Український тижневик Корреспондент у рамках спецпроекту Національна ідея назвав п'ять кроків, які необхідно зробити, щоб зарплата в країні за п’ять років досягла $ 1 тис.
Різке підвищення рівня професіоналізму та мотивації
людських ресурсів на всіх рівнях влади
На цей момент влада, вона ж політична еліта, і
корпоративний сектор являють собою дві паралельні реальності. У першій існують
люди з радянською освітою (або й зовсім без неї), яка не відповідає викликам
часу, пострадянською ментальністю, переважно не володіють іноземними мовами. У
другій – люди зі знанням іноземних мов, часто західною освітою, досвідом роботи
в міжнародних компаніях, іншими життєвими цінностями. Необхідно зробити так,
щоб друга реальність почала перетікати в першу.
За версією президента Грузії Михайла Саакашвілі, успішно
вирішується таке завдання шляхом скорочення штату чиновників у 20 разів і
подальшого збільшення окладу тих, хто залишився в 15 разів. Таке рішення приводить
до влади всіх рівнів некорумпованих молодих людей з приватних компаній і
неурядових організацій, багато з яких навчалися за кордоном. Зарплата молодшого
персоналу в грузинському міністерстві тепер починається з $ 700.
Згідно з моделлю розвитку Лі Куан Ю, засновника та
ідеолога незалежного Сінгапуру, зарплата вищих чиновників країни (у нашій версії
– кабміну) повинна складати 2/3 від середньої зарплати 48 найбільш
високооплачуваних топ-менеджерів країни.
Іншими словами, замовили дослідження зарплат
топ-менеджерів в українських підрозділах Kraft Foods, Coca-Cola, Philip Morris,
Procter & Gamble, Kyivstar і т. д., отримали середню цифру, наприклад, $
170 тис. на рік. За версією Лі Куан Ю, офіційна зарплата члена кабміну повинна
становити не менш ніж $ 120 тис. на рік, або $ 10 тис. на місяць.
Без якісних, а не тільки кількісних, змін у владі реальні
зміни неможливі.
Введення жорсткої системи контролю над чиновниками
Для того, щоб всі ці чиновники не зловживали службовим
становищем (читай – не крали), навіть незважаючи на пристойні зарплати,
необхідна система контролю над їх витратами та етикою поведінки. Більшість
країн-реформаторів робили для цього дві речі – вводили декларацію про витрати і
створювали незалежне (прохання звернути увагу на це слово) бюро боротьби з
корупцією.
Перше робило злодійство і накопичення держкоштів
безглуздим, оскільки чиновник не міг ними скористатися. Друге відсіває із
держслужб всіх, хто був нечистий на руку. Високопоставлені польські чиновники
розповідали Корреспонденту, що агентство це настільки довго і настільки пильно
вивчало справи кожного, хто міг зайняти високу посаду, що приховати від нього
не можна було нічого.
У Сінгапурі ці самі функції навіть виконувало агентство
із залучення інвестицій, поєднуючи боротьбу з корупцією з турботою про приплив
іноземного капіталу. І це зрозуміло: країна обрала основою свого розвитку
іноземний капітал, і все, що стояло у нього на шляху, нещадно знищувалося.
Звичайно ж, введення такої системи контролю над корупцією
має на увазі, що чиновники вищого ешелону не замішані в сумнівних діяннях і
самі є зразком для наслідування.
Проведення масштабної дерегуляції економіки
Тут важливо розуміти, що мова йде навіть не про зниження
номінальних ставок оподаткування, а про спрощення так званого адміністрування
податків, зборів і платежів, дозвільних процедур, погоджень та ліцензій.
Все має бути максимально просто, все повинно займати
мінімально короткий час. Це не тільки усунення перешкод на шляху припливу
капіталу, це ще й значне зменшення можливостей для хабарництва у чиновників на
місцях.
Орієнтиром мають стати країни, які займають перші позиції
в рейтингу Doing Business, наприклад Нова Зеландія, США, Великобританія,
Сінгапур. Дерегуляція повинна бути масштабною, а не точковою.
Визначення пріоритетів галузевого розвитку
Україні необхідно визначити пріоритетні галузі, які
здатні найближчим часом скласти потужну конкуренцію іншим країнам на глобальних
ринках. Чим вища додана вартість у цих секторах, тим краще. Після цього
потрібно створити сприятливі умови для ведення бізнесу в цих сферах.
Ми пропонуємо звернути пильну увагу на IT-технології,
сільське господарство (з акцентом на переробку, там вища додана вартість) і
важке машинобудування. На аграрному ринку земля має стати товаром, яким можна
торгувати і використовувати як заставу в банку.
Розвиток інфраструктури
Україна має унікальне географічне розташування, займаючи
територію між Європою, СНД, Росією, Азією та Близьким Сходом. Зараз вона
використовує цей потенціал лише в частині транзиту нафти і газу, будучи одним з
найбільших транзитерів у світі.
Величезний потенціал містить галузь перевалки вантажів.
Сьогодні порти, як правило, управляються державними менеджерами в інтересах
певних фінансово-промислових груп. Неефективний менеджмент і фантастичні митні
зволікання призвели до того, що один лише румунський порт Констанца за обсягом
вантажопотоку обійшов усі українські порти, разом узяті. Необхідна приватизація
портів (чесна), вона повинна викликати величезний стрибок в обсягах
вантажоперевезень. Наприклад, порт у Поті (Грузія) купили і відбудували
інвестори з ОАЕ.
Також необхідні законодавчі зміни для активної передачі
автострад та мостів у концесію, для модернізації архаїчної залізниці. Багато економік,
що відроджуються, починали свій ренесанс з будівництва та ремонту доріг,
мостів, комунікацій, портів, аеропортів. Найкраще з цією роботою справляється
бізнес.
Все це, як правило, дає суттєвий поштовх суміжним галузям
і збільшує приплив туристів. У результаті розвиваються будівництво, готельний
бізнес, громадське харчування і т. д.
Цей матеріал опублікований в № 21 журналу Корреспондент
від 3 червня 2011 року в рамках проекту Національна ідея.