Фото: Reuters
На модернізацію є 10 років перехідного періоду - Азаров
Прем'єр-міністр України Микола Азаров вважає головним ризиком підписання угоди з ЄС обмежений час на модернізацію економіки.
"Головний ризик у тому, що для
модернізації економіки потрібні величезні ресурси і час. Наприклад, щоб
зберегти українську автомобільну промисловість, ми маємо за 3-5 років провести
кардинальну модернізацію на випередження, випускати конкурентоспроможну
продукцію з меншими витратами, ніж європейські виробники. І для цього в Україні
є ресурсна база, великі енергетичні потужності, кваліфіковані робітники, метал,
електротехнічне, пластикове і гумове виробництво. Але потрібне рішуче технологічне
переоснащення всього виробничого ланцюга, який завершується складанням
автомобіля", - сказав він під час засідання Кабміну.
Водночас Азаров упевнений, що створювана зона
вільної торгівлі дасть унікальні можливості для прискорення модернізації.
"Цими можливостями потрібно грамотно
скористатися. І на це у нас є 10 років перехідного періоду. А хто не
перебудується за 10 років, то просто не витримає конкуренції... Тому за
десятирічний перехідний період вся українська промисловість повинна виконати
величезний обсяг робіт з впровадження європейських норм і технічних
регламентів, залучення коштів, а також пошуку партнерів та інвесторів з метою
модернізації виробництва", - сказав прем'єр-міністр.
Нагадаємо, що сьогодні, 18 вересня, Кабінет
міністрів схвалив проект Угоди про асоціацію між Україною та Європейським
Союзом та його державами-членами. Україна сподівається підписати угоду під час
саміту Східного партнерства 28-29 листопада у Вільнюсі.
Угоди про асоціацію ЄС зазвичай підписує в
обмін на гарантію проведення політичних, економічних, торгових або судових
реформ. Асоційована держава, у свою чергу, може отримати безмитний доступ до
деяких або всіх ринків ЄС, а також фінансову або технічну допомогу. Угода про
асоціацію може також передбачати створення зони вільної торгівлі між ЄС і
третьою країною.
Для набуття чинності угода про асоціацію
повинна бути ратифікована усіма державами-членами ЄС.
У новітній історії такі угоди підписувалися в
рамках двох політик ЄС: Процесу стабілізації та асоціації та Європейської
політики сусідства. У першій беруть участь держави Балканського півострова,
друга поширюється на середземноморські держави і держави Східної Європи.