Президент обтяженої $12-млрд зовнішнім боргом Білорусі наказав затягнути паски приватному бізнесу заради збільшення, всупереч порадам МВФ, доходів 9,5-мільйонного населення, що впали після виконання його передвиборних обіцянок.
Уряд країни, що
переживає наслідки найважчої за десятиліття фінансової кризи, пообіцяв МВФ
скорочення витрат, але беззмінний з 1994 року президент Олександр Лукашенко
вирішив розділити тягар економії з недержавним бізнесом.
"Чому сьогодні
майже усі керівники, фахівці, менеджери приватних підприємств на "мерседесах" роз’їжджають? Що, грошей немає у
фірми, щоб заплатити людям нормальну зарплату? Є. Нехай продають "мерседеси" і платять людям зарплату", -
сказав президент, якого цитує прес-служба, на зустрічі з главою Нацбанку Надією
Єрмаковою.
Він зажадав від
підлеглих домогтися зростання середньої зарплати до передкризових $500 на
місяць, причому щоб у приватному секторі заробітки "переступили рубіж у $700".
Інфляція минулого
року перевищила 100 відсотків, після того, як влада девальвувала білоруський
рубель на 65 відсотків у спробі впоратися з хронічним негативним сальдо
зовнішньої торгівлі на фоні дефіциту валюти і перебоїв, що почалися, з товарами.
Каталізатором стало підвищення зарплат перед виборами 2010 року, на яких
правлячий з 1994 року Лукашенко, був проголошений главою держави на новий
термін.
Різке падіння
доходів вивело на вулиці безліч невдоволених, але міліція подавила виступи
протесту, у відповідь на що Захід посилив санкції стосовно Мінська.
У 2013-2014 роках
Білорусі належить пережити пік виплат по зовнішніх боргах. На початок 2012 року
зовнішній борг складав $118 мільярди і до кінця року країні належить повернути
$1,6 мільярди. Цього тижня країна отримала черговий транш, $440 мільйонів,
кредиту від підконтрольного Росії Антикризового фонду ЄврАзЄС.
Міжнародний
валютний фонд, у якого Мінськ просить нові позики на додаток до вже виданих
$3,5 мільярди, попередив про загрозу ще однієї фінансової кризи і закликав
владу підтвердити прихильність реформам як однієї з умов нового кредиту .
Але Лукашенко
запевнив, що країна здолала наслідки кризи і настала пора дати відчути це
виборцям.
За даними
Бєлстату, в квітні середня заробітна плата склала близько $400. Лукашенко
порадив приватному і державному бізнесу забезпечити зростання за рахунок
скорочення собівартості.
"Нехай скорочують
до мінімуму собівартість і на нормальний рівень піднімають заробітну плату
людей", - сказав президент.
МВФ застерігає
уряд Білорусі від "агресивного" підвищення ВВП і збільшення зарплат у
бюджетному секторі, який може завершитися новим стрибком інфляції і черговим
падінням доходів громадян.
Уряд давав
консервативний прогноз зростання економіки цього року на 1,0-1,5 відсотки, але
після окрику від Лукашенка підвищив очікування. Президент нагадав у п’ятницю
про "основні питання", до яких відніс збільшення ВВП на 5,5 відсотків (при 5,3
роком раніше) за рахунок підвищення ефективності виробництва в країні, де в
економіці домінує держсектор.
"Ми повністю
володіємо ситуацією, контролюємо її і управляємо нею", - заявив президент.
Політолог
Олександр Класковський назвав риторику глави держави популізмом.
"Лукашенко не був
би Лукашенком, якби він не скористався випадком, щоб по-більшовицьки
поспекулювати на тому, що багатії живуть з шиком, поки інший народ чогось там
недоотримує", - сказав він Рейтер.
Аналітик побачив
за висловлюваннями політика психологічну підоснову.
"Обвал після
штучного підвищення зарплат і усе те безумство, яке відбулося після цього,
викликали психологічну травму у Лукашенка", - сказав Класковський.
"Тоді справа не
дійшла до масових бунтів, але стихійні виступи були, і очевидно, що це те
питання, яке постійно турбує Лукашенка. Він розуміє, що якщо пролетаріат почне
ворушитися, то ніякого спецназу йому не вистачить".
У квітні
Лукашенко, чий рейтинг підтримки впав в результаті фінансової кризи, закликав
уряд не дати опозиції шансу притягнути проблемних держпідприємств трудящих до
вуличних виступів.
Білоруський
приватний бізнес не може похвалитися надмірною любов’ю з боку держави:
підприємці скаржилися на тиск чиновників і виходили на вулиці з протестами
проти підвищення податків, проте не домоглися успіху.