Фото: АР
За чотири роки кризи галузь втратила 136 тис. робочих місць
Українські металурги закривають ще вчора успішні підприємства і виганяють на вулицю і за кордон десятки тисяч людей. Світова криза винна лише почасти. Допомагають їй власники підприємств і застарілі технології, пише журнал Корреспондент у свіжому номері.
Видання наводить приклад робітників
Запорізького заводу феросплавів (ЗЗФ), яких на центральному вході зустрічають
два взаємовиключні плакати. Вгорі - Бажаємо успіхів у праці. Трохи нижче -
Завод зупинений. Прохідна закрита.
Потрапити всередину підприємства
Корреспонденту допоміг Олексій Алексєєнко, заступник голови правління ЗЗФ. Він
і розповів, що 1 грудня, після тривалої боротьби зі світовою кризою та
українською владою, завод довелося зупинити. Із 31 сталеплавильної печі горить
тільки одна, та й то не заради виробництва феросплавів.
"Якщо ми зараз, у морози, зупинимося,
труби перемерзнуть, почнуть лопатися, а заміна комунікацій - це по суті нове
будівництво заводу", - пояснює він.
Журнал констатує, що ЗЗФ не перше і не останнє
підприємство гірничо-металургійного комплексу України, яка вішає замок на
двері. Наприклад, на 80-му році успішного життя фактично згорнув свою
діяльність Запорізький алюмінієвий комбінат (ЗАлК).
"Ми закривалися не протягом тижня, -
уточнює голова місцевого профкому Сергій Рибалко. - Ми закривалися чотири
роки".
Втрати тих, хто все ще працює, колосальні.
Обсяги закордонних продажів у порівнянні з ситим 2007 роком скоротилися на
чверть, ціни стиснулися на третину. Є мінімум п'ять причин цього.
По-перше, європейці і азіати, які зазнають
економічного лиха, - найбільш заможні клієнти українців - знизили обсяги
замовлень. По-друге, світ переживає перевиробництво прокату. Третя і четверта
причини застою - низька якість вітчизняної сталі і надзвичайно висока її
собівартість.
П'ята причина заплаканих очей сталеварів -
необхідність купувати найдорожчу в світі електроенергію та вугілля у
монополіста, компанії бізнесменів Ріната Ахметова і Вадима Новинського.
Корреспондент з'ясував, що в результаті всіх
перипетій з національної металургії стався масовий вихід. За чотири роки кризи
галузь втратила 136 тис. робочих місць. Звільнені співробітники пішли шукати
щастя на біржу праці. Деяким пощастило залишитися в професії, але для цього
довелося залишити країну.
"Це явище стало масовим. Коли алюмінієвий
комбінат закривався, [робітникам] пропонували укладати контракти і виїжджати на
Урал, в Казахстан, в Африку", - говорить Валерій Сєдов, голова
запорізького обкому Профспілки металургів і гірників України.
Унаслідок поганої ринкової кон'юнктури
скорочують свою діяльність і інші гіганти галузі. У Луганську намертво зупинився
Стахановський феросплавний. Безрадісно і в Маріуполі.
Енвер Цкітішвілі, гендиректор Азовсталі, в
інтерв'ю місцевій газеті Приазовский рабочий зауважив: "Цей ринок
[світовий ринок металопрокату] упав остаточно. Зникли замовлення".
Запорізький комбінат Дніпроспецсталь також викинув білий прапор, визнавши, що попит
на його продукцію здувся.
Якщо в 2008 році обсяг всієї української
виплавки досяг рекордних 42,8 млн т, то в нинішньому - всього 32,6 млн т. Втрата галузі за чотири роки - понад 10 млн т. Це дорівнює
одночасному зникненню в Україні трьох гігантів - криворізького АрселорМіттал,
Алчевського меткомбінату і Запоріжсталі, разом узятих.
Чому тотальне згортання металургійного
виробництв відбувається по всьому світу, чому Україна до цього не готова, і чи
є шанс змінити ситуацію, читайте у свіжому № 51 журналу Корреспондент від 28
грудня 2012 року.