Вадим Нестеренко: "Український АПК може брати активну участь у забезпеченні енергонезалежності України, реалізуючи соціальну місію зниження тарифів теплокомуненерго"
Кожний початок опалювального сезону в нашій країні супроводжується зростанням тарифів на тепло, активним обуренням громадян і певними спробами влади вирішувати проблему тарифів адміністративними методами. Насправді, з урахуванням того, що тарифи теплокомуненерго безпосередньо залежать від цілого комплексу зовнішньополітичних конфліктів навколо вартості газу, цю проблему потрібно переводити в економічну площину: активніше переходячи на альтернативні відновлювані джерела енергії. Особливо це стосується проблемних питань опалення малих міст і райцентрів України, багато з яких такого блага цивілізації, як централізоване гаряче водопостачання, не бачили вже по двадцять років.
Засновник і голова наглядової ради багатопрофільного агрохолдингу Ristone Holdings, що базується в Дніпропетровській області, Вадим Нестеренко бачить вирішення проблеми опалення невеликих українських міст в їхньому переході на тепло від пелетних котелень і ТЕС, що працюють на тих же пелетах. Про те, наскільки затребуваний і економічно обґрунтований такий проєкт, ми розмовляємо з Вадимом Григоровичем Нестеренко.
- Вадиме Григоровичу, агробізнес – це ж не Мінсоцполітики, чому вас зацікавила альтернативна теплоенергетика?
- Так, будь-який бізнес за своєю суттю – це отримання прибутку. Але, на відміну від багатьох інших галузей, АПК дуже тісно пов'язаний з територіями, на яких ми ведемо свою виробничу діяльність. У великому місті найманий працівник вийшов з офісу або з прохідної заводу, і навколо нього вже міська інфраструктура. В якому вона стані – роботодавця не стосується. Ми ж працюємо в сільській місцевості, в маленьких містах і райцентрах, де навіть після децентралізації немає бюджетів розвитку, низький рівень доходів населення, а комунальна інфраструктура дихає на ладан. Хочемо ми того чи ні, але наші агрогосподарства несуть на собі досить вагомий тягар соціальної відповідальності за українське село і його жителів. Це змушує нас не тільки думати про технології та доходи, а й придивлятися до проблем загальнодержавних.
Держава давно оголосила курс на енергонезалежність і самодостатність України. Особливих результатів ми поки не бачимо і в першу чергу тому, що у нас поки немає серйозних інвестицій в альтернативну енергетику. В даному випадку я маю на увазі запуск ТЕС, які будуть працювати не на газі або вугіллі, а на пелетах. Такий проєкт несе в собі потрійну цінність. По-перше, він вигідний інвестору, бо забезпечує окупність інвестицій завдяки виробленню електроенергії за зеленим тарифом. По-друге, він вигідний населенню, яке отримає від такої ТЕС теплоносій для опалення на 15-20% дешевше, ніж будь-який чинний тариф, а гарячу воду можна буде подавати цілий рік за ціною на 50% дешевше нинішньої. По-третє, давайте не забувати про проблеми екології. Використання в якості палива пелет з рослинного матеріалу істотно безпечніше для навколишнього середовища, ніж всі інші види палива.
А повертаючись до бізнесу, тобто до економічної обґрунтованості інвестицій в ТЕС, хочу нагадати, що тепличні господарства в нашій країні сьогодні все ще в нерозвиненому стані, їх зростання стримують все ті ж ціни на енергоносії. Пам'ятаєте, які тепличні комбінати свого часу з'являлися навколо АЕС з їхнім дармовим теплом? Якщо у нас буде дешеве тепло і енергія, можна буде говорити про конкурентоспроможну продукцію тепличного овочівництва.
- А в чому суть вашого проєкту? Що принципово нового він в собі несе?
- Ми підготували і прорахували робочий проєкт будівництва альтернативної ТЕС, яка може опалювати місто з населенням до 200 тисяч, як я вже говорив, знизивши тарифи на тепло на 20%. Але ключовим в цьому проєкті є навіть не ТЕС, а підприємство з виготовлення пелет. Адже для забезпечення роботи такої станції буде потрібно щонайменше 60 тисяч тонн пелет на рік. Ось на цьому етапі – забезпечення ТЕС паливом – спотикалися всі аналогічні проєкти, передбачивши труднощі з сировиною.
На сучасних олійноекстракційних підприємствах отримання енергії з лушпиння насіння – це частина технології, але цього ресурсу вистачить на забезпечення технологічного процесу і реалізації залишків для невеликих котелень. Доходить до того, що пелети почали виготовляти з деревини, але це взагалі неподобство. Адже якщо ми говоримо про поновлювані джерела енергії, то давайте не забувати про те, що дерева дійсно виростуть нові, але на це буде потрібно 15-20 років.
Наш агрохолдинг має намір реалізувати власне ноу-хау на території України: використовувати для виробництва пелет щорічні пожнивні залишки пшениці, ячменю і навіть кукурудзи, які є відходами наших зернових сільгосппідприємств. У нашому випадку є один принципово важливий нюанс. Спочатку концепція розвитку холдингу будувалася на принципі консолідації земель, ми не збирали земельні кластери в різних кінцях України, а обмежилися однією базовою областю – Дніпропетровською, і пов'язаними з нею Харківською та Запорізькою областями. Цей принцип уже добре відпрацював нам в плюс при вирішенні питань логістики, а сьогодні дає можливість консолідувати зусилля і ресурси, щоб отримати необхідну кількість сировини для виробництва пелет в економічно вигідній логістичній доступності.
Крім того, до програми підключаться фермерські та приватні господарства. Людям не потрібно буде витрачати кошти на те, щоб пустити техніку і приорювати відходи врожаю. Навпаки, підприємство з виробництва пелет буде платити певні гроші за здану сировину. Ми вже частково закупили спеціальні імпортні соломопресси, які в технологічному ланцюжку підготовки сировини пресують його в тюки для доставки на завод. До речі, це теж плюс до екології. Менше будемо бачити восени палаючих полів, які агровиробники підпалюють, щоб позбавитись від відходів, гублячи при цьому природу і завдаючи шкоди землі.
- На якому етапі реалізація вашого проєкту?
- Реалізації цієї досить простої, але дуже ефективною ідеї заважає головний негативний фактор української економіки – відсутність доступних кредитів. Власне кажучи, це заважає реалізації всієї програми альтернативної енергетики. Максимум, що може дозволити собі місцева влада – це локальні пелетні котельні, як правило, для об'єктів соцкультпобуту, інвестувати в які область може завдяки кабмінівському Фонду регіонального розвитку територій або залученню приватних інвесторів.
Будівництво ТЕС на альтернативному паливі – це проєкти вартістю в 20-30 мільйонів євро. Щоб їх реалізувати, потрібно або закладати ці витрати окремою статтею держбюджету, для чого потрібна спеціальна профільна державна програма, яка поки відсутня. Або, що в наших умовах поки більш реалістично, звертатися за дешевими кредитами до європейських та міжнародних фінансових інституцій.
Ми приступили до реалізації першого кроку програми – до будівництва пелетного заводу. Проєкт готовий, землевідведення зроблене, починаємо будівництво. Другий крок – будівництво пелетної ТЕС – проходить економічну експертизу і аудит для формування кредитної пропозиції. Наш агрохолдинг Ristone Holdings понад п'ять років обслуговується аудиторською компанією BDO, яка входить до п'ятірки найбільш авторитетних міжнародних аудиторських фірм, і це дає нам підставу бути оптимістами, будувати далекосяжні плани.
Взагалі, мені здається, що з реалізацією програми енергонезалежності України та масштабного впровадження альтернативної енергетики повинна бути активнішою і державна влада. Це буде дійсно реальний крок назустріч людям зі зниження комунальних тарифів. А соціально відповідальний агробізнес свій крок назустріч державі вже робить.