У найближчі 30 років світ не зможе знизити залежність від вугілля, нафти і газу - звіт

Головними джерелами енергії і в 2030 році залишаться нафта, вугілля і газ. Такого висновку дійшли експерти Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) в черговому огляді, присвяченому ПЕКу, повідомляє КоммерсантЪ в статті Світова економіка перемикається на газ.

За даними Ъ, перехід до поновлюваних джерел енергії ВЕФ визнав неминучим, але в найближчі 20-30 років світова економіка буде як і раніше використовувати переважно "паливну" інфраструктуру. Зміни можуть торкнутися самої трійки товарів-лідерів ПЕКу: потреба в нафті, на думку експертів, буде послідовно знижуватися; популярність газу - зростатиме; попит на вугілля, який різко зріс за останнє десятиліття, може виявитися стійкішим, ніж очікувалося; а "сланцева революція" віщує докорінно змінити баланс світової торгівлі енергоресурсами.

Структура світового енергоспоживання не зазнає докорінних змін як мінімум до 2030 року, випливає з нового звіту ВЕФ присвяченого ПЕКу (Energy Vision 2013). Нафта, вугілля і газ, прогнозують експерти, залишаться головними джерелами енергії, незважаючи на помітне розширення ринку відновлюваної енергетики (його розмір у 2012 році, за оцінками ВЕФ, досяг $184 млрд).

Серед основних причин стійкості поточної структури - довгий період інфраструктурної адаптації до нових технологій, а також різке зростання потреби в недорогій енергії з боку економік, що розвиваються. Для задоволення зростання попиту, за прогнозами аналітиків, буде потрібно збільшити обсяг вироблення енергії більш ніж на 30%. У той же час автори доповіді констатують, що "сланцева революція" знизила побоювання щодо швидкого виснаження ресурсів.

Як повідомляє видання, ВЕФ визнає: всупереч сформованій думці, за минуле десятиліття світова економіка стала більш залежною від викопних джерел. Більше того, найшвидшим зростанням за цей час характеризувалося саме вугілля - найменш екологічний вид енергосировини (30% первинного енергоспоживання і 40% електрогенерації, найвищий показник з 1969 року). Втім, ряд експертів вважають неминучим заміщення вугілля більш екологічним газом в міру розвитку необхідної інфраструктури.

За оцінками ExxonMobil, потреба в газі може зрости до 2040 року на 65%. Попит на газ, як очікується, підтримає Китай, який продекларував скорочення шкідливих викидів в атмосферу до 2015 року (наразі частка споживання газу в КНР не перевищує 4%, в цілому в Азії - 10%). Водночас споживанню нафти ВЕФ передрікає неминучий захід, пов'язуючи його з поступовим витісненням нафти з електрогенерації, а також з можливим розширенням ринків збуту електрокарів (втім, альтернатив нафтопродуктам у мореплаванні і авіації досі немає, а автопарк за 25 років, за оцінками Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), подвоїться і досягне 1,9 млрд).

Найбільш значних зрушень експерти ВЕФ чекають від географії імпорту та експорту енергоресурсів: якщо в 2000 році на розвинені країни припадало дві третини споживання сировини, то на рубежі 2012-2013 років, як очікується, вперше в лідерах будуть економіки, що розвиваються.

Так, за статистикою грудня минулого року, світовим лідером за обсягом імпорту нафти став Китай, який нарощує поставки, тоді як США з 2005 року послідовно знижують обсяги імпорту цієї сировини. Зміни торкнуться і видобутку ресурсів - за прогнозом МЕА, до 2030 року Північна Америка за рахунок видобутку нафти і газу з нетрадиційних джерел може стати чистим експортером. Істотні запаси сланцевого газу мають також Китай, Україна і багато країн ЄС. ВЕФ лише попереджає, що зайве субсидування і держрегулювання ПЕКу принесе урядам менші вигоди, ніж відкриття ринків у розрахунку на збільшення інвестицій та розвиток технологій.

Раніше повідомлялося, що як би не протестували енергетичні компанії, ера викопного палива наближається до кінця. На зміну нафті, газу і вугіллю приходять не тільки вітер і сонце.

Нафта - пережиток науково-технічного прогресу XIX століття, каже британський економіст Стенлі Хітч, і навіть незважаючи на те, що XX століття зробило по цьому пережитку два важкі залпи (загроза глобального потепління і поява альтернативних видів палива), людство все ще сидить на нафтовій голці.

Злазити з неї розвинені країни не поспішають, навіть незважаючи на часто обговорювану загрозу виснаження запасів нафти. За словами Хітча, сперечатися про те, хто винен у цьому - багате нафтове лобі в урядах, елементарна недалекоглядність або недостатня швидкість, з якою вчені працюють над альтернативними джерелами енергії, - можна довго.