12 тис. співвітчизників, які втратили роботу у цьому році, не скорилися обставинам, а стали сильнішими – вони відкрили власний бізнес на отриману авансом річну допомогу з безробіття, пише Кароліна Тимків у №43 журналу Корреспондент від 1 листопада 2013 року.
Альону Суслову, колись – співробітницю одного зі столичних банків, звільнили після того, як у банку змінилося керівництво. У безробітних вона ходила недовго. Ставши на облік на біржі праці, Суслова використала можливість, надану державою, – отримала допомогу за рік вперед з умовою вкладення цих коштів у власний бізнес.
До казенних 12 тис. грн. Суслова додала 30 тис. грн. своїх заощаджень і відкрила салон краси Чотири сезони в селі Білогородка під Києвом. Заклад почав приносити прибуток у перший же місяць роботи, і таким чином Суслова протягом року не тільки повернула вкладений у справу капітал, а й отримала кошти для відкриття нової точки в сусідньому селі, Гореничах.
«Я абсолютно не шкодую, що тоді мене звільнили з банку і все так склалося, – міркує про зміни у своєму житті Суслова. – Тепер я сама собі господиня».
У 2013 році, за даними Мінсоцполітики, відмовившись пасивно стояти на біржі праці в очікуванні вакансій, за річною допомогою з безробіття для відкриття бізнесу звернулося 11,6 тис. осіб – майже на 20% більше, ніж у 2012-му
Сьогодні так само, як вона, роблять все більше співгромадян, які позбулися роботи. У 2013 році, за даними Мінсоцполітики, відмовившись пасивно стояти на біржі праці в очікуванні вакансій, за річною допомогою з безробіття для відкриття бізнесу звернулося 11,6 тис. осіб – майже на 20% більше, ніж у 2012-му.
Згідно із загальними правилами річну допомогу з безробіття отримують співвітчизники, які попередньо склали бізнес-план для свого стартапу, причому в деяких випадках допомога від держави може сягати 60 тис. грн.
Однак її розмір залежить від стажу роботи та розміру платні за останній рік, тому в більшості випадків, особливо для молодих людей, розмір допомоги не перевищує 15 тис. грн. І навіть ці порівняно невеликі гроші допомагають найбільш цілеспрямованим здійснити мрію – позбутися статусу вічних підлеглих і почати працювати на себе.
Експерти прогнозують збільшення кількості таких сміливців, аргументуючи тренд низькими темпами зростання зарплат в Україні, скороченням штатів і небажанням колишніх найманих працівників працювати за копійки.
«Рівень навантаження [на найманий персонал] зростає, а зарплата ні, – пояснює причини, що штовхають людей до підприємництва Наталія Альварез, директор департаменту фінансового консалтингу компанії Pro-Consulting. – Люди, які хочуть змінити своє майбутнє, прагнуть організувати свій бізнес».
Відома справа
Про те, щоб почати працювати на себе, Суслова стала замислюватися задовго до того, як втратила місце в банку, а до остаточного прийняття рішення її підштовхнула пропозиція біржі праці.
Щоб отримати допомогу для відкриття справи, Сусловій необхідно було згідно із загальними правилами зареєструватися в службі зайнятості, не раніше ніж через місяць після цього надати бізнес-план, а потім пройти спеціальні курси для підприємців.
У підсумку Суслова повністю змінила спеціалізацію, перекваліфікувавшись з фінансиста у майстри стрижки, макіяжу та манікюру. Таким чином вона здійснила свою юнацьку мрію.
«У мене працює ввічливий, хороший персонал, який ніколи не спізнюється і не відмовляє клієнтам», – пишається своєю командою Суслова.
Кардинальна зміна профілю під час запуску бізнес-проекту для співвітчизників, які раніше працювали «на дядю», скоріше рідкість
Кардинальна зміна профілю під час запуску бізнес-проекту для співвітчизників, які раніше працювали «на дядю», скоріше рідкість. За даними Центру зайнятості, підприємці-початківці зазвичай реалізують себе в знайомих сферах, де є налагоджені зв'язки.
Наприклад, Ірина Скляр, 39-річна мешканка міста Гребінки Полтавської області, відкрила перукарню, оскільки раніше тривалий час працювала перукарем.
Схожа історія у Марії Богуслав, колишньої співробітниці Головного управління у справах сім'ї та молоді Київської міської держадміністрації, яка змінила статус, але не спеціалізацію.
На колишньому місці роботи вона два роки керувала проектом Золотий кадровий резерв – створювала базу даних талановитої молоді для працевлаштування в держсекторі. Потрапивши під скорочення, Богуслав використала цю ідею вже на підприємницькій ниві, створивши онлайн-платформу Skills Academy, за допомогою якої молоді фахівці можуть знайти роботу, а компанії – підібрати собі співробітників.
На цьому ресурсі шукачі можуть безкоштовно реєструватися і переглядати навчальні лекції з пошуку роботи та побудови кар'єри, а от роботодавцям за регулярний доступ до бази фахівців потрібно заплатити 15 тис. грн.
Фото Дмитра Ніконорова
Марія Богуслав запустила власний онлайн-проект з пошуку роботи
Причому Богуслав 12 тис. грн., отриманих від служби зайнятості, не вистачало для запуску проекту, і тоді їй посміхнулася удача – спонсором проекту став мобільний оператор МТС, який інвестував у Skills Academy 186 тис. грн.
«Я рада, що моє життя повернулося таким чином і держава мене підштовхнула до цього кроку, – зізнається підприємниця. – Хоча насправді у нас люди не вірять у державну підтримку».
Повірити в те, що на допомогу з безробіття, нехай і виплачену на рік вперед, можна розпочати будь-яку справу, і справді складно. Так, Скляр отримала лише 7 тис. грн., та й ті, за її словами, пішли переважно на бюрократичні процедури з оформлення бізнесу. На ремонт орендованого приміщення, закупівлю крісел, ножиць, фенів та іншого устатковання Скляр витрачала свої кровні, а також взятий у банку кредит на суму 20 тис. грн.
Невеликий розмір допомоги від держави обумовлений об'єктивними причинами: більшість безробітних, перш ніж потрапити на біржу, отримувала зарплату в конвертах
Невеликий розмір допомоги від держави обумовлений об'єктивними причинами: більшість безробітних, перш ніж потрапити на біржу, отримувала зарплату в конвертах.
Втім, ті, хто ризикнув розпочати самостійне життя, в зуби дарованому державою коню не дивляться. Для них головний капітал – власні сили і знання.
«У місті велика конкуренція, – розповідає про капіталізм у Гребінках Скляр. – Клієнтів намагаємося утримати, підвищуючи свою кваліфікацію. Для цього постійно їздимо на виставки».
Повністю розплатитися з кредитом й отримати перший прибуток заповзятлива українка планує через три роки.
Родом з кризи
Якщо у 2007 році на 10 тис. українців припадало 84 малих підприємства, то внаслідок кризи, що наскочила через рік, до 2011-го їхнє число скоротилося на 17%. Позитивна тенденція окреслилася лише минулого року – кількість суб'єктів малого бізнесу зросла на 9%.
Багато фахівців, що потрапили під час кризи під скорочення, так і не знайшли собі застосування в наймі і подалися в дрібні підприємці, пояснює тенденцію Олена Грищук, директор рекрутингової компанії Форсаж. Ці люди є далеко не найкращими серед фахівців, проте не змогли знизити свої кар'єрні та фінансові амбіції, пояснює вона.
Державна допомога під час запуску нового проекту в кращому випадку становить 30% від загального бюджету стартапу. До того ж взяти на додаток до неї кредит сьогодні завдання непросте
На вільних хлібах новоспеченим бізнесменам довелося несолодко, констатує Альварез. Державна допомога під час запуску нового проекту в кращому випадку становить 30% від загального бюджету стартапу. До того ж взяти на додаток до неї кредит сьогодні завдання непросте. За словами аналітика, великі банки неохоче позичають малому і середньому бізнесу, вважаючи це досить ризикованим видом діяльності.
Нарешті, багатьом українцям не вистачає знань у сфері бізнесу.
«Для вдалого старту потрібна хороша бізнес-ідея, підприємницька жилка, знання і розуміння бізнесу», – наголошує Альварез.
Тому експерт радить службі зайнятості впроваджувати у себе більш ефективні програми для підприємців-початківців. Ті курси, які діють сьогодні, на її думку, не дають необхідних навичок.
Багатьом колишнім безробітним заважає те, що довгі роки вони працювали за наймом: вони бояться ризику і розорення. Тому в одиночне плавання пускаються лише найсміливіші і найбільш наполегливі
До того ж багатьом колишнім безробітним заважає те, що довгі роки вони працювали за наймом: вони бояться ризику і розорення. Тому в одиночне плавання пускаються лише найсміливіші і найбільш наполегливі, зазначають аналітики.
«Перший час, коли бізнес-план не відповідав реальності [і його не брав Центр зайнятості], я сильно засмучувалася, – згадує Скляр, – адже у своєму бізнесі стільки нюансів».
Неофітам сфери непросто розібратися й у хитросплетіннях податкового законодавства, і в національних особливостях ведення бізнесу, які відкинули Україну, згідно з рейтингом Світового банку, на 139-те місце серед 178 країн за сприятливістю умов для підприємництва. У підсумку сегмент малого та середнього бізнесу в Україні розвинений вкрай слабо, нагадує Альварез. Якщо в державах Західної Європи він забезпечує до 70% ВВП, то в Україні – не більше 10%.
І, тим не менш, експерти прогнозують хоча й невелике, але зростання бізнес-активності – навіть за наявних умов.
«Десь 1-2% на рік, – обіцяє Альварез, – поки не зміниться інвестиційний клімат, політика ведення бізнесу».
***
Цей матеріал опубліковано в № 43 журналу Корреспондент від 1 листопада 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.