагнуть, за можливості, пом'якшити негативні наслідки обміну списками. У Москві перебуває помічник президента США з національної безпеки Томас Донілон, і, звичайно, перший контакт на високому рівні після переобрання Обами не хотілося б затьмарювати", - заявив Російській службі Бі-бі-сі Андрій Кортунов.

Прес-секретар Володимира Путіна Дмитро Пєсков побічно вказав на це в інтерв'ю телеканалу Росія-1 в неділю, висловивши жаль з того приводу, що "удар по російсько-американських відносинах" було завдано у той час, коли міжнародна ситуація "диктує необхідність зближення Росії та Америки".

Фундаментальна відмінність

На думку аналітиків, ключовою обставиною, без урахування якої неможливо зрозуміти що відбувається, є відмінність державних систем і політичних культур США та Росії.

Напередодні ратифікації Договору СНО-1 на початку 1970-х років група американських сенаторів відвідала СРСР. Окрім переговорів у Москві, в програмі візиту значилася поїздка до Ленінграда. Розповідають, що партійний бос області Григорій Романов шокував гостей, порадивши їм розслабитися, закусувати і милуватися палацами. Що, мовляв, ви про ракети та про ракети, коли наші президенти вже все підписали!

У США, на відміну від Радянського Союзу та Росії Путіна, існує реальний поділ влади.

Щодо зовнішнього світу Білий дім і держдеп зазвичай більш прагматичні. Їм потрібно домовлятися і вирішувати питання. Сенатори і конгресмени орієнтуються на громадську думку, різні групи впливу і передвиборні міркування.

"Ініціатор всього цього не Обама, а Конгрес, - каже Віктор Кременюк. - Адміністрація намагається мінімізувати збиток, а Конгрес продовжує стояти на своєму: 280 прізвищ, і якомога гучніших. Не виключаю, що вони ще доб'ються того, чого хочуть. Обама тут має хиткі позиції, в обмін на оголошене ним перезавантаження він від Москви практично нічого не отримав. Республіканці в Конгресі мають можливість і відчувають сильну спокусу громити його зовнішню політику".

"Список Магнітського" - хід у внутрішньополітичній грі в Сполучених Штатах", - погоджується Андрій Кортунов.

Свобода думок

Менталітет російської влади кардинально відрізняється від західного ще в одному.

"Справа Магнітського взагалі ніде не має обговорюватися за межами Росії", - заявив у вищезгаданому інтерв'ю Дмитро Пєсков.

Не зовсім зрозуміло, що він мав на увазі. Якщо небажання російської влади обговорювати "справу Магнітського" на міждержавному рівні - їхнє право. Якщо ж вимагає взагалі припинити розмови на цю тему, в тому числі у формі громадської дискусії, то Кремль, по-перше, перебільшує свої можливості, а по-друге, демонструє елементарне нерозуміння того, що таке свобода слова.

Всі мають право обговорювати що завгодно і як завгодно. Ніхто не має права затикати іншим рота.

У середині позаминулого століття в Парижі поставили п'єсу Павло I, в якій викладалася версія вбивства імператора. У Росії до 1905 року офіційно належало вважати, що він помер від апоплексичного удару.

Хоча зі сцени говорилася чиста правда, посла Франції запросили до російського МЗС і зажадали зняття спектаклю з репертуару. Коли дипломат послався на свободу творчості, йому сказали, що в такому випадку російський цар надішле 500 тисяч глядачів в сірих шинелях, що обсвистять виставу.

Війну через театральну постановку і тоді ніхто не розпочав, а в наш час подібні претензії взагалі звучать несерйозно.

Сироти та список Магнітського

У суботу в ЗМІ пролунали коментарі, що, мовляв, оприлюднення "списку Магнітського" вказало на неадекватність російської реакції у вигляді ухвалення "закону Діми Яковлєва": через 18 бюрократів невисокого рангу тисячі сиріт були позбавлені майбутнього.

Тим часом експерти вважають, що розглядати це питання в контексті "акту Магнітського" взагалі неправильно: іноземне всиновлення давно дратувало Кремль і його прихильників саме по собі, оскільки викривало цивілізаційну другосортність Росії.

"Виник привід, але, в принципі, щоб прийняти закон, і приводу не потрібно, якщо є відповідний настрій", - вважає Андрій Кортунов.

Вирішувати проблему можна двома способами: постійно працювати над підвищенням якості життя або рубонути з плеча і зробити вигляд, ніби питання немає.

"Я думаю, було б розумніше, якби Державна Дума і російське керівництво в цілому докладали більше зусиль, щоб забезпечити сиротам адекватні умови життя на батьківщині", - каже Андрій Кортунов.

"Дітей треба рятувати, а не торгувати ними, - заявив Віктор Кременюк. - Ані за рівнем медицини, ані за рівнем фінансових витрат наша система наразі не в змозі їм допомогти. Будь-яку допомогу, в тому числі через всиновлення іноземцями, потрібно було б вітати й розглядати як доповнення до наших власних зусиль".

Втрачені можливості

Те, що Росія і США сьогодні мають мало сфер співробітництва, на думку експертів, не означає, що їх не може бути в принципі.

Віктор Кременюк у цьому контексті каже про енергетику, контроль над стратегічними озброєннями і світову торгівлю зброєю, визначення статусу та освоєння Арктики, Андрій Кортунов - про роботу над новими технологіями і інвестиційні проекти, зокрема в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

"Є низка важливих, серйозних напрямків, в яких сторони могли б доповнювати одна одну, але наразі про це говорити безглуздо", - резюмує Кременюк.

Невтішний прогноз

Голова міжнародного комітету Держдуми Олексій Пушков заявив, що "закон Магнітського і список остаточно ховають ідею і концепцію перезавантаження відносин між США і Росією".

Є думка, що "перезавантаження" поховали рішення Володимира Путіна йти на третій, а фактично, на четвертий термін з прицілом на п'ятий, а також відмова Кремля від реформ і діалогу. Але незалежно від причини факт лишається фактом.

За оцінками експертів, справа йде якщо не до ворожості періоду "холодної війни" (Росія, на відміну від СРСР, не є для США рівним супротивником), то до згортання відносин.

"Я не бачу жодних позитивних ознак, - каже Віктор Кременюк. - США будуть дедалі більше орієнтуватися на Китай, Індію, Бразилію та інші, з їхньої точки зору, цікавіші та перспективніші держави".

"Росія для США не є важливим партнером, і навпаки, хоча потенціал співпраці великий", - вважає Андрій Кортунов.

Аналізуючи дії та риторику Володимира Путіна, спостерігачі давно зробили висновок, що увічнення власної влади для нього важливіше за модернізацію та розвиток. З цієї точки зору, дружити з демократіями ні до чого: по-перше, вони явно не готові "полюбити нас чорненькими", по-друге, з ким поведешся, від того й наберешся.

А щодо США, то, за словами Віктора Кременюка, їхня еліта потребує образу зовнішнього ворога не менше за російську. На жаль, з урахуванням відсутності економічної зацікавленості, історичних комплексів і стану свідомості не тільки в Америці, але й в Європі, Росія сьогодні підходить на цю роль більше, ніж будь-хто, вважає експерт.

Джерело: ВВС Україна

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах