28-29 травня український Президент перебуватиме в Астані, де зустрічатимуться лідери країн, що входять до Митного союзу - Росії, Білорусі та Казахстану. Поки Україну закликають стати четвертим членом цього союзу, між його трьома нинішніми членами точаться серйозні суперечки.
Сама Україна хоче набути статусу спостерігача за євразійським інтеграційним проектом. Проте з Росії, яку вважають лідером і рушійною силою євразійської інтеграції, неодноразово лунали запрошення до України стати повноправним членом проекту створення Євразійського економічного союзу, на який згодом має перетворитися Митний союз.
Як заявляють у президентській адміністрації, головна мета візиту Віктора Януковича до Астани - взяти участь у засіданні вищої Євразійської економічної ради. Очікується також, що на цьому засіданні можуть погодити текст Меморандуму про надання Україні статусу спостерігача у Євразійському економічному союзі з моменту його створення - з 1 січня 2015 року.
Як заявив керівник Головного управління з питань міжнародних відносин адміністрації президента Андрій Гончарук, цей меморандум лише погодять і навряд чи підпишуть в Астані. Він також пояснив, що оскільки Митний союз є лише елементом Євразійського економічного союзу, бути спостерігачем у ньому просто неможливо. Водночас представник президентської адміністрації наголосив, що "оминути Митний союз ми не можемо".
"Як би ми там хотіли чи не хотіли, а це 63 млрд доларів обороту. І за два останні роки, незважаючи на кризу у світовій економіці, це 30% росту", - заявив Андрій Гончарук.
Напередодні про це також говорив і урядовий уповноважений України з питань співпраці з Росією, СНД та ЄврАзЕс Валерій Мунтіян.
Візит напередодні візиту
Напередодні візиту до Астани Президент України Віктор Янукович здійснив несподівану одноденну поїздку до Сочі, де зустрівся із президентом Росії Володимиром Путіним. Через відсутність офіційної інформації щодо результатів цієї зустрічі оглядачі висунули кілька припущень.
Колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко заявив, що "це була остання спроба загальмувати те, що вже практично неможливо загальмувати". Йдеться про рух України до підписання угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі із ЄС, що, як очікується, може відбутися у листопаді цього року.
Проте інші оглядачі припускають, що під час зустрічі у Сочі президенти могли домовитися про отримання Києвом статусу спостерігача у Митному союзі в обмін на доступ Москви до контролю над українською газотранспортною системою.
Утім, коментуючи такі припущення, міністр енергетики Едуард Ставицький запевнив, що до контролю над українською ГТС поки що "нікого не допустили". А міністр закордонних справ України Леонід Кожара, перебуваючи у Брюсселі, заявив, що Україна "приєднається до всіх угод Митного союзу, які не суперечать нашим зобов'язанням перед ЄС".
Кожара також наголосив, що Україна прагне не інтегруватися до євразійських структур, а уникнути дезінтеграції у таких важливих для України галузях, як авіабудування та космічна галузь.
У Росії визнають "певні проблеми"
Останні кроки України є продовженням попередньої політики, мета якої - заспокоїти східного сусіда при реальному просуванні на Захід, каже завідувач сектором економічного розвитку пострадянських держав Інституту економіки Російської академії наук Олена Кузьміна.
"Невже Україні було мало часу, аби, як спостерігачу в ЄврАзЕс, зрозуміти всі "плюси" та всі "мінуси" від більш активної участі в євразійському інтеграційному проекті? Я би сказала, що пріоритет європейської інтеграції України включає такий елемент політики, як "замирення" свого північного сусіда, для того, аби толерантні, але неглибокі інтеграційні відносини не заважали Україні інтегруватися на Захід, при цьому не пориваючи остаточно зв'язки із Росією та її партнерами у євразійській інтеграції", - каже Олена Кузьміна.
Водночас російський економіст визнає, що деякі внутрішні процеси, які відбуваються у Митному союзі, стають не найкращою агітацією для більш глибокої інтеграції нових країн до об'єднання.
"Перші роки євразійської інтеграції показали, що є маса проблем у тому, як її сприймає суспільство. З'явилася велика кількість невдоволених цими інтеграційними процесами. Тут є і політизовані проблеми, і проблеми, пов'язані із тим, що у конкурентній боротьбі особливо малий та середній бізнес чи окремі галузі не завжди виграють від інтеграції. І ці питання треба вирішувати", - каже російський експерт.
Четвертий зайвий?
Але ще більш жорсткі оцінки проблем Митного союзу дають експерти із Казахстану. У 2012 році експорт країни, попри членство у Митному союзі, скоротився.
"Швидкість євразійської інтеграції перевищила всі прогнози, якщо говорити про нормотворчі процеси. Але ті виклики, що нині стоять перед країнами-членами об'єднання, - це забезпечити реалізацію тих принципів, про які ми домовилися - свободу пересування товарів, послуг, капіталу та робочої сили. Ми знаємо, що, на жаль, деякі угоди Митного союзу не почали діяти. Наприклад, про уніфіковані тарифи на залізничні перевезення. Інший виклик - це бар'єри у торгівлі, які не так легко ліквідуються", - говорить перший заступник голови Національної економічної палати Казахстану Рахим Ошакбаєв.
Занепокоєння казахського експерта також викликає і подальша концентрація повноважень у наднаціональному органі - Євразійській економічній комісії, на що в Астані, як виглядає, не дуже розраховували.
"Багато експертів відзначають, що Євразійська економічна комісія перебирає на себе дедалі більше повноважень і частину функцій, які нині успішно виконують національні органи, - каже казахський експерт. - Є побоювання щодо передачі все більшої частини повноважень наднаціональним органам. Навіщо це робити і як комісія буде виконувати ці функції, якщо навіть базові угоди ще не всі працюють? У Казахстані переконані, що це є виключно економічним проектом, і хотіли би уникнути політичної інтеграції, власне, так, як це і передбачено установчими документами об'єднання. Суто по-простому, і трьом сторонам дуже важко все це узгоджувати, а уявити, що буде, якщо з'явиться четверта сторона, взагалі складно".
Рахим Ошанбаєв також вважає, що якби Україні на практиці можна було показати, як Євразійська комісія вирішує проблеми, що виникають при продажу білоруських товарів у Казахстані чи Росії, це було б кращою агітацією за участь у проекті, ніж всі розмови про інтеграцію та підрахунки впливу членства у Митному союзі для ВВП.
Про подібні проблеми тривалий час говорять і білоруські експерти. А на початку цього року і президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив, що "з бухти-барахти" його країна не піде на тіснішу інтеграцію із Росією та іншими колишніми республіками.
Складний, але очевидний вибір?
Економіки країн-членів Митного союзу та України надто різні, а проблеми, з якими стикаються бізнесмени і в Україні, і в Росії - надто схожі, аби говорити, що у довготерміновій перспективі інтеграція України до євразійського простору може дати щось нове, каже виконавчий директор міжнародного Фонду Блейзера Олег Устенко. Він також вважає, що різні оцінки переваг від інтеграції на Захід чи на Схід пояснюються тим, про яку перспективу говорять оглядачі.
"Українська влада опинилася перед складним вибором, що важливіше: короткострокова перспектива чи довгострокова? Якщо говорити про короткострокову перспективу, то загальні очікування полягають у зниженні ціни на російський газ. На цьому ж припущенні базуються і більша частина розрахунків привабливості приєднання до Митного союзу", - каже експерт. Водночас він застерігає від того, аби оцінювати переваги якогось вибору тільки залежно від ціни на російський газ.
"Українська економіка є експортно орієнтованою. Так само, як економіки Росії та Казахстану. Але на цьому схожість вичерпується. У Росії та Казахстану є величезні енергетичні ресурси, яких в України немає. Чверть українського експорту йде в Росію, але так само близько чверті йде у Європейський Союз. Саме це змушує Київ грати одразу на двох напрямках, і іншої позиції від України навряд чи можна очікувати. Але не секрет, що у цих трьох країнах є купа перешкод для розвитку бізнесу, економічного зростання та корупцією. Що вони можуть дати Україні нового?" - вважає Олег Устенко.
Джерело: ВВС Україна