З плавучого космодрому, який викупила російська компанія, будуть запускати ракети Зеніт, вироблені Південмашем. S7 хоче конкурувати зі SpaceX.
Російська компанія S7 Space стала власником проекту Морський старт, у рамках якого в космос запускалися українські ракети Зеніт.
У 2014 році Морський старт, у якому також взяли участь США і Норвегія, був заморожений через конфлікт між Україною і Росією.
У S7 говорили, що замінять українські ракети, проте нова російська ракета-носій Союз-5 знаходиться ще в розробці, її випробування намічені на 2024 рік. Компанія планує поки літати на Зенітах.
Корреспондент.net розбирався, що означає для України викуп Морського старту російською компанією.
Історичний проект
Ідея морського космодрому полягає в тому, щоб запускати ракету-носій з екватора, де є найкращі умови для запуску, оскільки можна максимально ефективно використовувати швидкість обертання планети.
У 1995 році американська Boeing, російська РКК Енергія, норвезьке суднобудівне підприємство Kvaerner, українські КБ Південне і ВО Південмаш заснували Міжнародний консорціум Sea Launch Company для реалізації однієї з найбільш амбітної ідеї в історії космонавтики.
Американській стороні належали 40 відсотків, російській - 25, норвезькій - 20, і українській - 15 відсотків.
Плавучий космодром Морський старт - це колишня норвезька нафтова платформа, яку адаптували під запуски ракет модифікації Зеніт-3SL
сімейства Зеніт, яку експерти називають геніальною і досконалою.
Зеніт тоді був єдиною роботизованою ракетою, що підходить для запуску з платформи Морського старту: після установки у вертикальне становище вона самостійно заправляється паливом і відкидає стикувальне кріплення.
Для Морського старту це було обов'язковою умовою: на платформі не мають залишатися люди. В результаті для запуску Зеніту достатньо команди з двох сотень людей, тоді як на Байконурі запуски Союзів обслуговують майже 1,5 тисячі.
Однак для кожного запуску з Морського старту потрібно було зібрати корпус ракети в Україні, встановити на неї російські комплектуючі, по частинах відправити в США, зібрати і встановити ракету на судні, відправити в плавання до екватора, здійснити запуск і повернутися назад. Такий алгоритм ускладнює і здорожує пуски.
Влітку 2009 року компанія Морський старт оголосила про своє банкрутство, а після реорганізації провідну роль у проекті отримала Енергія. Однак у 2011 році запуски поновилися. До 2013 року з Морського старту запустили 31 ракету. Два запуски були невдалими.
У результаті реорганізації дочка російської корпорації компанія Energia Overseas Ltd отримала 95-відсоткову частку в компанії, три відсотки відійшли Boeing, два відсотки - Aker.
У 2016 році було оголошено, що власником Морського старту стане група компаній S7. Угода з купівлі майна плавучого космодрому закрилася 17 квітня.
Предметом угоди стали корабель Sea Launch Commander, платформа Odyssey зі встановленим на них обладнанням ракетного сегмента, наземне обладнання в базовому порту Лонг-Біч у США і товарний знак Sea Launch.
Нові власники кажуть про готовність відновити запуски з 2019 року, закупити 50 нових ракет і додати опціон ще на 35.
Українська частина Морського старту
У рамках проекту Морський старт був побудований ракетно-космічний комплекс, у якому фахівці виділяють чотири складові частини: морський сегмент, ракетний сегмент, сегмент космічного апарату і залучені кошти.
Ракетний сегмент складається з триступеневої екологічно чистої ракети-носія Зеніт-3SL і комплексів технологічного обладнання для підготовки і пуску ракети-носія.
До складу ракети-носія Зеніт-3SL входять:
- двоступенева ракета-носій Зеніт-2S, розроблена і виготовлена українським конструкторським бюро Південне і виробничим об'єднанням Південмаш;
- розгінний блок DM-SL (третій ступінь), створений корпорацією Енергія;
- блок корисного навантаження, розроблений Boeing.
Відповідальним за створення ракети-носія Зеніт-3SL було конструкторське бюро Південне, яке знаходиться в українському місті Дніпро.
Українські ракети проти Falcon
S7 планує замінити українську ракету російською розробкою Союз-5, однак вона пройде випробування лише у 2024 році. Експерти зазначають, що замінити Зеніт іншою ракетою поки неможливо.
Гендиректор S7 Space Сергій Сопов заявив, що до появи нового носія середнього класу для запусків буде використовуватися ракета Зеніт.
Контракт на 12 перших і других ступенів Зеніту підписаний з Південмашем, дві ракети готові і знаходяться в очікуванні поставки двигунів і системи управління.
До листопада 2018 року планується доставити комплектуючі в порт міста Лонг-Біч у Каліфорнії. І там провести остаточну збірку Зеніт-3SL для Морського старту, щоб починаючи з 2019 року пускати ракети як мінімум чотири рази на рік.
Іншими словами, Україна не буде безпосередньо займатися поставками ракетних технологій у Росію - формально вони будуть поставлятися в США.
При цьому Сопов зазначив, що порт Лонг-Біч знаходиться всього в 14 кілометрах від офісу компанії SpaceX американського мільярдера Ілона Маска.
"Наш проект муситиме існувати в умовах жорсткої конкуренції з американськими космічними компаніями", - підкреслив голова S7 Space.
Головною конкурентною перевагою Морського старту він назвав ціну і якість послуг.
"Потрібно зробити так, щоб замовнику пусків під час роботи з нами було тепло, затишно і комфортно, і виконати всі свої зобов'язання в строк з належною якістю й у рамках тих грошей, про які ми домовилися", - сказав Сопов.
Цікаво, що в березні Сопов заявляв, що Союз-5 виходить занадто дорогим, до того ж поки що не задовольняє компанію за характеристиками.
"По суті, це розтовстіла і поважніла ракета Зеніт. Навіщо робити новий Зеніт - щоб через 15 років він застарів?" - говорив він.
При цьому експерти зазначають, що в ракет Маска, наприклад, другий ступінь у сухій масі у два рази легший, ніж у Зеніту. Якщо Союз-5 буде таким же або, як каже Сопов, навіть важчим, то він автоматично програватиме.