Газпром, який витратив роки на суперечки про ціну на газ із Пекіном, ризикує запізнитися на спраглий до енергоресурсів китайський ринок - випередити його можуть більш агресивні російські конкуренти Новатек і Роснефть.
У них вже є контракти з азіатськими покупцями, тоді як Газпром вже майже десятиліття не може визначити фінансову конфігурацію "угоди століття". Тим часом уряд РФ схвалив лібералізацію експорту зрідженого природного газу (ЗПГ), відкривши дорогу на азіатські ринки більш рішучим конкурентам Газпрому.
Уже обійшли
Китай, найбільший у світі споживач вуглеводнів, давно намагається збити ціну на сировину російській газоекспортній монополії, яка пропонує Пекіну мінімум 38 мільярдів кубометрів газу на рік. Це майже весь обсяг імпортованого Китаєм газу в 2012 році.
Але поки Газпром намагається отримати такий контракт, який зможе виправдати його колосальні витрати на green-field у Східному Сибіру, Пекін купив в цьому році понад 13 мільярдів кубометрів палива у більш зговірливої Туркменії, і її поставки східному сусідові зростатимуть.
Того, чого ніяк не вдається Газпрому, вже домігся приватний Новатек - він погодив ціну на газ зі своїм першим покупцем - китайською CNPC, прив'язавши вартість палива до найбільш "дорогого" бенчмарка - японського індексу JCC. Роснефть тим часом продала 5 мільйонів тонн ЗПГ зі свого майбутнього заводу на Сахаліні двом японським компаніям і трейдеру Vitol.
"Враховуючи, що проект Новатека (зі зрідження газу на Ямалі) вже буде готовий наприкінці 2016 року, то цілком можливо, що Новатек через ЗПГ першим вийде на ринок Китаю вже в 2017 році", - говорить аналітик Raiffeisenbank Андрій Поліщук.
Китайський холод
Китайська влада занадто захопилася переведенням електростанцій з брудного вугілля на більш екологічний газ - споживання останнього збільшується темпами, що випереджають поставки, в той час як країна та населення потребують нових енергоресурсів.
Напередодні холодних місяців, коли попит на паливо виходить на пікові рівні, Пекін запевняє, що намагатиметься контролювати приріст нових споживачів газу. За прогнозами, дефіцит природного газу в Китаї взимку 2013-2014 років може зрости на 10 відсотків до 11 мільярдів кубометрів.
Сумарне споживання газу в Китаї збільшилося цього року на 13,5 відсотків до минулого року. При цьому, за оцінкою комісії з національного розвитку і реформи, попит на 4,3 відсотка випереджає внутрішній видобуток палива, викликаючи ажіотаж серед зовнішніх постачальників. Імпорт ЗПГ в Китай в січні-вересні 2013 року підстрибнув на чверть майже до 13 мільйонів тонн.
Щоб реалізувати план зростання частки газу в енергобалансі до 8 відсотків у 2015 році з нинішніх 5 відсотків, Пекіну потрібно подвоїти сумарний імпорт в ті ж терміни до приблизно 80 мільярдів кубометрів з 42,5 мільярда кубометрів у 2012 році.
Китай купує ЗПГ за середньою ціною $11,8 за mmBtu, яка висока за рахунок дорогого палива основного експортера - Катару, але поставки з Азії та Австралії коштують дешевше. Трубний газ надходить з Туркменістану та Узбекистану в середньому за $8,65 за mmBtu.
"Китай - друга економіка світу, а скоро буде першою. Китаю потрібна колосальна інфраструктура для імпорту газу, як ЗПГ, так і трубопроводи", - каже Кайл Девіс, партнер юридичної фірми Goltsblat BLP.
Хто перший?
Новатек спільно з французькою Total і китайською CNPC готуються в 2014 році почати інвестувати в $20-мільярдний завод ЗПГ на Ямалі на базі гігантських Південно-Тамбейського і Ранкового родовищ. Для того, щоб заморожений в Арктиці газ досяг Китаю, він повинен пройти тороси Північного морського шляху, терміни навігації по якому обмежують можливості поставки.
Михайло Корчемкін з East European Gas Analysis каже, що навіть сучасні криголами дозволяють проводити танкери Північноморським шляхом лише три місяці на рік. Тому регулярні поставки ямалського ЗПГ в Китай можливі тільки за своповою схемою, створення якої вимагає часу, резюмує аналітик. Тому Новатек з його ЗПГ-проектом може обійти державна Роснефть.
Ветеран енергоінвестицій в РФ ExxonMobile і Роснефть навесні домовилися "розпакувати" газові родовища на блоці Сахалін -1, які давно простоюють без діла, і вивести видобутий тут газ на преміальний азіатський ринок.
"Сахалінський завод Роснефти можна запустити раніше, ніж Ямал-ЗПГ. Новатек чекають гігантські днопоглиблювальні роботи, а тривалість робочого сезону залежить від того, наскільки холодними і довгими будуть зими", - говорить Корчемкін.
Тому, на його думку, першою на ринку Китаю буде Роснефть. Однак для цього Роснефти потрібно спочатку визначитися з ресурсною базою заводу, нагадує Віталій Крюков з ІФД Капітал:
"Щодо Сахаліну у Роснефти поки неоране поле, неясні джерела сировини, дуже складно говорити про перспективи".
Крім того, не дуже зрозуміло, як влада РФ після лібералізації експорту зможе розділити закордонні ринки між російськими компаніями, щоб вони не конкурували між собою.
"Абсолютно незрозуміло, як вони зможуть не перебити ринок один у одного" , - говорить Крюков.
Шанси Роснефти на швидкий вихід на азіатський ринок з ЗПГ ускладнюються суперечками навколо сахалінського газу: Газпром хоче, щоб сировина родовища Сахалін -1 прямувала для зрідження на завод ЗПГ на Сахаліні-2. Держмонополія просить уряд не допустити появи ще одного заводу на багатому на ресурси острові в Охотському морі.
"Питання щодо направлення поставок сахалінського газу - на Сахалін -1 або Владивосток-ЗПГ - буде ключовим для розуміння послідовності введення проектів", - зазначає Тетяна Мітрова з Інституту енергетичних досліджень РАН.
"Газпрому не вистачає бізнес-ментальності та агресивності. Новатек йде попереду всіх", - вважає Костянтин Черепанов з UBS.
Газпром готовий до конкуренції
Що заважає Газпрому?
Аналітики кажуть, що переговори між Газпромом і Пекіном триватимуть ще довго: Китаю необхідно більше вуглеводнів, а монополії потрібно виконати вимогу уряду розвивати Східний Сибір. Поспішати обом сторонам нікуди.
Зростання поставок з Центральної Азії - не найбільш стабільного регіону, не відповідають уявленням Китаю про надійність паливозабезпечення, відзначає Мітрова:
" Для Китаю саме мережевий газ становить найбільший інтерес через особливу значущість цього маршруту для енергобезпеки країни. Тому я впевнена, що рано чи пізно трубопровідний газ з Росії точно буде затребуваний. Але перед цим китайці як слід поторгуються", - говорить вона.
CNPC і Туркменгаз на початку вересня домовилися про постачання 25 мільярдів кубометрів туркменського газу на рік, які можуть бути збільшені до 65 мільярдів.
Голова експортного підрозділу Газпрому Олександр Медведєв стверджує, що угоди Пекіна і Ашхабада ніяк не впливають на переговори російського концерну з китайською стороною.
Рейтингове агентство Fitch оцінило вартість створення інфраструктури для поставок до Китаю, включаючи газопровід Сила Сибіру, у $50-60 мільярдів, але Газпром каже, що ця оцінка завищена.
У червні Медведєв в інтерв'ю Рейтер розвіяв побоювання аналітиків у тому, що газ Сибіру коштує занадто дорого для Китаю і заявив, що китайський проект економічно рентабельний.
"Наявність газу в землі - це здорово, але треба вміти витягати прибуток. Газпром очікує конкуренція не тільки з Новатеком і Роснефтью, а й з іншими проектами", - парирує Черепанов з UBS.
Гази спотикання
Переговори з Пекіном впираються в багато протиріч. Крім ціни, це розмір авансу, питання про те, чи зможуть китайські компанії отримати частку у видобутку, а також їх допуск до будівництва труби в Сибіру для поставок газу в Китай, кажуть аналітики.
"(Трубопровід) Силу Сибіру не можна повісити на шию російським платникам податків, як це було зроблено з газопроводом Сахалін-Хабаровськ-Владивосток. Тому Газпром хоче ціну, здатну "відбити" високі витрати на Східну газову програму", - говорить Корчемкін.
Він додає, що китайська сторона воліє мати частку у видобутку і транспорті, щоб контролювати процес :
"А Газпром не любить присутності чужих очей".
Високі витрати на Східну газову програму можуть не збільшити, а навіть зруйнувати вартість Газпрому, якщо він не впорається з управлінням витратами, каже Валерій Нестеров із Сбербанку.
Однак ключове питання переговорів - обсяг авансу, який Газпром хоче отримати від Китаю за свій газ, вважають аналітики.
"Наприклад, на нього може припадати левова частка всього capex проекту - в цьому випадку, (у Китаю) може бути велика знижка до ціни європейських поставок", - говорить Крюков з ІФД Капітал.
Мітрова з РАН не вважає, що ціна, за якою CNPC буде купувати газ у Газпрому, буде радикально відрізнятися від середньоєвропейської ціни.
"У рамках нафтової індексації Японія платить за австралійський ЗПГ $16/MBtu, а Китай - $ 5/MBtu , і вся справа саме в нахилі кривої, закладеної у формулу. Ну це, власне, і є основним предметом переговорів", - відзначає вона.