Біля узбережжя південноанглійського графства Кент почалися роботи з підняття на поверхню з морського дна унікального літака Другої світової війни - бомбардувальника Дорньє 17.
Це єдиний екземпляр, який дійшов до наших часів. Він лежить на глибині 15 метрів у так званих пісках Ґудвіна недалеко від узбережжя. Роботи, ініційовані Музеєм Королівських ВПС у Гендоні, розпочалися 3 травня, і підйом літака - лише перший їх етап. Далі машину ще два роки будуть реставрувати.
Влітку 1940 року Британія опинилася сам на сам зі, здавалося, непереможною Німеччиною.
Хвиля за хвилею перетинали Ла-Манш німецькі літаки, яким було наказано знищити Королівські ВПС і відкрити шлях нацистській армії. Прем'єр-міністр Вінстон Черчілль згодом назвав ці нелегкі тижні Битвою за Британію.
Одним зі стовпів німецького повітряного флоту був бомбардувальник Дорньє 17, або Do 17.
Від початку цей швидкий і маневрений літак призначався для розвідки, але в середині 1930-х його переробили на середній бомбардувальник.
Ґерхард Кремс - останній пілот Дорньє, який залишився серед живих. У 1940-1944 роках він здійснив 250 бойових вильотів, 39 із них - в ході Битви за Британію.
Більшу частину війни він пройшов на літаку Гайнкель, але починав саме з Do 17.
"Частина навчальних польотів проходила на низьких висотах, - розповідає він, гортаючи воєнні фото у своїй берлінській квартирі. - А Дорньє 17 годився для цього якнайкраще. На ньому можна було літати при самій землі. Ось я на фото. Тут видно, як низько я лечу - нижче верхівок дерев".
Кремс каже, що Дорньє був чудовою машиною.
"Він справляв на мене фантастичне враження. Дорньє відрізнявся від інших літаків, і тільки пізніше я зрозумів, чим. Він був спритний, витончений і елегантний, дуже елегантний. Але відчути це сповна можна було тільки побачивши його в небі. Цей літак одразу отримав прізвисько der fliegende bleistift, летючий олівець, і воно дуже йому пасувало".
Лейтенант Вільям Вокер - ще один ветеран битви. Він помер торік у віці 99 років, але розповідав мені, що вперше побачив Дорньє під час навчання, коли тільки-но прийшов до ВПС.
"Ми з іще одним стажером летіли під керівництвом пілота-оператора. І тут - отримуємо по радіо повідомлення, що поруч із нами німець і його треба знищити. А я налітав на Спітфаєрі всього п'ять годин. Тим не менше, ми його збили - я бачив, як він упав у Північне море".
Тривалий час вважалося, що в світі не лишилося жодного Дорньє 17.
Але п’ять років тому дайвер знайшов у пісках Ґудвіна літак, який лежав черевом догори на глибині 15 метрів. Дослідження показало, що це добре збережений Do 17.
Музей Королівських ВПС вирішив підняти його. Для цієї мети було зібрано півмільйона фунтів, з яких 345 тисяч виділив Фонд національної спадщини.
Історик Кріс Ґосс, який спеціалізується на воєнних літаках, називає цю знахідку фантастичною:
"Це єдиний екземпляр Do 17, який лишився у світі. Якісь фрагменти в нас, звісно, були, наприклад, Музей Королівських ВПС володіє хвостовою частиною. Але цілий літак! З історичної точки зору він просто безцінний".
Історики вважають, що цей Дорньє збив британський винищувач Болтон-Пол Діфаєнт 26 серпня 1940 року.
Підбитий бомбардувальник летів на південь, швидко втрачаючи висоту. Пілот спробував сісти на воду, але втратив контроль над машиною і літак, очевидно, перевернувся. Пілот і спостерігач вижили, двоє інших членів екіпажу загинули.
Літак з позивними Файв-Конрад-Антон-Річард опустився на дно, де його швидко занесло піском.
Підводна зйомка показала, що він практично цілий, тільки зірвані двері бомбового відсіку та відсіку шасі, а в кабіні вибите скло. Очевидно, Дорньє отримав ці ушкодження під час вимушеної посадки. Але фюзеляж, двигуни, крила й пропелери на місці, а у шасі навіть шини не здулися.
Проте Боб Пікок, дайвер і морський археолог, який знайшов літак і провів його зйомку, каже, що підняти і законсервувати його буде нелегко - надто крихкий цей об’єкт.
Працівники Німецького технічного музею в Берліні мають чималий досвід підйому літаків із води. Професор Хольґер Штайнле показав мені алюмінієвий уламок хвоста Фокке Вульфа Кондор. Деталь було важко впізнати: проіржавілий метал тримається купи лише завдяки наросту з мушель.
Дорньє, розповідає професор, також виготовлялися з алюмінію, а морська вода роз’їдає його дуже швидко. Тому, на його думку, не слід покладати на знахідку надто великих сподівань. "Через 20-30 років від цього літака нічого не лишиться, тож піднімайте його, - радить він британським колегам. - Але не очікуйте надто багато".
Однак доктор Мері Райан з Імперського коледжу Лондона налаштована більш оптимістично. Вона повинна знайти спосіб, як зупинити корозію і законсервувати літак. Працюючи з невеликим фрагментом, який уже підняли з дна Ла-Маншу, вона з’ясувала, що суміш свіжої води і лимонної кислоти очищає метал і зупиняє процес іржавіння.
Тому Музей Королівських ВПС збудував у своєму реставраційному центрі в Косфорді два поліетиленові тунелі і обладнав їх системою розпилювачів на зразок душових. Наступні півтора роки дві половини літака, крила і фюзеляж, будуть поливати лимонною кислотою протягом 10 хвилин щопівгодини.
Але спочатку літак треба підняти з води. Для цього музей звернувся до компанії Seatech, яка спеціалізується на підйомі суден з морського дна. Її фахівці розробили спеціальний каркас-кліть, яку збудують навколо літака. На це піде до чотирьох тижнів, тому що водолази зможуть працювати під водою лише по 45 хвилин чотири рази на день, коли припливи змінюються відпливами і навпаки, і течії на пісках Ґудвіна уповільнюються.
Потім вони піднімуть кліть із літаком на поверхню, покладуть його на баржу і відвезуть до Косфорда, де на нього вже чекатиме лимонна ванна.
Якщо все пройде за планом, через два роки літак вже можна буде оглянути в Гендоні.
Джерело: ВВС Україна