Корреспондент: Робота на іноземні бренди стала головною сферою діяльності швейних фабрик України

Вітчизняна швейна промисловість перетворилася на пошивний цех для багатьох відомих світових виробників одягу. 85% виготовлених в Україні суконь, плащів і костюмів з брендовими етикетками виїжджають за кордон, пише Корреспондент у свіжому номері.

Журнал констатує, що майстерність українських кравців вже оцінили британські компанії New Look, Marks&Spencer, Next, Laura Ashley і Top Shop, іспанська Zara, нідерландська Mexx, німецька Triumph, американська BCBG, заснована в США Esprit, що стала міжнародною, а також ряд інших світових брендів, які розміщують замовлення в Україні за схемою давальницької сировини.

Цікаво, що з-за кордону поставляється все - від тканини та ниток до бирок, цінників і упаковки. Вітчизняні фабрики виконують замовлення і відправляють до Європи і США вже готові вироби.

За даними видання, костюми для Hugo Boss виготовляє в тому числі і вінницька фабрика Володарка, а раніше для бренду шили київські фабрики Дана і Юність.

Саме робота на іноземні бренди сьогодні стала головною сферою діяльності вітчизняних швейних фабрик: за даними Української асоціації легкої промисловості , на експорт відправляються до 85% їхньої продукції.

Причому обсяги контрактів цілком солідні, пише Корреспондент, і уточнює, що, згідно з інформацією самих швейників, які не називають суми, що фігурують у контрактах, навіть разові замовлення сягають десятків тисяч речей.

Видання пояснює, що співпраця із закордонними замовниками не тільки допомогла вижити вітчизняній легкій промисловості, а й дозволила їй долучитися до світових технологій, а також провести модернізацію обладнання. Сьогодні оснащення українських фабрик, на думку експертів, відповідає європейському рівню.

Водночас учасники ринку нарікають на те, що налагодити власне виробництво і відмовитися від давальницьких схем вдається лише одиницям, і цьому заважають надмірні податки, а також неможливість конкурувати з великою кількістю дешевих неякісних товарів, що потрапляють на український ринок як напівлегальний імпорт та контрабанда.

Крім того, бар'єром підприємці називають і невигідні умови співпраці, які диктуються українськими торговельними мережами, а передусім - відсутність вітчизняної сировинної бази.

Чому Україна не випускає ні тканин, ні ниток, ні жодного виду обладнання для легкої промисловості, а також про те, як українці домагаються якості товару, читайте у свіжому №35 журналу Корреспондент від 6 вересня 2013 року.