Піратство в африканській республіці Сомалі сприяє процвітанню економіки в цьому регіоні, але прибережні райони досі розвиваються повільно.
Вивчивши супутникові фотографії африканської країни і
сусідніх територій, аналітики дійшли висновку, що найбільшу вигоду від
діяльності піратів, які захоплюють судна і заручників у водах Аденської затоки,
отримують регіональні центри. При
цьому в прибережні селища коштів вкладається набагато менше.
Громадянська
війна, яка триває в Сомалі вже 20 років, заважає створенню стабільної структури
влади, і в атмосфері беззаконня піратство стало однією з найбільш процвітаючих
сфер бізнесу.
Незважаючи
на зусилля міжнародного співтовариства, що скеровує в затоку військово-морські
патрулі, в країні і прилеглих до неї водах, за даними спостерігачів, досі залишається
близько 40 захоплених суден і більш як 400 заручників з різних держав.
Найчастіше
піратами стають прості рибалки, які були змушені відмовитися від своєї головної
професії під тиском могутніх конкурентів - великих риболовецьких траулерів
західних корпорацій, що витягають вигоду від відсутності центральної влади в
країні.
Автор
дослідницької роботи Анджи Шортленд провела ретельний аналіз супутникових
знімків з високою роздільністю, на яких Сомалі була відображена в денний і
нічний час.
Аналіз
нічних знімків показав, що середня кількість світлового випромінювання
збільшилася переважно в центральних містах Гарове і Босассе, що є частиною напівавтономного
регіону Пунтленд, де базується більшість піратів.
Підвищена
"яскравість" цієї частини країни вказує на зростання споживання
електроенергії, характерне для економіки, що розвивається, зазначає Шортленд.
Однак
в інших частинах країни спостерігається зовсім інша картина: інтенсивність
світлового випромінювання в середньому знизилася, а в піратських поселеннях на
узбережжі гостро відчувається нестача електроенергії.
Автор
дослідження пов'язує такі результати зі світовим зростанням цін на продукти
харчування та електроенергію, а також триваючим в регіоні громадянським
конфліктом.
Крім
того, аналіз денних знімків показав, що з 2002 по 2009 рік площа Гарове
збільшилася майже вдвічі. Істотний
прогрес спостерігався у розвитку інфраструктури міста, індустріальної і
комерційної галузі.
У
провінційних же районах і місцях проживання самих піратів, наприклад, у містах
Айл і Хобіо, поліпшення були відносно невеликими.
Згідно
з висновками вчених, істотна частина виручених за рахунок піратства та викрадень
коштів йде в регіональні центри, де гроші розподіляються відповідно до кланової
структури сомалійського суспільства.
"Таким
чином, політична еліта Пунтленда навряд чи стане перешкоджати поширенню
піратства", - підсумовують автори наукової роботи.
У
відповідь на різке збільшення кількості піратських нападів в 2008 році західні
країни прийняли низку жорстких заходів, головним з яких стало скерування
військово-морських патрулів у води Аденської затоки.
За
даними науково-дослідного інституту, з середини 2000-х років напади піратів
стали більш жорстокими. Експерти
пов'язують це з тим, що захоплювати кораблі стає все складніше.
"Тепер
пірати вкладають набагато більше ресурсів в кожен напад, щоб гарантувати його
успіх", - йдеться в доповіді дослідників.
Більше
того, існують побоювання, що пірати можуть об'єднати зусилля з бойовиками з
угрупування ісламізму "Шабаб", і тоді піратство фактично буде
спонсорувати екстремістські акції.
Шортленд
доходить висновку, що можливе військове вторгнення в Сомалі здатне лише
посилити ситуацію, тому проблему можна вирішити лише за рахунок комплексної
міжнародної програми з відновлення регіону.
"Необхідно
знайти таке рішення, яке буде використати невдоволення народних мас в провінції
і на узбережжі в конструктивних цілях", - стверджує вчений. -
Тоді ми зможемо показати місцевому населенню, наскільки невигідно піратство в
порівнянні з іншими джерелами заробітку, які ми їм запропонуємо".