Лівела-2: Forbes.ua з'ясував, як скромна харківська компанія стала впливовим гравцем нафтогазового ринку

У своєму розслідуванні Forbes.ua з'ясував, як скромна харківська компанія за два роки стала впливовим гравцем нафтогазового ринку.

Нагадаємо, що в жовтні 2012 року Forbes.ua з посиланням на високопоставлені джерела в нафтогазовій галузі повідомив, що у Лисичанського НПЗ в найближчі дні з'явиться новий власник. Покупцем найбільшого в країні НПЗ повинен був стати зовсім не Дмитро Фірташ, як всі очікували, а маловідома сімферопольська компанія з харківським корінням - ГазУкраїна-2009, про яку немає докладної інформації.

Її офіційний сайт повідомляє лише, що компанія займається реалізацією нафтопродуктів на внутрішньому ринку України. З контактних даних вказана лише адреса електронної пошти. Інформація про керівництво і ключові департаменти компанії відсутня.

Судячи з того, що вдалося дізнатися Forbes.ua, з травня по жовтень 2012 року компанія ввезла на територію України близько 400 000 т нафтопродуктів.

"Компанія постійно нарощує обсяги імпорту. У жовтні вони ввезли на територію України близько 80 000 т нафтопродуктів. Хоча рік тому їх взагалі не було на цьому ринку", - відзначає джерело Forbes.ua в Кабміні.

Варто відзначити, що на український ринок зрідженого газу ГазУкраїна-2009 прийшла в 2010 році - тоді вона стала фаворитом аукціонів з продажу зрідженого газу у державних Укргазвидобування і Укрнафти, купивши на аукціоні весь обсяг палива Кременчуцького НПЗ - близько 8 000 т. До спецаукціону допускалися тільки компанії-покупці, що отримали відповідний дозвіл від аукціонного комітету, більшість голосів в якому належало очолюваному Юрієм Бойком Міненерговугілля.

"З початку 2012 року, крім бензину, компанія реалізувала близько 40 000 т зрідженого газу без сплати акцизу. Весь обсяг палива при цьому був оформлений як газ, проданий населенню в балонах. Заробіток на одній тонні становив від 6 000 до 8 000 грн", - стверджує урядове джерело Forbes.ua.

Друга Лівела - порівняння, яке доводилося чути найчастіше, констатує Forbes.ua. Щоправда, власник однієї з мереж АЗС визнав його недоречним: "Лівела - це були квіточки, а ось зараз вже ягідки".

Варто відзначити, що ніхто з чиновників Міненерго та вітчизняних нафтотрейдерів не дав згоди на пряме цитування в тексті, пише видання, і додає, що деякі спікери відмовлялися спілкуватися про компанію навіть на умовах анонімності.

Читайте також на Forbes.ua:

• 7 юрисдикцій, які можуть замінити українському бізнесу Кіпр
• Що підмішують в бензин і дизпаливо
• Як найкращі спонукання привели до хаосу на зерновому ринку
• Достукалися до небес

У письмових відповідях ГазУкраїна-2009 зазначено, що група складається з 30 компаній, що займаються імпортом і експортом, роздрібним і оптовим продажем зрідженого газу та світлих нафтопродуктів в Україні, Росії і Європі.

Крім того, група компаній контролює 150 АЗС. Де і які саме, її представники повідомити відмовилися, але заявили, що в найближчі півтора року група планує наростити їх число до 700.

Разом з тим джерела Forbes.ua в НАК Нафтогаз так прояснили ситуацію, коли маловідома група компаній виграє тендери: "Як же вони можуть не перемагати, якщо перед конкурсом лунає дзвінок з Генпрокуратури з вимогою пропустити ту чи іншу компанію?".

При цьому кілька співрозмовників видання повідомили, що у ГазУкраїна-2009 встановилися робочі стосунки з сином генпрокурора України Артемом Пшонкою. Відповідь самої компанії на пряме запитання, чи протегує групі Пшонка-молодший: "Ні".

Однак, за збігом обставин, компанія зі списку нібито близьких до ГазУкраїна-2009 - Запорізький коксохімремонт - в 2011-2012 рр.. виграла конкурси на ремонт доріг у Токмацькому районі Запорізької області. Саме там Артем Пшонка щойно виграв вибори у Верховну раду.

Про те, як новачок на ринку зміг добитися прихильності влади, чому його називають другою Лівелою, і хто стоїть за масштабним бізнесом, який не афішує свої досягнення, читайте в розслідуванні Forbes.ua.