Розслідування: як п'ять великих фабрик тихо перейшли під контроль структур, близьких до сина Януковича

Як п'ять збагачувальних фабрик тихо перейшли під контроль структур, близьких до сина президента, завдяки поправці до закону, внесеній Віктором Януковичем, з'ясував у своєму розслідуванні Forbes.ua.

Видання нагадує, що на початку вересня голова Фонду держмайна Олександр Рябченко заявив про старт приватизації п'яти збагачувальних фабрик у Донецькій області: Червона зірка, Комсомольська, Узлівська, Україна і Росія.

Forbes.ua пише, що при цьому чиновник не сказав тільки, що їх вже контролюють структури, близькі до сина президента Олександра Януковича.

Варто відзначити, що збагачення видобутого вугілля - необхідна процедура для підвищення його якості, і шахти часто працюють в "зв'язці" з фабриками. На сьогодні в Україні близько 60 фабрик, кожна з яких в середньому може збагачувати 2-2,5 млн тонн вугілля на рік. Серед великих збагачувальних підприємств - Комсомольська, яка переробляє близько 4,5 млн тонн.

Вона, як і інші перераховані Рябченком фабрик, з першої половини 2000-х перебуває в оренді у пов'язаних між собою структур, які контролює Донбаський розрахунково-фінансовий центр (ДРФЦ). Рябченко запевняв, що в пріоритетному порядку купити акції можуть співробітники фабрик, але на практиці відбувається зовсім інше. Мажоритарні частки підприємств ще з початку літа - в руках приватних компаній.

З моменту заснування в 1998 році асоціацію ДРФЦ очолив нинішній народний депутат від Партії регіонів, а тоді депутат Донецької облради Едуард Прутник, якого називали "хрещеником Віктора Януковича". У неї ввійшли такі збагачувальні підприємства, як ТОВ Донбасвуглепереробка, ТОВ ЦЗФ Узлівська, ТОВ Донбаський збагачувальний комбінат, ПАТ ЦЗФ Калінінська, а також завод Східвуглемаш.

Читайте також на Forbes.ua:

• Регіонали заклали бомбу під новий склад парламенту
• Скільки коштує робити моду в Україні
• Топ-5 IT-компаній, які не тішать інвесторів
• Як поліпшити роботу українських таксі

Видання пояснює, що оскільки статус асоціації не давав можливості розпоряджатися корпоративними правами та вести господарську діяльність, в кінці 2009-го було засновано однойменне товариство з обмеженою відповідальністю. Воно, за даними Антимонопольного комітету, отримало такі права. Створивши нову юрособу, ДРФЦ не поспішав закривати старе - асоціація проіснувала до весни 2012 року.

У 2010-му Едуард Прутник пішов з вугільного бізнесу і втратив вплив на ДРФЦ. Його місце, як вже писав Forbes.ua, зайняв старший син президента Олександр Янукович. Зараз у документах вказані інші прізвища керівників - в 2011 році асоціацію та ТОВ очолив непублічний донецький бізнесмен Віталій Беляков.

Видання констатує, що після приходу Белякова асоціація стала фаворитом тендерів і за результатами 2011 року заробила майже 1 млрд грн на збагаченні вугілля. ДРФЦ співпрацює, в числі інших, з такими великими підприємствами, як Красноармійськвугілля, Орджонікідзевугілля, Торезантрацит, Макіїввугілля, Селідоввугілля.

Forbes.ua з'ясував, що контролює компанію ТОВ ДРФЦ офшор Sarone Holdings Limited з Британських Віргінських островів, який, за даними Антимонопольного комітету, управляє корпоративними правами підприємств.

У виписці, отриманій за допомогою OCCRP, зазначено, що зареєстрований Sarone Holdings компанією Aleman, Cordero, Galindo&Lee Trust (BVI) Limited, а документи оформляв Блонделл Челленджер.

Примітно, що в світі він відомий як один з юристів, причетних до відмивання грошей сім'єю Аугусто Піночета. В Україні Челленджер "засвітився" як засновник Follberg Investment Limited - одного з бенефіціарів майбутнього телевізійного монополіста, Зеонбуду.

Як ДРФЦ періодично діяв на грані фолу, будучи звинуваченим у розтратах держкоштів, і яку роль зіграв Президент України Віктор Янукович у розвитку вугільного бізнесу свого сина, читайте в розслідуванні Forbes.ua.