Призначений на четвер і п'ятницю саміт Євросоюзу вже назвали одним з найважливіших за всю історію ЄС. На ньому обговорюватимуться пропозиції про поправки до окремих статей Лісабонського договору.
Йдеться про довіру до єдиної валюти, яку
використовують 17 європейських країн. За минулі два роки таких "критично
важливих" самітів було безліч, і на всіх них європейські лідери намагалися
домовитися про заходи з подолання боргової кризи. Проте криза продовжує поглиблюватися,
загрожуючи перерости у глобальну рецесію.
Європейські лідери не зможуть запропонувати швидкого вирішення глибинної
проблеми - того факту, що валютний союз, укладений в 1999 році, об'єднав країни
з абсолютно різним рівнем розвитку економік і банківських систем.
Чинні правила бюджетної політики багаторазово порушувалися в багатьох країнах
єврозони, що призводило до дестабілізації фінансових ринків і втрати довіри
інвесторів до здатності обслуговувати суверенний борг в Греції, Іспанії,
Ірландії, а тепер ще й в Італії.
Ці країни вже не можуть позичати на зовнішніх ринках за постійно зростаючим
ставками і тому їм потрібна допомога з боку ЄС і МВФ.
Зараз ставки за державними облігаціями Італії та Іспанії досягли такого рівня,
що цим країнам необхідна постійна фінансова допомога. Проте ЄС не володіє таким
надзвичайним фондом допомоги, щоб гарантовано зберегти ці країни від дефолту.
Цього тижня фінансовий тиск, який відчувають європейські країни, зріс ще більше
- кредитне агентство Standard and Poor's заявило, що шість країн, які володіють
найвищим кредитним рейтингом ААА, в тому числі Франція і Німеччина, можуть з
ймовірністю у 50% втратити його. А це означає, що будь-які нові запозичення на
фінансових ринках для покриття дефіцитів їх бюджетів будуть обходитися їм ще
дорожче.
Канцлер Німеччини Ангела Меркель вважає, що єдиним способом запобігання борговій
кризі є включення суворих бюджетних правил в усі установчі документи ЄС.
Німеччина та Іспанія вже включили їх у свої конституції, а тепер і президент
Франції Саркозі підтримує ці заходи. Тільки тоді в Євросоюзі виникне юридичний
механізм для прийняття жорстких санкцій щодо країн, які порушать узгоджений
ліміт дефіциту бюджету.
Багато європейських політиків вважають, що Європейський центральний банк
повинен розпочати широкомасштабне скуповування державних облігацій країн
єврозони, що має, на їхню думку, знизити ризик банківського дефолту і ввести в
європейську економіку настільки необхідні їй ліквідні кошти. Однак противники
такого кроку вважають його небезпечним через збільшення ризику спровокувати
новий сплеск інфляції.
Для розробки та прийняття Лісабонського договору, який є по суті справи
конституцією ЄС, знадобилося майже 10 років. Тому мало хто пропонує зараз
зайнятися переглядом всього цього гігантського склепіння документів та
прийняттям нового договору.
Швидше за все, на саміті буде розглядатися пропозиція про внесення поправок в
статтю 126 Лісабонського договору, в якій обумовлюються заходи, які повинні
прийматися стосовно країни, що перевищила узгоджений ліміт бюджетного дефіциту.
Такі поправки не вимагають ратифікації всіма 27 країнами-членами Європейського
союзу і тому можуть бути прийняті досить швидко, протягом декількох місяців.
Президент Франції Ніколя Саркозі відкрито говорить про формування двох груп
європейських країн, економіка яких розвивається з різною швидкістю. Однак інші
європейські лідери скептично ставляться до цієї ідеї.
Саркозі і Меркель пропонують поширити нові бюджетні правила спочатку на 17
країн єврозони, якщо виявиться неможливим їх прийняття всіма членами ЄС.
Країни, які очікують прийняття в ЄС, повинні будуть взяти на себе нові
зобов'язання для інтеграції своїх банківських систем.
Лакмусовим папірцем стане реакція міжнародних фінансових ринків на результати
саміту в понеділок.
Країни єврозони зі страхом очікують подальшого підвищення вартості запозичення
на ринках. Якщо вона знову зросте, то можна буде говорити про провал саміту.
Проте вирішальне значення має час, який
знадобиться Євросоюзу на втілення в життя рекомендацій саміту.
Більшість в керівних структурах ЄС згодні з тим, що досі Брюссель просто
не встигає за ринками. Європейські платники податків, а також біржові брокери
хотіли б прискорення процесу прийняття рішень.