Вітчизняний баскетбол виходить з тіні, демонструючи сильний національний чемпіонат і волю до перемог на європейській першості. Річні заробітки його найкращих гравців обчислюються сотнями тисяч доларів, пише Павло Глумін в № 49 журналу Корреспондент від 13 грудня 2013 року.
Потопаючи в м'якому дивані конференцзалу Держслужби з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, глава відомства Михайло Бродський розповідає Корреспонденту про те, з яким задоволенням він витрачає мільйони кровно зароблених доларів на Черкаських мавп. Ця команда української баскетбольної Суперліги належить йому.
У чиновника і бізнесмена Бродського є всі підстави вважати баскетбольний клуб не просто своєю дорогою іграшкою, а цілком заможним і перспективним захопленням.
Національна збірна з баскетболу на чемпіонаті Європи, що відбувся минулого літа, посіла цілком пристойне шосте місце в підсумковій таблиці. Крім того, Україна завоювала право на проведення баскетбольного Євро-2015, матчі якого пройдуть в Києві, Харкові, Донецьку, Львові, Одесі та Дніпропетровську.
У кожному з перерахованих міст є свій клуб Суперліги - елітного дивізіону вітчизняного баскетболу, що налічує сьогодні 14 колективів. Всі вони без винятку утримуються на гроші українських капіталістів.
"Втім, не настільки важливо, скільки у тебе грошей, - важливо, що ти можеш з ними зробити", - кладе філософську вишеньку на верхівку великого торта клубного профі-баскет Дмитро Базелевський, керівник департаменту пропаганди та розвитку Федерації баскетболу України.
Ігор Коломойський, один із найзаможніших людей країни, навряд чи став би з цим сперечатися. Мільярдер, який постійно проживає в Швейцарії, через найманих менеджерів (таких як президент київського Будiвельника Богдан Гулямов) здійснює фінансовий контроль рівно над половиною клубів Суперліги.
Так званий приватівський пул команд - згаданий вище Будiвельник, дніпропетровський Дніпро, дніпродзержинський ДніпроАзот, запорізький ФерроЗНТУ, львівська Галичина, івано-франківська Говерла і БК Одеса, спонсоровані фінансово-промисловими структурами, що входять до бізнес-імперії Коломойського, - протистоїть сімці, яка залишилася.
Вітчизняна Суперліга за рівнем клубів зараз цілком може конкурувати з потужними європейськими чемпіонатами, такими як німецький, французький або ізраїльський
Тут є як свої бюджетні принци, що володіють скарбницею до $5 млн, так і пролетарі, які рахують кожен нуль після значка $ в бюджеті. Але всі учасники сезону Суперліги, на думку експертів, перестають бути виключно іміджевими проектами своїх власників.
І хоча поки що ніхто з багатіїв не сподівається повернути вкладене, гра двометрових гігантів вже не розглядається ними лише як дороге хобі.
"Вітчизняна Суперліга за рівнем клубів зараз цілком може конкурувати з потужними європейськими чемпіонатами, такими як німецький, французький або ізраїльський", - запевняє Корреспондента Єгор Чемякін, один із засновників міжнародної агентської компанії New Trend Agency, що представляє інтереси в тому числі й багатьох українських баскетболістів.
Швидкий прохід
Минулий сезон Єврокубка, другого за значенням після Євроліги континентального клубного турніру, виявився для України знаменним - вперше вітчизняний клуб дійшов у ньому до стадії півфіналу. Щасливчиком став Будiвельник, він же - найбільш "вгодований" учасник Суперліги, що володіє бюджетом близько $5 млн.
У фіналі плей-оф минулого сезону чемпіонату України цей клуб Коломойського зійшовся у боротьбі з БК Донецьк, який фінансує Сергій Дядечко, заступник голови правління банку Союз. І хоча фінансові можливості цих бізнесменів істотно різняться, донбаська команда змагалася з киянами на рівних, переконані фахівці.
Олексій Єфімов, спортивний директор БК Донецьк, називає зарплатну відомість гравців найбільш витратною статтею витрат свого клубу.
"Це 60-70% будь-якого клубного бюджету", - конкретизує Олексій Ігнатенко, баскетбольний експерт і редактор онлайн-ресурсу isport.ua.
Щоб підвищити загальний рівень конкуренції, у 2011 році директорат української Суперліги почав стимулювати небагаті клуби (такі як БК Київ, МБК Миколаїв, СК Кривбас з бюджетами, що не перевищують $1,5 млн) до покупки якісних і недешевих гравців. Керівництво ліги ввело обов'язкові нижню і верхню планки зарплат для клубів дивізіону - відповідно $700 тис. і 2,5 млн за сезон на весь клуб.
Вихід за ці рамки карається штрафами, які надходять до казни Суперліги. За оцінкою експертів, в нинішньому сезоні за верхньою межею виявилися поки тільки троє - Будiвельник, Донецьк і маріупольський Азовмаш.
Керівництво ліги ввело обов'язкові нижню і верхню планки зарплат для клубів дивізіону - відповідно $700 тис. і $2,5 млн за сезон на весь клуб.
Але щоб запрошувати до свого складу висококласних гравців, у першу чергу іноземних легіонерів, серйозних витрат не уникнути, впевнений Єфімов.
Перед стартом поточного сезону Будiвельник придбав у литовському Жальгірісі Даріуша Лавриновича - одного з найкращих центрових сучасного європейського баскетболу. Вартість трансферу не розголошується, але відомо, що річна зарплата гравця такого рівня зазвичай не опускається нижче $700 тис.
Цей же клуб восени підписав контракт із захисником Декуаном Куком. Американець провів кілька не найгірших сезонів у НБА, а в 2009 році виграв конкурс із точності триочкових кидків, що проводився перед Матчем усіх зірок головної баскетбольної ліги світу.
Результативний, але не зірковий американський легіонер у клубі-середняку Суперліги може розраховувати, за даними спортивних аналітиків, на річну платню в районі $150-200 тис. При цьому українські гравці, за винятком кількох членів національної збірної, задовольняються сумами до $100 тис. на рік.
"Те, що для України дуже багато, для [топових клубів] Західної Європи та Росії - середній показник, - розповідає Ігнатенко. - Для порівняння: бюджети [учасників Євроліги - найпрестижнішого клубного баскетбольного турніру Старого Світу, де грають і кияни] іспанських Реала і Барселони становлять близько 30 млн євро.
А минулорічний рекордсмен Євроліги, російський ЦСКА, витратив лише 45 млн євро".
Довгі роки у нас була гегемонія двох-трьох клубів, яких від решти маси відділяла [фінансова] прірва.
І все ж за останні роки український чемпіонат став котируватися серед відомих гравців міжнародного рівня, зазначає Єфімов.
"Головне, що з'явилися клуби середнього класу, - пояснює він. - Довгі роки у нас була гегемонія двох-трьох клубів, яких від решти маси відділяла [фінансова] прірва. Але зараз рівень вирівнюється, зародилася інтрига в боротьбі не тільки за чемпіонство, а й за потрапляння в плей-оф".
Подвійне ведення
За фінансовими можливостями українській Суперлізі поки складно змагатися з турецьким і російським національними клубними чемпіонатами, найбільш платоспроможними в Європі сьогодні, констатують експерти. Тому клубам Суперліги доводиться часто переплачувати, щоб заманити в Україну іменитого іноземця.
Але не всім. Наприклад, той же Бродський цього принципово не робить. Зараз його Черкаськi мавпи мають бюджет близько 6-8 млн грн., і основну частину витрат на утримання команди, за словами власника клубу, несе він сам.
Бродський, більше відомий як скандальний політик, екс-кандидат у Президенти України на виборах 2004 і 2010 років, витрачає гроші на баскетбол з початку 1990-х і стверджує, що робить це виключно через любов до гри.
"Звичайно, у професійній команді, яка бажає бути конкурентоспроможною, не обійтися без тих же американських легіонерів: все ж чорні хлопці за антропологічними даними краще від білих створені для баскетболу, - міркує власник Мавп. - Але я з величезним задоволенням вкладаю гроші і в нашу дитячо-юнацьку школу. Необхідно думати про майбутнє [українського баскетболу]".
Якби клуби були просто іграшкою, їхні господарі витрачалися б лише на чоловічі команди, які можуть давати результат тут і зараз, і навряд чи вкладали б інвестиції в майбутнє - ДЮСШ та юнацькі команди, вважає Єфімов. Так, тільки в клубній структурі БК Донецьк займаються понад 800 дітей.
Звичайно, в професійній команді, яка бажає бути конкурентоспроможною, не обійтися без тих же американських легіонерів: все ж чорні хлопці за антропологічними даними краще від білих створені для баскетболу
"Я б сказав, що клуби - це в першу чергу проекти соціально відповідальних людей", - говорить Єфімов.
Утім, деякі фахівці скептично оцінюють вміння топ-менеджерів клубів Суперліги коректно використовувати кошти, які виділяються їм власниками.
"Тільки два іноземних гравці в нинішньому складі Будiвельника грають з душею, викладаючись без залишку, - ріже по живому Базелевський, що сам свого часу стояв на тренерському містку двох клубів Суперліги - Хіміка з Южного та львівської Політехніки. - Решта ж варягів у клубі лише на заробітках".
Як би там не було, аналітики переконані: баланс і ефективність у роботу маркетингової машини клубів внесе чемпіонат Європи з баскетболу 2015 року, який пройде в Україні.
Уряд планує звести до Євробаскету сім нових палаців спорту.
"Буде суперзал із сучасним освітленням, зручними сидіннями, ресторанами з видом на майданчик - прийде і глядач", - не сумнівається Єфімов.
І тоді, упевнений він, продукт під назвою український баскетбол нарешті стане цікавий рейтинговим телеканалам і потенційним новим спонсорам, а не тільки власникам клубів.
***
Цей матеріал опубліковано в №49 журналу Корреспондент від 13 грудня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.