BBC: Десять секретів написання голлівудського блокбастеру

Тоні Гілрой – один з найуспішніших сценаристів Голлівуду. Елісон Фіні-Гарт зустрілася з ним, щоб дізнатися секрети написання блокбастеру.

Тоні Гілрой – один з найуспішніших сценаристів Голлівуду. Він є творцем успіху фільмів Адвокат диявола, Армагеддон, циклу про Борна та багатьох інших. Фільм Майкл Клейтон (2007) приніс йому номінації на премії BAFTA і Оскар.

Елісон Фіні-Гарт зустрілася з зірковим сценаристом, щоб дізнатися 10 секретів написання голлівудського блокбастеру.

Не думаю, що можна чомусь навчитись з курсів чи книг. Ви маєте з пелюшок дивитися кіно й наповнюватися оповіданнями, як їжею. Це стає вашими нутрощами.

Відвідувати кіно, мати власну історію, уяву і мету щось з цього зробити – ось і все, що треба. Навчитись можна чому завгодно.

Наш головний інструмент – уява. Так, сценаристи вигадують речі. Все, чого я досягнув у житті, – плід моєї вигадки.

Запам'ятайте одне: головне в сценарії – людська поведінка. Якість вашого твору прямо пов’язана з тим, наскільки ви її розумієте. Уявляйте себе журналістом, що пише репортажі з місця подій того фільму, який поки лише у вас у голові. Кожна сцена має відчуватись, як реальна.

Великі, глобальні ідеї не справляють враження. Почніть з малесенької ідеї, яку можна розвинути далі.

Перш ніж знімати Борна, я не читав книжок про нього; ми почали з чистого аркуша. "Малесенькою ідеєю" у випадку з [Джейсоном] Борном була така: "Якщо я не знаю, хто я і звідки, можливо, я зможу ідентифікувати себе відповідно до того, що я вмію робити". Навколо цієї ідеї ми побудували цілий новий світ.

Почніть з малого, будуйте на ньому, йдіть крок за кроком – так пишуться голлівудські фільми.

Мій батько був сценаристом, але не думайте, що в нашому домі літав якийсь магічний пил, від якого всі ставали творцями. Я вчився у нього, спостерігаючи за тим, як тяжко він працює. Я бачив ритм життя письменника і розумів, що треба працювати мізками.

Якщо ви живете з людиною, що вміє працювати мізками, ви сприймаєте це як норму. Це вас так сильно не лякає, і ви вловлюєте ритми розумової праці.

Хороші кінофільми робити дедалі складніше й складніше. Зараз всі тіні й обличчя реальності живуть на телебаченні. Там знаходиться місце для цікавих історій.

Багато хто з письменників зараз радіє можливостям телебачення; наразі, це індустрія, якою розпоряджаються саме письменники. І це корисно.

Люди, які пишуть, - більш раціональні, працелюбні, шляхетні. З досвіду з знаю, щоразу, коли справою заправляли письменники, все виходило чудово. Можливо, телебачення в їхніх руках і стане втіленою утопією.

В мене є кабінет удома; я писав у мільйоні готельних номерів; зараз я можу писати де завгодно. Єдина моя мета – сісти за стіл.

Якщо пишеться добре, я краще не буду перериватися. Я став старшим, мудрішим і зрозумів: коли воно йде, не зупиняй його. Я телефоную додому, кажу, щоб мене не чекали вечеряти, і продовжую писати.

Понад усе я хочу, щоб мені хотілося писати, щоб я не боявся йти на роботу.

Шість років я працював за баром, поки розбирався, як писати сценарії.

Якщо ви хочете писати, якщо ви автор-початківець і вас ще ніхто не знає, знайдіть роботу, яка приноситиме максимум грошей за мінімум часу, щоб у вас лишалося якомога більше часу на письмо.

Намагайтесь бути там, де є якесь культурне життя, де ви можете дивитися багато фільмів і проводити час з широким колом людей. Намагайтеся бути там, де можна писати, писати й писати.

Якщо вам нічого сказати, якщо ви тільки те й робите, що дивитесь фільми, яка з того користь? Ви можете писати тільки про те, що вам відомо, і це обмежує або, навпаки, розширює ваші можливості.

Цікавтесь широким колом речей і не втрачайте допитливості. Мої знання, наприклад, дуже широкі, хоча страшенно неглибокі. Набагато цікавіше, коли сценаристами стають журналісти, поліцейські, лікарі й банкіри, а не 20-річні студенти кіномистецтва.

Звісно, є кілька винятків, але якщо вам нічого сказати, що ви тут робите?

Не бачу жодних причин там мешкати. На мою думку, Лос-Анджелес погано впливає на людей. Там не відчуваєш власної голови. Ви проводите весь час за кермом, в оточенні людей, які викликають у вас депресію. Не думаю, що Голлівуд насправді допомагає молодому письменникові відчути хоч якусь романтику життя.

Зранку коли приходиш на роботу, приємно відчувати себе особливим, навіть якщо це марення.

Я спробував обидві пози голлівудської камасутри: згори і знизу.

Дуже важливо навчитися сприймати відмови та критику. Думаю, письменники часто надто сором’язливі, бо не впевнені у своїй писанині, адже її так часто відторгають. Те саме стосується й новелістів, композиторів, художників. Коли зовнішній світ вас не схвалює, є два шляхи: рухатись далі чи ні.

Проте найважче, як на мене, – це дні, коли нічого не відбувається. Всі, хто хоч щось коли-небудь писав, мене зрозуміють. І навпаки, день, коли пишеться, перевершує все.

Тоні Гілрой виступав у Лондоні, де брав участь у циклі лекцій для сценаристів, організованих Британською академією кіно і телебачення (BAFTA) і Британським інститутом кіно (BFI).

Джерело: ВВС Україна