Віце-прем'єр-міністр України Юрій Бойко заявив, що не має інформації, поширеної раніше Олександром Єфремовим (голова фракції Партії регіонів), про намір РФ звернутися до Стокгольмського арбітражу з позовом до України через недобір газу за контрактами 2009 року.
Про це повідомляє ZN.UA, зазначаючи, що Бойко займається в уряді питанням двосторонніх енергетичних відносин з Росією.
За даними видання віце-прем'єр заявив: "Я не маю інформації щодо наміру російської сторони звернутися до Стокгольмського арбітражу з позовом до України".
Звернемо увагу на заяву Єфремова. Так, сьогодні, 7 листопада, він повідомив: "На сьогодні, за моєю інформацією, готується позов Російської Федерації до шведського суду. Я не знаю, відповідає це дійсності чи ні, але така інформація до нас дійшла. На $10 млрд щодо підписаного контракту Тимошенко з Російською Федерацією за той газ, який не добрали у Росії".
Також нагадаємо, раніше Бойко заявив, що якщо російська сторона продовжить використовувати формальний підхід, то Україна мінімізує закупівлі російського газу і буде закуповувати обсяги, що не перевищують її потреб.
"У нас жоден договір не передбачає забезпечення додаткових обсягів газу або участі НАК Нафтогаз України у забезпеченні виконання контракту з постачання газу між Газпромом та європейськими компаніями в піковому режимі", - зазначив він.
***
Історія газових "воєн" між Росією і Україною сягає корінням у 2005 рік. Тоді Газпром відповів на пропозицію України переглянути тарифи на транзит російського газу в Європі по території країни пропозицією підняти ціну на газ з $50 до $230 за тис. кубів. Україна визнала цю ціну неприйнятною.
З 1 січня 2006 Газпром припинив постачання природного газу в Україну, продовживши, однак, прокачувати газ через українську територію. На адресу України посипалися звинувачення у несанкціонованому відборі газу, призначеного європейським споживачам. У Нафтогазі цю інформацію спростували.
У ніч на 4 січня 2006 Газпром і Нафтогаз підписали угоду терміном на п'ять років (до 1 січня 2010 року). У відносинах між монополістами з'явився посередник, Росукренерго, а ціна на газ на перше півріччя 2006 склала $95 за тис. кубів і надалі змінюється за взаємним погодженням сторін. Також Газпром зобов'язався платити Україні 1,60 дол./тис. кубометрів на 100 км за транзит газу до Європи.
У 2008 році газовий конфлікт зробив новий виток і з 1 січня 2009 року постачання газу для України припинилося; з 5 січня зменшилися поставки для європейських споживачів, а з 7 січня транзит російського газу через територію України був повністю зупинений. 19 січня сторони досягли згоди і підписали в Москві відповідні контракти, а 20 січня постачання газу для України і транзит до Європи поновилися.
Ззаначимо, що ці договори припускають вирішення спорів у Стокгольмському арбітражі у разі нездатності врегулювати їх шляхом переговорів. Представники української влади вже не раз заявляли, що не планують звертатися до суду, маючи намір домогтися перегляду газових контрактів шляхом переговорів.
21 квітня 2010 року в Харкові президенти України і РФ Віктор Янукович і Дмитро Медведєв підписали нову угоду. Росія погодилася знизити на 30% ціну палива в обмін на продовження угоди про оренду Чорноморським Флотом Російської Федерації бази в Севастополі на 25 років, до 2042 року.
У 2013-му газове питання знову загострилося. На початку року Газпром виставив Україні рахунок на $7 млрд за газ, який Україна не закупила в 2012 році. Київ заявив, що Нафтогаз виконав всі зобов'язання перед російським монополістом. Дискусія поступово зійшла нанівець, і рахунок так і не був оплачений.
Полум'я конфлікту, однак, роздуває намір України підписати Угоду про асоціацію з Євросоюзом і відмова повною мірою увійти до Митного союзу Росії, Казахстану та Білорусі. Москва вперто наполягає на виконанні умов газового контракту, заяви керівництва української держави рясніють погрозами урізати закупівлі (які вже відчутно скоротилися), переходячи на газ із Європи і паливо власного видобутку, зокрема сланцеві вуглеводні.