Протягом останнього десятиліття гірничо-металургійний комплекс (ГМК) України, на якому задіяні 558 тис. осіб, забезпечує виробництво близько 27% ВВП країни й понад 40% валютних надходжень від експорту, пише Коммерсантъ-Україна.
Але у зв'язку із тим, що після розпаду СРСР на підприємствах сектору не проводилася корінна реконструкція, сьогодні українська металопродукція є неконкурентоспроможною.
Це може стати основною причиною переділу українського ГМК у найближчі роки.
У світі ми в пошані
За даними Міжнародного інституту чавуну й сталі (ІІSІ, зараз World Steel Assocіatіon), в 2007 році Україна посіла восьме місце у світі серед найбільших країн-виробників сталі з обсягом виплавки 42,8 млн т (3,2% від загального обсягу виплавки сталі). Підприємства українського ГМК зосереджені в основному на Донбасі й Придніпров'ї - там сконцентровані всі металургійні заводи, більша частина гірничозбагачувальних комбінатів (ГЗК), коксохімічних і вогнетривких підприємств, феросплавних заводів і підприємств кольорової металургії. При цьому більше 56% виробництва металопродукції припадає саме на Донбас.
Основні види продукції ГМК - залізорудний концентрат, агломерат і окатиші, кокс, вогнетриви, чавун, сталь, прокат чорних металів, труби й феросплави.
В 1990 році Україна видобувала 105 млн т залізорудної сировини, 5,3 млн т марганцевої руди, виплавляла 52,6 млн т сталі. Але здобуття Україною незалежності привело до кризи в промисловості: в 1991-1999 роках виробництво на ГМК скоротилося на 50-70%. Незважаючи на це, під час кризи відбулося фактичне відчуження держпідприємств ГМК на користь приватних фінансово-промислових груп.
У період так званої ваучерної приватизації вони сконцентрували великі пакети акцій, що дозволило їм отримати спочатку операційний, а згодом і повний контроль над активами. Сьогодні із 89 існуючих підприємств ГМК тільки одне - Криворізький гірничозбагачувальний комбінат окислених руд (КГЗКОР) - державне, інші - приватні.
Переділ державних активів сектору закінчився в 2004 році із набранням чинності закону Про особливості приватизації підприємств державної акціонерної компанії Укррудпром, що розділив власників ГМК на два табори: металургійні підприємства, які розпоряджаються власними сировинними запасами, і тих, хто виявився відрізаний від них.
До першого можна віднести найбільшу приватну компанію України SCM Рината Ахметова, що контролює меткомбінат Азовсталь і Єнакіївський метзавод, а також володіє Північним і Центральним ГЗК.
Доступ до залізорудної сировини отримав і Смарт-холдинг Вадима Новинського, що контролює Макіївський метзавод і оформив контроль над найбільшим виробником залізорудного концентрату в Україні - Інгулецьким ГЗК - і половиною Південного ГЗК.
Друга половина комбінату відійшла до групи Приват Ігоря Коломойського й Геннадія Боголюбова поряд з ГЗК Суха балка й Криворізьким залізорудним комбінатом. Ще до цього Приват встиг закріпитися на Дніпропетровському металургійному заводі Петровського.
А контролюючим власником найбільшого експортера ЖРС - Полтавського ГЗК - через швейцарську групу Ferrexpo став Костянтин Жеваго.
Таким чином, без власної сировинної бази залишилися Дніпровський меткомбінат Дзержинського й Алчевський меткомбінат, що входять в Індустріальний союз Донбасу Сергія Тарути й Віталія Гайдука, Маріупольський меткомбінат Ілліча Володимира Бойка й меткомбінати Запоріжсталь Едуарда Шифріна й Донецьксталь Віктора Нусенкіса.
Глобальні плини
В 2005 році, після "помаранчевої революції", уряд розпочав спробу перерозподілити активи в галузі. Була поставлена під сумнів законність приватизації десятків підприємств ГМК. Але в результаті уряду Юлії Тимошенко тоді вдалося здійснити реприватизацію лише одного активу - найбільшого меткомбінату України Криворіжсталь. Через суд комбінат забрали в консорціуму Інвестиційно-металургійний союз, створеного компаніями SCM Рината Ахметова й Іnterpіpe Віктора Пінчука, і продали за 24,2 млрд грн сталеливарній компанії Mіttal Steel Лакшмі Міттала.
Прихід в Україну транснаціональної корпорації підштовхнув власників підприємств ГМК до консолідації активів.
В 2006 році Віктор Пінчук почав об'єднання підконтрольних йому трубних заводів (Нижньодніпровського трубопрокатного, Новомосковського трубного й Ніко Т’юб) у трубно-колісну компанію Іnterpіpe.
Для здійснення управління металургійними активами Ринат Ахметов створив групу Метінвест. А в 2007 році відбулося об'єднання Метінвесту й металургійних активів групи Смарт-холдингу Вадима Новинського: остання отримала блокуючий пакет акцій Метінвесту, що став найбільшою гірничо-металургійною компанією в Україні.
Ще одною масштабною подією минулого року стало придбання російської Evraz Group, найбільшим акціонером якої є Роман Абрамович, українських металургійних, коксохімічних і рудних активів групи Приват.
На початку 2008 року Іstіl Group (володіє електрометалургійним заводом у Донецькій області) оголосила про продаж своїх активів російському Естару. Єдиною фінансово-промисловою групою, що ще не створила компанію для управління своїми металургійними активами, залишилася Приват.
Сьогодні група - монополіст на ринках видобутку марганцевих руд і виробництва феросплавів в Україні. Приват володіє Орджонікідзинським і Марганецьким ГЗК, контролює Запорізький і Стахановський феросплавні заводи й має велику частку в Нікопольському заводі феросплавів (контрольний пакет акцій належить Вікторові Пінчуку).
Першим українським підприємцем, чия компанія отримала лістинг на основній території Лондонської фондової біржі, став Костянтин Жеваго. В 2007 році його Ferrexpo провела ІPO, у результаті якого первинна ринкова капіталізація компанії склала $1,67 млрд, а сам пан Жеваго отримав $460 млн за 27% її акцій.
Проблеми сектору
За останні сім років виробництво основних видів металопродукції в Україні збільшилося в 1,3-1,6 разів. Ріст відбувся завдяки гарній зовнішній кон'юнктурі, тому що до 80% виробленого в країні металу експортується, і внутрішньому попиту на металопродукцію, що підтримувався активізацією інвестиційної діяльності в суміжних галузях: машинобудуванні, будівництві й транспорті.
При цьому на більшості металургійних підприємств ГМК досі не було проведено корінної реконструкції. Головна проблема, що має системне значення для розвитку ГМК,- високий ступінь зношування основних фондів і невідповідність технічного рівня українського металургійного виробництва світовому.
Майже 45,2% сталі в Україні виплавляється в мартенівських печах, 51% - у конвертерах і тільки 3,8% - в електросталеплавних печах. У світі мартенівське виробництво залишилося тільки в Росії (23%).
У Німеччині, наприклад, більше 70% сталі виплавляється в конвертерах, а інші - в електросталеплавних печах.
В Україні використання безперервного лиття заготівель становить лише 33%, тоді як у Росії - майже 2/3, а в Німеччині - 98%. Крім того, зараз в Україні довше встановленого терміну експлуатуються 54% коксових батарей, 89% доменних печей, 87% мартенівських печей, 26% конвертерів, майже 90% прокатних станів, що приводить до високої енергоємності продукції.
Це знижує конкурентоспроможність і приводить до втрати вітчизняними компаніями зовнішніх і внутрішніх ринків. Особливо помітно це стало після вступу України у СТО, а також в умовах світової фінансової кризи.
Зниження світових цін на металопродукцію в ІІ півріччі цього року привело до того, що зараз українські меткомбінати не можуть конкурувати з іншими сталеливарними компаніями.
Перспективи росту
Однак, експерти вважають, що криза в металургії тимчасова, і прогнозують у найближчі рік-два поновлення ділової активності й підвищення попиту у світі. Росту споживання сталі на світових ринках сприятиме індустріалізація країн, що розвиваються, - Китаю, Індії, Ірану, Бразилії й країн Близького Сходу.
Але для того, щоб українська продукція могла конкурувати на цих ринках, металургам необхідно встигнути провести модернізацію заводів.
Раніше про проведення модернізації заявляли практично всі українські метпідприємства. Так, найбільший меткомбінат України АрселорМіттал-Кривій Ріг збирався інвестувати $2 млрд на збільшення виробничих потужностей з 7 млн т до 12 млн т сталі в рік. Індустріальний союз Донбасу - $2 млрд в Алчевський меткомбінат (на збільшення потужностей у два рази - до 7,5 млн т сталі в рік) і $1 млрд у Дніпровський меткомбінат ім. Дзержинського (на 45% - до 6 млн т). А меткомбінат Запоріжсталь - $1,7 млрд (з 4,5 млн т до 5,5 млн т у рік). Найбільш капіталомістку програму представила група Метінвест - $15 млрд.
До 2018 року українські сталеливарні підприємства групи виплавлятимуть близько 20 млн т сталі в рік: по 8 млн т - Азовсталь (+21% до виплавки 2007 року) і Макіївський метзавод (+444%), 4 млн т - Єнакіївський метзавод (+29%).
Інвестиції в Азовсталь складуть $5 млрд, у Макіївський метзавод - не менш $6 млрд, у Єнакіївський метзавод - $2 млрд. Крім того, Метінвест планує будівництво стану по виробництву гарячекатаного рулону потужністю понад 5 млн т у рік вартістю 1,5 млрд євро.
Усього до 2015 року українські сталевиробники мають намір наростити виробництво сталі з нинішніх 42-43 млн т до 55-58 млн т.
Якщо українські власники активів не проведуть заявлених реконструкцій, то в умовах посилення глобалізації це може стати основною причиною переділу ГМК України в найближчі роки.
За прогнозами аналітиків, сьогодні основними претендентами на поглинання вважаються ІСД, Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча й Запоріжсталь, що не мають власної сировинної бази. Так, металургійними активами ІСД уже зацікавилася Evraz Group.
Ще одним потенційним активом для поглинання є КГЗКОР, який почали будувати в 1985 році кілька країн колишнього соцтабору. Зараз частка України в проекті оцінюється в 56,4%, Румунії - в 28%, Словаччини - в 15,6%. Планована потужність підприємства - 10 млн т окатишів щороку. Запаси сировини КГЗКОР перевищують 2 млрд т. Досі головним претендентом на участь у завершенні будівництва комбінату був консорціум Українська рудно-металургійна компанія (УРМК), створений Смарт-холдингом Вадима Новинського й Металоінвестом Алішера Усманова.
В 2006 році за рішенням урядової комісії УРМК стала переможцем інвестконкурсу із добудування комбінату, у серпні відповідне розпорядження підписав прем'єр-міністр Юрій Єхануров.
Але в жовтні 2007 року президент Віктор Ющенко своїм указом призупинив дію постанови уряду. Тоді глава держави доручив створити робочу групу щодо розгляду нових проектів завершення будівництва КГЗКОР.
Планується, що група, із врахуванням інтересів виробників сталі в Україні й країн-учасниць будівництва, вибере найкращу пропозицію щодо добудування комбінату, що буде винесено на засідання Ради національної безпеки й оборони.
Крім Смарт-холдингу й Металоінвесту активом цікавляться ArcelorMіttal й ІСД, які також створили консорціум для участі в приватизації КГЗКОР.